на головну

ЗАХВОРЮВАННЯ МІЛІЦІОНЕРІВ МАЮТЬ ПОМІТНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБИТОК

З деяких пір у середовищі фахівців, серед ЗМІ й навіть в обивательській тусовці мусується питання: "чи потрібна в Україні відомча медицина?" Відповідь на нього ми спробували знайти в кабінеті начальника поліклініки ГУ МВС України в Київській області майора міліції Леоніда Ільєнко.

- Наш госпіталь з поліклінікою розташований майже на окраїні Києва по вулиці Вишгородській, 85 у мальовничому сосновому борі з дубово-березовим підліском, удалечині від житлових масивів й пожвавлених автотрас; повітря тут незвичайно чисте й прозоре, заспокоюючи цілющими ароматами, кожного, чия нога ступить сюди, - почав свою розповідь Леонід Іванович. - Будівля цього комплексу доволі сучасна, її увели до експлуатації в квітні 1998 року, - у відкритті брали участь президент України Леонід Кучма й тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. До того часу міліцію столичної області в плані охорони здоров'я забезпечував госпіталь ГУ МВС України в м. Києві. У с. Хотянівка Вишгородського району, де зараз знаходиться училище професійної підготовки працівників міліції, колись розміщалися корпуси терапевтичного й неврологічного відділень.

- Леонід Іванович, як ви вважаєте, відомча медицина в Україні - це пережиток минулого, чи вона має право на довге життя?

- Однозначно, що відомча медицина необхідна. Особливо в таких структурах як правоохоронні органи, т.зв. силові відомства. Ті ж внутрішні органи мають свою специфіку роботи, - тому, виходить, що служити в них повинні люди з певними, досить високими вимогами до фізичних й психічних кондицій. Саме первісне вивчення здоров'я кандидатів на службу, а потім й щорічні профогляди діючих співробітників входять у наші задачі. Без достатньо детального усвідомлення проблем підлеглих, у тому числі проблем зі здоров'ям, цілісну картину рівня здоров'я персоналу міліцейському керівництву буде важко побачити, та й оцінити реальний потенціал особового складу, його можливості в критичні моменти теж. Особливо важливо це під час проведення спецоперацій, припинення масових безладь (згадайте 9 березня 2001 року - Авт.), коли від витримки й витривалості сержантів та офіцерів залежить результат заходу, ефективність їхніх дій. Іноді нам доводиться на місці надавати допомогу постраждалим правоохоронцям, одночасно приймати в стаціонарі кілька пацієнтів із травмами. Але, головне, що мої колеги вчать міліціонерів надавати допомогу і співтоваришам по службі, і потерпілим з числа "цивільних осіб", і пораненим бандитам на місці події - швидше за них це не зможе зробити ніхто. От чому потрібна, принаймні для міліції, відомча медицина. І цієї цілісної картини, про яку ми вже говорили, ми нізащо не доможемося, коли того ж співробітника нашого Главку будуть і лікувати, і спостерігати кілька фахівців у різних установах охорони здоров'я. У відомчій медицині її пацієнти більш захищені в соціальному плані, вона відноситься до них відповідальніше, як до "своїх", та й часу для фахівця, аби вникнути в проблеми стражденного тут більше, ніж у звичайній поліклініці. Але, на жаль, не завжди ми покриваємо свої потреби в медикаментозному забезпеченні. У більшості випадків пацієнтам доводиться купувати ліки самостійно.

- Чим ще корисним для органів внутрішніх справ займається ваша установа?

- Це періодична диспансеризація, облік лікарняних листів, проведення щеплень, звільнення з роботи, контроль за ліквідаторами аварії на ЧАЕС, а хворіють вони все частіше, у т.ч. й важкими формами онкозахворювань. Була б така особа на обліку лише в райлікарні, то необхідну допомогу одержувала б із значним запізненням. Наприклад, тяжко хворому потрібно терміново призначити наркотичний засіб, щоб вгамувати жахливий біль. Ми це питання знімаємо за кілька годин, у звичайній поліклініці чи лікарні на це пішло б кілька діб. Зараз у нашому стаціонарі знаходиться три онкохворих на пізніх стадіях розвитку хвороби - це пенсіонери ОВС у віці після 70 років, - вони просто бояться йти додому, адже там вони залишаться практично наодинці з недугою.
З жалем повинен зазначити, що фінансування нашої діяльності з бюджету (у т.ч. перебування хворих у стаціонарі, їхнє харчування, дезінфікуючі засоби, реактиви для лабораторії, інші витратні матеріали - Авт.) здійснюється далеко не в тих обсягах, які нам необхідні для повноцінної роботи. Тому доводиться надавати платні медичні послуги, у т.ч. й "цивільним" громадянам - іншого виходу допоки немає.

- Які захворювання найчастіше турбують міліціонерів Київщини?

- Якщо співробітник відпрацював у міліції 20-25 років, то вже у 40-45 років багато хто з них має "букет" усіляких захворювань й серйозних проблем зі здоров'ям, які несуть у собі, насамперед, професійний відбиток. Хронічні стресові ситуації, травми й поранення, ненормований робочий день, постійна обробка негативної інформації, змушене втручання в різні конфлікти дарма не проходять. Серцево-судинні захворювання, у т.ч. гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба, стенокардія, виразка шлунка й гастрити, холецистити уражають ще, здавалося б, квітучих й повних сил чоловіків та жінок. Але, я упевнений, наші фахівці зроблять усе можливе, щоб мінімізувати вплив цих хвороб на правоохоронців - зломлений хворобою міліціонер навряд чи зможе впоратися із сучасним криміналітетом.

ГЕННАДІЙ КАРПЮК
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області




Повернутись на головну
Замовити VPS-хостинг
Зарегистрировать домен / register domain ua
Трансляция видео