на головну

ГУ МВС України в Київській області запрошує на службу в органи внутрішніх справ жителів Києва та області, які пройшли службу в Збройних Силах України або військову підготовку в учбових закладах, не мають судимості, для роботи в міськрайвідділах Київської області. Пропонуються посади рядового та молодшого начальницького складу із заробітною платнею від 800 грн.

Звертатися за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15 тел. 272-23-23, 272-34-22, 272-22-09, 272-10-22, чи до місцевого МРВ.




Вбивця розплатився своїм життям.

В Бородянському лісі столичної області вбивцю 69-річного пенсіонера знайшли вже мертвим. 36-літній Сергій з Житомирщини випив майже пляшку горілки, дістав з машини трос і повісився. Як визначила експертиза, самогубство відбулося через кілька годин після споєння ним злочину. Жертвою озброєного мисливською рушницею став також 19-літній хлопець, якого із дробовим вогнепальним пораненням в область паху, побитого, доставили до Бородянської центральної районної лікарні. Він і розповів, що ж трапилося насправді в той злощасний день.
Видимих конфліктів між старим, що здавав гараж через дорогу від свого будинку під станцію техобслуговування автомобілів, і орендарем Сергієм не було. Але останнім часом орендна плата хазяїну віддавалася не вчасно. Коли борг склав приблизно тисячу доларів, дід забив тривогу, сказав, що з наступного місяця підвищить вартість оренди, а ще краще - буде здавати гараж новим орендарям.
Не відомо, чи знав дід, з ким зв'язався. Сергій був майстром своєї справи і якісно ремонтував автомобілі. Про це свідчать численні клієнти з Київської області й столиці. Займаючись таким "бізнесом" можна було б не погано жити, але жадібність до горілки та ще деякі гріхи загубили нашого фраєра. Як з'ясували бородянські правоохоронці, Сергій часто "кидав" своїх клієнтів на гроші: орендував гараж у якому-небудь районі, брав із клієнтури задаток на запчастині, просто пропивав і зникав у невідомому напрямку. Але в Микуличах він затримався на більш довгий строк. Перед убивством до нього приїжджали з Житомирщини мама й брат, родина невеликого статку привезла алкоголіку 1200 гривень на життя. Пізніше він подзвонив матері на мобільний і сказав, що напевно буде звідси з'їжджати, мовляв, з дідом не заладилося.

У цей час дідусь вирішив трохи налякати непутящого орендаря. Вийшов з двору з мисливською рушницею в руках, і почав качати свої права як повноправний хазяїн боксу для ремонту машин. Вибір у Сергія був не великий - або гроші, або вимітатися. І тоді розлючений наймач вихопив у старого рушницю й пальнув. Дріб пошкодила всі життєво важливі органи. Пенсіонер помер на місці. Більше не тримаючи себе в руках, Сергій почав чинити розправу над хлопцями, які працювали в боксі. Він вистрілив в 19-літнього Романа. Коли хлопець ще був у свідомості, нелюд накинувся на нього, ударив кувалдою по голові, однією ногою вперся в живіт, другою наступав на шию. Хто і як доставив Романа в лікарню, він не пам'ятає. Його рятівником став 18-літній Іван. Ніхто з перехожих на прохання про допомогу не реагував, тоді Ваня вигнав з боксу машину без дверей і вікон, що саме перебувала на ремонті, і сам відвіз Романа в лікарню. На жаль, не трапилося в житті Ромки щасливої випадковості. У той жахливий день йому, замість виходу на звичну роботу з ремонту авто, потрібно було з'явитися у військкомат.
Після вбивства, злочинець вирішив зникнути, рушницю закинув у дідів "Нісан", сів в чужий " Мерседес-Спрінтер" і поїхав.
У міліціонерів з Бородянки було кілька версій, але вони стовідсотково були впевнені - далеко злочинець зникнути не міг. У нього не було документів на "Мерс", а щоб роздобути грошей і виїхати за бугор, потрібно було розібрати машину на запчастини в якому-небудь гаражі поблизу. Проте все виявилося набагато трагічніше. За три кілометра від місця вбивства, у лісосмузі його знайшли повішеним. Чи то совість замучила, чи то випита напередодні горілка підштовхнули Сергія розплатитися за злочини самогубством.

