на головну

ЯК ВИКРИВАЛИ "ВСЕСОЮЗНУ ШАХРАЙКУ"

12.12.2003 року

Нещодавно я зустрівся з директором музею історії органів внутрішніх справ Київщини, що знаходиться в Переяслав - Хмельницькому відділі внутрішніх справ, Броніславом Андрієвським, який відпрацював у міліції 34 роки. Він починав свою службу в Бориспільській міліції, закінчив кар'єру начальником Поліського відділу. На цій посаді Броніслав Адамович проробив 20 років і один день - з 1975 по 1995 рік. Дев'ять років він віддав Чорнобильській трагедії. Андрієвський хоче, щоб міліцейська історія не канула в Літу, щоб нові покоління правоохоронців не виявилися плем'ям безрідним. А передати, розповісти сим нащадкам колишньому ветеранові є що...

ЧОРНА "ВОЛГА" ПОБЛИЗУ МІСЬКОМУ…

-Було це у вісімдесятих, я тоді працював начальником Поліського райвідділу міліції, - почав свою розповідь Броніслав Адамович. - Прокурором у нас тоді був Голуб Юрій Володимирович, зараз він - заступник прокурора Київської області. Почалося усе з того, що до мене підійшов старший оперуповноважений відділення державної служби по боротьбі з економічною злочинністю (ВДСБЕЗ) Василь Швець, і по великому секрету поділився вельми цікавою інформацією. Мовляв, у районі з'явилась "птаха" - якась хабарниця з високих інстанцій Києва, що періодично сюди заїжджає. І не просто так. По начальнику одного з комунальних господарств борці з розкраданнями соцвласності завели кримінальну справу. Справа дійшла до суду, але потім благополучно "загубилася" у лабіринтах храму Феміди.
От і говорить мені Швець, - є дані, що дама ця (назвемо її Марією Іванівною - Авт.) приклала ручку до "заминання" скандалу навколо розкрадача й "утрясання" питання із судом за дуже пристойну винагороду - близько 20000 карбованців. Сума, як для тих часів, просто казкова, видко, рильце господарника явно обросло "пушком" із глибокими кримінальними коренями. Вирішили ми тоді ґрунтовно усе перевірити ще раз, - надто привабливою здавалася нам зав'язка сюжету - інтриги. Утім, наші фантазії, як з'ясувалося, виявилися забавками в порівнянні з тим, що реально відбувалося в нас під боком.
Отож, почали ми виходити на цю особу. Виявилося, що днями Марія Іванівна офіційно, на чорній "Волзі", приїздила до першого секретаря Поліського міському партії. Номера в авто, на якому тоді могло їздити лише велике начальство й інші "авторитетні" люди, природно, були "цековські", із кількома нулями на чолі ряду цифр. Візит, як бачимо, пройшов успішно: потрібному чоловічкові дали спокій…

ДАМА ПО ІМЕНІ "НЕМАЄ ПРОБЛЕМ"

…Підкупала панночка потрібних їй чиновників тим, що демонструвала чудові знання всіляких подробиць, у т.ч. інтимних, щодо життя-буття членів тодішнього політбюро й ЦК, керівників різних міністерств. Чим уражала наповал партійних функціонерів. Допускати подібні фривольності в їхній присутності могла людина, яка мала виняткову довіру й владу. Відмовити їй у допомозі чи проханні означало б неминучий кінець кар'єри.
У розмові з тим же секретарем міському важлива гостя викладала один із головних своїх козирів (як робила вона майже завжди) - пачку фотографій, побачивши які, обличчя підлесливих партійних бонз шанобливо витягувалися. На одній з них був Андрій Андрійович Громико. В Ірпені в Громико жив рідний брат, та от він помирає, і на похорон до родича прилітає його іменитий кровник. На фото відображено момент прощання братів. Поблизу домовини стояв Андрій Андрійович... разом із засмученою Марією Іванівною. Спонтанний ракурс знімка завдячив доброю й довгою службою аферистці. А в господарів кабінетів із дубовими столами, на яких періодично виникали ці "витвори", питань щодо статусу таємничої незнайомки не виникало... Потім візитерша якось ненароком поцікавилася: "Вашому районові потрібен комбікорм?". "Перший" ствердно відповів. - Добре, буде вам комбікорм, два вагони, - зовсім безтурботно кинула, ідучи, Марія Іванівна. Незабаром, на залізничній станції Вільча з'явилися обіцяні "подарунки" поліським поросяткам й іншим мешканцям місцевих ферм. Звичайно, "комбікормове" питання вирішалось по приїзду відомої нам чорної "Волги" й розкладання фотовиставки на столі директора заводу...
…Була в нас гадалка своя, поліська, ворожила по фотознімках. Багатьом, до речі, допомагала - і у хворобі, і в сердечному болі. Була вона бабусею дружини одного з наших дільничних міліціонерів. Довідалася про віщунку й Марія Іванівна. Метикувата жіночка, пообіцявши бабусі безтурботне життя в обмін на використання її дару, організувала подобу турів для номенклатурної верхівки з Києва, - у кожного було своє горе. І потягнувся столичний народ у це село копною. Заповзятлива дама познайомилася і з дільничним інспектором. Та от у нашого колеги чогось шлунок прихопив. Завезли його на "швидкій" у лікарню, але з діагнозом виникли проблеми. У кінців-кінців, коли хірурги розкроїли живіт, то побачили, що в череві пацієнта розігрався перитоніт. Дружина його прибігла до мене, не своїм голосом волає. Тим часом, бабуся подзвонила Марії Іванівні. За годину вона була на місці. Рятівниця відразу... викликала зі столиці вертоліт. Незабаром дільничного вже оперували в лікарні Шалімова. Він і зараз ходить по Переяславу з бандажем, тоді в нього половину кишок видалили…

