ДО ВІДОМА МЕШКАНЦІВ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Минулої суботи в училищі професійної підготовки працівників міліції (УПППМ) ГУ МВС України в Київській області, що розташоване у с. Хотянівка Вишгородського району, відбувся черговий випуск молодих спеціалістів у органи та підрозділи внутрішніх справ.

Урочистості розпочалися підняттям національного прапору під звуки державного гімну України у виконанні оркестру обласної міліції, й прийняття вчорашніми курсантами присяги на вірність Вітчизні. Очолював захід заступник начальника обласного главку полковник міліції Василь Гогуля. Василь Михайлович зазначив, що пристойний рівень професіоналізму для правоохоронця - питання престижу, вимога сучасності й єдиний шлях до утвердження "поліцейських" стандартів в ході триваючого в нашій державі реформування ОВС.
Під оплески гостей училища, серед яких були батьки правоохоронців, найкращих з числа 71 випускника нагородили грамотами, потім вони востаннє пройшли маршем плацом альма-матер до початку перших звершень на шляху оборонця закону, прав і свобод громадян. Із словом напуття й професійними настановами виступив начальник УПППМ полковник міліції Іван Кривошея.
- Упродовж п'яти місяців ці хлопці й дівчата пізнавали ази міліцейської науки, основи правових знань, тренували м'язи і мозок для того, аби повноцінно працювати в різних службах. Адже вихованцям училища доведеться постійно знаходитись серед людей, підтримувати, піднімати авторитет системи ОВС саме за рахунок якісної, високопрофесійної діяльності, довіри й тісного взаємозв'язку із громадськістю.
В училищі готують співробітників ДАІ, слідства та дізнання, навіть для кадрових апаратів, а у перспективі - і працівників оперативних служб. Тут є свій комп'ютерний клас, працюють курси підготовки водіїв. На сьогодні УПППМ спроможне приймати 230 курсантів, забезпечити їх відповідною навчальною базою, одягнути та прохарчувати.
- Україна й ми з вами переживаємо переламний, історичний період в нашому сьогоденні, нам пощастило брати участь у подіях, про котрі згодом писатимуть у підручниках історії, - сказав, звертаючись до присутніх, полковник Василь Гогуля. - Змінюється час, трасформуються традиції й суспільні відносини, змінюємойся й ми. Правоохоронці - невіддільна частина соціуму, котрий хоже жити по-іншому й бачити своє майбутнє якісно кращим, гарантовано безпечним й стабільно успішним. Тому ми повинні, звертаюсь у першу чергу до курсантів школи міліції, котрі буквально завтра підуть у народ, адекватно реагувати на виклики й вимоги сучасності. Тільки висококласні, підготовлені кадри здатні реально показати міць і можливості української міліції на благо українського ж народу - такі спеціалісти повинні відповідати "високим планкам фахівця". Наостанок, хотів би побажати присутнім колегам й курсантам наснаги в роботі на благо неньки-України, професійної вдачі та реалізації навичок високої майстерності, теоретичні виклади котрої ви отримали в Хотянівці й, надіємося, практично й ефективно використовуватимете у повсякденній діяльності. Хочу завдячити викладацькому складу училища, його керівництву й особисто Івану Прокоповичу Кривошеї - міліціонерові від бога, котрі віддавали й передавали свій неоціненний досвід молодим правоохоронцям. Вдячний я й батькам наших випускників, котрі виховали синів та доньок, гідних честі нести українською землею почесне й відповідальне звання співробітника міліції.
Цікавою є історія цього училища, цієї місцини, котра акумулювала в собі легенди й реальні події. Ще у епоху бронзи (друге тисячоліття до нашої єри) на землях в межиріччі Дніпра й Десни мешкали племена скотарів та землеробів. Зараз відоме місцезнаходження 11 їх поселень та поховань. Тут, на території училища, свого часу була знайдена скарбниця цінних прикрас, багато інших предметів, яскраво характеризуючих побут й культуру тих часів. Тісно пов'язаний з історією древньої Русі й виявлений морений дуб з вправленими в нього щелепами дикого вепря, якому, за припущенням учених, вклонялися наші пращури - язичники.
Перші літописні згадки про цю місцевість зустрічаються з часів княгині Ольги, котра 947 року заснувала тут село Ольжичі - свій заміський двір. По прийняттю в 957 році християнства, вона збудувала в Ольжичах храм, котрому передає серед інших ікон, образ Святителя Миколи, привезений нею з Візантії - він й стає головною святинею храму.
Після смерті княгині Ольги, її нащадки - князь Ярослав Мудрий та його сини Всеволод та Ізяслав, заклали в Ольжичах монастир, котрий отрмав назву Микольсько-Пустирного Задеснянського, й був приписаний до Києво-Софіївського монастиря. Тоді ж Микольська Пустир стає загальновідомою, у першу чергу, з-за чудотворної ікони, котра приваблювала неймовірну кількість паломників.
З часом, однією з найкращих прикрас монастирського коплексу стає збудована на березі Десни дерев'яна капличка з образом Миколи Чудотворця, куди приходили просити благословення на шлюб та зцілення від хвороб. В період царювання Катерини II - 1786 року, монастир ліквідували.
Нова сторінка в історії Микольської Пустирі починається з другої половини XIX сторіччя, коли у травні 1870 року згоріли дерев'яний храм та всі монастирські будівлі. Вже за рік, 9 травня 1871 року, на місці згорівшого, був зведений кам'яний храм Пустирного Миколи. Його вибудували з жовтої київської цегли.
1936 року храм припинив діяльність як культова споруда, іконостас спалили, а доля ікони Святителя Миколи не відома досі. При радянській владі тут організували лепрозорій (атеїсти атеїстами, а страшну хворобу вирішили лікувати саме у свтому місці). З часом на місці лепрозорію відкрили дитячий будинок-інтернат, котрий існував аж до 1986 року.
З 1987 по 1998 рік тут розміщувався реабілітаційний центр для співробітників органів внутрішніх справ Київської області, які брали участь в ліквідайії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з травня 1993 року - тут почало роботу УПППМ.
У квітні 2001 році, у п'ятнадцяту річничю Чорнобильської трагедії, тут був закладений православний храм св. Миколи - помя'ті загиблих працівників міліції Київщини, котрий урочисто відкрили напередодні Різдва у 2003 році.