Юлія Сінчак
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області





Украинский доллар и американский бакс. Найди 10 отличий.

Несмотря на, казалось бы, стабильность курса национальных валют, и нашего в том числе, украинцы предпочитают откладывать на "черный день" доллары. Доллар никогда не обесценивался и уже сам по себе ассоциируется с чем-то более или менее надежным. Вся наша жизнь, от покупок в супермаркете и различного сервиса, подсознательно обсчитана в американском эквиваленте. На праздниках и днях рожденьях одним из традиционных пожеланий стало "Побольше "зеленых" в карман". В общем, не знаю, любят ли так доллары в Америке, как любят их на Украине… Американским банкнотам, видимо, подошел наш климат, и они начали здесь оседать и даже "размножаться", а вернее размноживаться и подделываться, превращаясь в "баксы украинские". Фальшивомонетчики, пользуясь незнанием граждан элементарных отличий подлинных купюр от подделки, многих оставляют банкротами.

Так обычный глянцевый флаер с характерным изображением Франклина жительница одного из сел Богуславского района столичной области приняла за 100 долларов и продала за него незнакомцам свою корову. Ну не видела ни разу в жизни селянка этих долларов! Просто хотела детям помочь. Другое дело, так сказать, полупрофессиональное или полуквалифицированное подделывание и переделывание купюр, которое не всегда заметишь вооруженным глазом. Поддельная или подлинная эта банкнота в таком случае определяют эксперты-криминалисты. А чтобы самим не попасться впросак, нужно научиться обращать внимание на следующее: водяной знак, защитную нить, чернило, которое изменяет цвет, или OVI, различные способы печати, а также другие защитные элементы. Возьмем, к примеру, банкноту номиналом 100 долларов. Для начала обратим внимание на защитную нить, или пластиковую ленту. Она врезана в бумагу вертикально с одного края. В подделках защитная нить бывает вклеена между двумя тонкими слоями бумаги, из которой изготавливают фальшивку. Если хорошо присмотреться, то по длине нити с двух сторон банкноты должна читаться цифра и страна-изготовитель. Водяной знак - бледное изображение большого портрета Президента Бенджамина Франклина. Знак является частью бумаги, на которой напечатана банкнота, и его видно с обеих ее сторон. На поддельных купюрах водяной знак нечеткий, искаженный, как правило, наноситься с помощью белого красителя, простого карандаша или канцелярского корректора. Слабо видимые подлинные водяные знаки можно усилить, в отличие от фальсифицированных, увлажнением бумаги. Цифровое обозначение номинала в правом нижнем углу при рассматривании под прямым углом - зеленого цвета, а под острым углом - черного. Как бы не вертели "сотку зеленых" цвет поддельного OVI не измениться. Если банкнота кажется очень потертой, она вполне может быть фальшивой.

"Украинские доллары" могут отпечатать в домашних условиях на обычном струйном принтере. Это подделка очень плохого качества: через некоторое время краска на "деньгах" начинает расплываться. Таким промыслом нередко занимаются малолетки, которые рассчитывают вечерком приобрести "на шару" лишнюю бутылку слабоалкоголки или пачку сигарет. Более качественную подделку получают, используя типографское оборудование. При этом и гривны, и доллары становятся более похожими на настоящие. Еще один способ - так называемое переделывание, когда одна гривна или доллар превращается в сотню. Приписывание нулей - это подделка для очень невнимательных, ведь на защитной ленте и прописью на банкноте обязательно написано, какова ее стоимость. Также бывают случаи, когда на купюре набивают новый год выпуска, или когда купюра вошла в оборот. На эту русскую уловку попался житель Киевщины, который ездил подзаработать за бугор. В отличие от долларов, русские рубли, которыми москвичи рассчитывались за работу, имеют свойство выходить из оборота и полностью обесцениваться. Так просроченными пятитысячными купюрами с измененным годом выпуска украинец и получил свою зарплату, оставшись при этом полным банкротом. Для тех, кто считает изготовление и сбыт поддельных денег прибыльным делом, будет интересна следующая информация: законодательством Украины за подобное предусмотрено лишение свободы сроком от 3 до 7 лет, различные манипуляции с поддельными купюрами в крупных размерах караются лишением свободы от 8 до 12 лет с конфискацией имущества. Так, что стоит подумать, прежде чем запустить на принтер отсканированную "деньгу".

