на головну

ЗА ЗЛОЧИНИ СИНА ВІДПОВІСТЬ МАТИ
08.12.2004р.

Рано чи пізно Мишко повинен був пійматись, адже "чистив" одні й ті самі будинки. Так і вийшло. За злодійською справою його піймала господарка, у будинок якої навідався ввечері тринадцятирічний хлопчина. Схопивши алюмінієвий посуд, хотів було сігонути назад у вікно, але жінка міцно схопила його за руку...
Співробітники відділу кримінальної міліції в справах неповнолітніх Київської області розповіли, що на справу Михайло ходив не раз - чотири крадіжки за два місяці. Перший раз підліток викрав магнітофон, якого в нього ніколи не було. Непоміченим вибрався на вулицю і - швидко додому, у гараж. Але старенька "Електроніка" не видала жодного звуку і обурений Михайло закинув здобич подалі. Другий похід уже з товаришем "по ремеслу" у той же будинок приніс більше користі і те "завдяки" чесності друга. Мишко знову позарився не на те. Схопивши підставки для вазонів (віддав їх потім матері, запевнивши, що знайшов на смітнику) і дитячі лижі, втік. "Колега" виявився більш практичним і напакував сумку алюмінієвим кухонним посудом. Здобиччю поділився з Михайлом.
Ще раз хлопчина поліз у той же будинок, якщо можна так сказати, для блага всієї родини. Лагодили вони якось з вітчимом телевізор, так так і не довели справу до кінця - потрібні були гроші на маленьку деталь, без якої техніка працювати відмовлялася. "Я знаю, де взяти алюміній", - натякнув він вітчиму. "Раз так, - спокійно відповів той, - піди і візьми". Михась так і зробив. Як на зло, у будинку металу не виявилося, зате в тумбочці на кухні він знайшов гречану крупу, цукор, квасолю. Хлопець і тому був радий - голодувати йому доводилося частенько...
Стосовно хлопця була порушена кримінальна справа по трьом статтям КК. Коли матеріали потрапили на стіл до прокурора Миронівського району Київської області Григорія Мельника, той вирішив покопатися в них глибше.
- Якщо підліток учинив злочин, то насамперед треба з'ясувати чому він це зробив. Мене вразили "трофеї" малолітнього злодія, - говорить прокурор Григорій Іванович. - Продукти харчування, пластмасові підставки для вазонів, лижі, на яких він потім катався... На виручену десятку від зданого алюмінію, хлопець купив собі десять зошитів, пачку морозива і дві батарейки. Кілька гривень, що залишилися, віддав матері. Мати і зацікавила мене насамперед. Вивчивши додаткові характеристики і довідки на цю 32-річну жінку, я прийняв рішення про порушення проти неї кримінальної справи по статті 166 КК України. Надалі буду наполягати на позбавленні її батьківських прав.
Стаття 166 КК України передбачає покарання за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною. Санкція статті передбачає обмеження волі на термін від двох до п'яти років чи позбавленням волі на той же строк. Випадки, коли вона застосовується - трапляються не часто. Це вважається крайньою мірою в покаранні недбайливих батьків. Останнім часом "попит" на цю статтю зріс - деякі батьки зовсім втратили совість.
- Порушення кримінальної справи по цій статті не повинно стати нормою. Застосовувати її потрібно лише тоді, коли всі інші заходи не допомогли, - вважає прокурор. - Мати неповнолітнього Михайла вже притягалася до адмінвідповідальності, з нею не раз розмовляли "по душах" місцеві органи влади, умовляли родичі. Однак вона продовжує пити і влаштовувати гулянки, забувши про дитину.
Під'їхавши до будинку, де живе хлопчина з матір'ю, вітчимом і сестрою-першокласницею, ми не застали нікого вдома. З двору навпроти вийшла сусідка. "Якщо вам Надія потрібна, то її не має, - повідомила жінка, уточнивши, що та вже місяць, як десь лікується від алкоголізму. Як з'ясувалося потім, Надія дійсно знаходиться в столичній клініці. - Співмешканець її на фермі. А діти - у школі".