ДЕСЬ ПІД ОДЯГОМ ПСЕВДО-ХАБАРНИКА РОЗМІРНО ШЕЛЕСТІЛА ПЛІВКА ДИКТОФОНА

…У той час заступником начальника обласного Главку міліції по оперроботі був Володимир Ілліч Володін, який згодом його очолив. Ми доповіли йому про наші наробітки щодо можливої шахрайки. Її вже добряче "пригорнули" і хитрунка, анітрошки не сумніваючись, запропонувала Швецю хабар - мовляв, якщо ти про мене "забудеш", ти переходиш відразу в апарат МВС, плюс київську квартиру одержуєш. Василь, як щирий опер, погодився, і доклав про все мені, а я уже Володіну. Вирішено було, що співробітник ВДСБЕЗ запише цей обмін люб'язностями й "ділову" пропозицію на магнітофонну плівку. Зараз провести подібний захід набагато простіше - від мініатюрної записуючої техніки в будь-якому магазині тепер полиці тріскотять. Інша справа - 15-20 років тому. Подібна апаратура в статку була тільки в КДБ. Якщо треба була така "іграшка" звичайному розшуківцю, то її видавали винятково з дозволу начальника Управління внутрішніх справ області. Таке благословення було отримано, повідомили прокуратуру, і, неподалік від УВС, на площі Б. Хмельницького в Києві, відбулася вирішальна зустріч Швеця з Марією Іванівною. Розмовляли вони, звичайно, не на лавочці, а в усе тій ж "Волзі"; десь під покривом одягу псевдо-хабарника розмірно шелестіла плівка диктофона...
…На той час оперативники установили, що вона ніякий не працівник ЦК, як багато хто її уявляв. Маючи незакінчену вищу освіту, вона числилася... друкаркою київської фірми "Світанок". А її "зліт" почався з того, що організовувала Марія для високого начальства різні заходи: ті ж полювання в поліських лісах, й інший "відпочинок". Починала з дрібних функціонерів, поки не дісталася до "перших" осіб. Маючи такі знайомства, вигляд примітної, солідної дами, панянка вдарилася "у справи", заробляючи собі авторитет, та стартовий капітал для його просування, у т.ч. як для хабарів, так і хабарництва. Потім отримала престижну на той час машину з "крутими" номерами. Водієм, заодно й охоронцем, став її коханець-лобуряка. Ніхто не посмів тоді дізнаватися: хто вона насправді. Ми її в оперативних розробках так і назвали "Всесоюзна шахрайка". Хоча реальний "бізнес" аферистки так і залишився до кінця не вивченим, - хто міг у той час просто так увійти, наприклад, до першого секретаря райкому й спитати: скільки він одержав (чи дав). Та й хабар - справа мало доказова.
Коли Швець роззнайомився з Іванівною і заїжджав до неї на квартиру поблизу Площі Перемоги в Києві, то доводилося йому там й пообідати кілька раз (природно, із метою конспірації й входження в довіру - Авт.). Асортимент усіляких гастрономічних вивертів уражав не розпещену подібним статком душу й систему травлення нашого опера. Про інші принади житла говорити, тим більше, нема чого. Марія Іванівна своїй матері збудувала особняк, під яким облаштувався величезний підвал - у нього могла заїхати пристойна по розмірах машина і там же розвернутися! Припасів у ньому виявилося незміряно: тільки ящики з чеським пивом рахували сотнями.
Затримали її у власній трикімнатній квартирі, де вона проживала разом із двома дітьми. Швецю вона відразу заявила: "якби я знала, який ти гад, я б тебе отруїла за обіднім столом". Потім сірою стрічкою потягнулися допити й обшуки. У їх ході підозрювана не раз обіцяла "згноїти" мене з прокурором. Але я з Юрієм Володимировичем не відступав. Тоді шахрайка змінила гнів на милість. За припинення справи вона нам обіцяла по кращій київській квартирі, посаді в МВС і Генпрокуратурі. І не сумнівайтеся, це вона могла досить легко улаштувати! Тоді в Києві багато хто сполошився, - адже обдуреними виявилися десятки іменитих людей. До її честі, вона з тих, кого знала з "верхів", із собою не потягнула. Суд над "всесоюзною шахрайкою" відбувся в Броварах, й відміряв їй 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згодом стало відомо, що цю шахрайку звільнили достроково. Може, це по старій пам'яті хтось віддячив за те, що не поїхав разом із нею в одному вагоні на етап...

ЦОС ГУ МВД Украины
в Киевской области
ГЕННАДИЙ КАРПЮК


Повернутись на головну
Замовити VPS-хостинг
Зарегистрировать домен / register domain ua
Трансляция видео