Юлия Синчак
ЦОС ГУ МВД Украины
в Киевськой области





Совершая убийство, подросток надеялся на справку о дебильности.

От семи до двенадцати лет с конфискацией имущества.
Таким могло быть решение суда по отношению к Пете из Броварского района столичной области, если бы в момент совершения разбоя Петруша не был малолеткой и, как определила вскоре комиссия судебно-психологических экспертиз, страдающим умственной отсталостью в стадии слабовыраженной дебильности.
В свои семнадцать выходец из неблагополучной, испорченной алкоголем, семьи, "под шафе" на пару со знакомым проник через форточку в дом к пожилой женщине. Они избили несчастную, отобрали 150 гривен, алюминиевые кастрюли и вытащили все съестное из ее холодильника. После чего последовали подписка о невыезде, становление на учет в милицию и, как полагается, профилактическая работа с малолетним преступником.
"Что хочу, то и делаю. Мне теперь за это все равно ничего не будет!" - хвастался он справкой о своей психической болезни перед такими же малолетними броварчанами после проведения экспертизы. Глупая уверенность в безнаказанности и все та же водка (дурной пример отца, которого никогда не посещали мысли о достойном воспитании сына, для Пети оказался заразительным) на этот раз привели к более тяжелым последствиям - жестокому убийству мужчины.
Накануне трагедии, распивая спиртное, между Петькой и одним из его знакомых что-то не заладилось. Тогда подросток попавшийся под руку гвоздодер решил использовать не по назначению. Несколько ударов с размаху железкой, от которой собутыльник увернуться был не в состоянии, свалили мужчину на пол, после чего в ход пошел кухонный нож. Удар в область шеи оказался смертельным. Малолетний убийца задержан и находиться в изоляторе временного содержания. Теперь ему и его семье остается надеяться только на суд.

Юлія Зинуткіна
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області





ПОМСТА ЗА ОБРАЗУ - НІЖ У ШИЮ

В один з жовтневих вечорів Валентина Іванівна, що живе в селі Малий Букрин Миронівського району столичної області та працює там медсестрою, за викликом сусідів прибула до місця проживання 42-річного Миколи О., де зафіксувала смерть власника будинку в результаті отриманого ним ножового поранення в шию. Про побачене жінка відразу ж повідомила в міліцію.

Сіло М. Букрин розташоване майже за 90 кілометрів від Миронівки і знаходиться на кордоні району, але, не дивлячись на це, слідчо-оперативна група дісталася до місця події менш ніж за годину. Для того, щоб встановити підозрюваного у скоєнні злочину, прибулим оперативникам необхідно було в найкоротший термін опитати родичів, сусідів та знайомих убитого, а також знайти знаряддя злочину. Пошуки істотно ускладнювалися й тим, що неподалік від села розташовані дачні кооперативи. Однак незабаром у працівників міліції з'явилася інформація про те, що до загиблого незадовго до його смерті заходив 32-річний Сергій В. - мешканець Києва, що мав у Букрині дачний будиночок. Не дивлячись на пізній вечір (близько 23 годин), працівники міліції організували пошуки "дачника". Були створені три пошукові групи, які були направлені у довколишні села.
Відстань між селами складає близько 20 кілометрів, простір між ними займають поля місцевого КСП, а місцями - болото. Активні пошуки тривали всю ніч, однак реальний результат з'явився лише тоді, коли опівдні наступного дня старенька жителька одного із сіл, що прочісувалися, розповіла оперативникам, що буквально кілька годин тому до неї в двері постукав парубок і попросив дозволу випрати від крові свій одяг. Наостанок чоловік, схожий на показаний бабусі фоторобот підозрюваного, купив у неї за 5 гривень дещо з одягу її покійного чоловіка та пішов у напрямку Києва.
Одержавши таким чином інформацію про можливе місце знаходження Сергія В., правоохоронці звузили район пошуків до перевірки одного з полів і незабаром вдалині помітили самотню чоловічу фігуру, що швидко рухалася в напрямку столиці. Побачивши переслідувачів, утікач прискорив темп руху, однак далеко втекти йому не вдалося. При затриманні Сергій вчинив фізичний опір, але був затриманий і доставлений до Миронівського райвідділу внутрішніх справ. Там під час бесіди зі слідчим чоловік розповів про місце, де він сховав ножа, а також про мотиви вбивства.
Справа в тому, що якийсь час тому Сергій допомагав Миколі добудовувати будинок, а того вечора зайшов до роботодавця із пляшкою та намірами "посидіти". Що відбулося між чоловіками - незрозуміло, але за словами Сергія, між ним і хазяїном помешкання відбулася сварка, яка настільки сильно зачепила самолюбство гостя, що він вихопив з кишені заздалегідь припасений (!) кухонний ніж солідних розмірів та наніс ним Миколі удар у шию. Після цього парубок вийшов з будинку й пішов пішки убік столиці. Сергій не скористався ні автобусом, ні маршрутним таксі, тому що розумів, що після виявлення тіла Миколи правоохоронців неминуче зацікавить його персона...
До речі, цей конфлікт із Законом у Сергія не перший - він раніше був двічі засудженим, однак життєвий урок не пішов йому на користь. За даним фактом прокуратурою Миронівського району порушена кримінальна справа, ведеться слідство. Останнє слово - за судом.