Довідавшись з якого приводу ми заїхали, жінка не здивувалася. "Надька - пропаща дівка, хоч і молода ще. Якщо запиває, то надовго. Вдома дружки її збираються і гуляють день і ніч. А то вона сама буває знаходить друзів по чарці десь на стороні і пропадає, часом навіть на місяць-два. На дітей дивитися шкода. В Михайла минулої зими черевики були - одна назва. Микола, з яким вона дочку прижила, такий же. Дочці прізвища свого він не дав, скоріше за все, не хоче возитися з паперами і гроші на поїздку в райцентр витрачати. Краще чекушку купити..."
Назвати своє прізвище жінка відмовилася, не бажаючи накликати на себе гнів сусідів. "Мені матір Надіну шкода, - додала наостанок. - Вона живе в Росії, у сина. Пенсіонерка вже. Збере грошей, приїде до дочки, одягне дітей і зі сльозами на очах повертається додому. Забрати внучат їй нікуди".
- Надія - моя колишня учениця, - розповідає Галина Петрівна, що,згодом, стала класним керівником і Михайла. - Відмінницею Надя не була, але вчилася непогано. Поводилася скромно. Усі її лиха почалися після того, як поступила в ПТУ. П'ятнадцятирічна сільська дівчинка потрапила в місто і покотилося її життя по похилій... Коли твереза, може і на батьківські збори прийти, а якщо в запої, то забуває про все на світі. І головне, про дітей. Мишко - нормальна дитина. Вчиться на 4-5 балів. Міг би і вище оцінки одержувати, але в дома немає кому стежити, щоб він хоч іноді відкривав підручники. Цього року, поки ще, він відвідує заняття. А в минулому багато прогулював. Але причини в нього, можна сказати, поважні. То горіхами на базарі торгував, то кукурудзою, що у полі зібрав. А в цю неділю директор школи їхала разом з Михайлом з базару, говорить, що в сумці в нього хліб був, рис... Хлопчина вміє трудитися, він у класі за трудовий сектор відповідає і я їм задоволена. Меблі ремонтує так, що не у всякого дорослого чоловіка вийде.
Вчителька говорить, що хлопчик рано подорослішав. Курить давно. На це в нього батьківське "добро" є. Рано відчув Михайло волю. Улітку відправляли його в трудовий табір, так він звідтіля втік - додержувати дисципліни виявилося непросто. "Мені здається, він і з інтернату втече- Мишко вже давно не дитина", - додала класний керівник.
Свою непутящу матір хлопчик жаліє, хоч і розуміє весь ступінь її провини перед ним і сестричкою. На їхніх очах Надія влаштовує п`янки, що нічим гарним не закінчувалися. Будучи безробітною, розпродала, а то і просто виміняла на горілку, усе домашнє добро. Михайло вже і не знає, коли йому легше було - коли матері місяцями в будинку не було, чи коли чулися за стінкою її п'яні балачки...
Якщо порівняти злочинність серед неповнолітніх у нашому районі з минулим роком, то співвідношення - 13:24. У більшості випадків, це крадіжки, - підсумовує Григорій Іванович. - І вчиняють їх, в основному, діти з неблагополучних родин. Хоча, і не завжди. Однозначно можна сказати: на злочинну стежку стають ті діти, де немає достатнього батьківського контролю. Та й, чого гріха таїть, органи виконавчої влади, служби у справах неповнолітніх, соціальні служби, свої функції виконують не так, як варто було б. Якби на родину Михайла не просто звернули увагу, а зайнялися б нею на ділі, то хлопчику і його сестрі не світив би сьогодні інтернат...
Зараз на столі в Григорія Івановича матеріали ще однієї кримінальної справи. За двома братами 15 і 13 років числяться вісім крадіжок. Поласилися хлопці на продукти харчування і предмети першої необхідності. Украли вони це не від гарного життя - батько і мати живі-здорові, але за розгульним життям геть-чисто забули про синів. Прокурор вважає, що ця ситуація теж заслуговує на розгляд у суді...
Деякі імена змінені з етичних міркувань (авт.).

Олександр Коваленко
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області




Повернутись на головну
Замовити VPS-хостинг
Зарегистрировать домен / register domain ua
Трансляция видео