Микола Гулевич
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області





"Дядечку, купіть квіти!.."

Проходячи повз відкриті двері кабінету співробітників кримінальної міліції по справах неповнолітніх, я якось побачив там чотирьох хлопчаків, на вигляд їм було по 12-13 років. "У тролейбусі 18-го маршруту затримав, по дорозі на роботу", - кивнувши в їхній бік, пояснив оперуповноважений ВКМСН Головного управління внутрішніх справ Київської області Віталій Кохан. Бажання довідатися про причини дитячого бродяжництва спонукало мене поспілкуватися з "пілігримами" ближче.

16-річній Руслан і двоє його 13-річних товаришів - Сергійко та Коля - жителі одного із сіл Іванківського району Київської області. Коли я поцікавився у хлопців, як вони потрапили до Києва, Руслан розповів, що якийсь час він не ходив у школу - "мама попросила допомогти по господарству". Але одного ранку до них додому прийшов класний керівник 8-го класу, де навчається хлопчина, причому педагог буквально за руку повела його до школи. Побачивши моє здивування, Руслан пояснив, що незважаючи на свої 16 років, він вчиться у 8-му класі через те, що колись під час переїзду загубилися його документи, і мати три роки поспіль не могла здати його до першого класу. По дорозі Руслан вирішив утекти від учительки, і цю картину спостерігав у вікно школи його товариш Микола. Він теж вирішив не сидіти на уроках і втік зі школи "за компанію". Зустрівши однокласника й товариша Сергія, хлопці вирішили разом з'їздити на ринок у районний центр. Однак, діставшись Іванкова, утікачі змінили свої плани й поїхали до Києва.
Четвертий "шибеник", 12-річний хлопчина на ім'я Сашко - киянин. Про те, як потрапив до компанії, пояснив просто - "познайомилися". Коля додав, що познайомилися вони близько року тому, під час чергового "вояжу" по столиці. Хлопців тоді під час рейду затримали працівники міліції й помістили до притулку, де й відбулося "знайомство". Але після повернення батькам малих паливод знову "покликала дорога"...
Хлопці встигли провести у столиці тиждень і охоче ділилися тим, як їм жилося. Ледь приїхавши до Києва, вони подалися до старого знайомого на ім'я Толя. Цей чоловік ночами охороняє прилавки із квітами у підземному переході на станції метро "Мінська". За словами Руслана Анатолій дуже любить поспати, тому за невелику платню підрядив "мандрівників" чергувати вночі замість нього. Платив коли як: 10, 20 або 30 гривень (залежно від того, скільки "працівник" встиг поспати за ніч: довше спиш - менше одержуєш). Ще одним видом заробітку був перепродаж квітів, коли приміром, троянди ціною по 13 гривень за штуку хлопчаки носили по переходу й продавали по 18 гривень. Весь дохід від перепродажу теж надходив до Толика. Зароблені гроші діти витрачали на їжу, цигарки та комп'ютерні клуби. З їжі хлопці майже завжди купували копчені курячі крильця, а знайома торговка пиріжками та шаурмою давала їм розрізаний по товщині батон, намочений у соняшниковому маслі, у якому перед цим жарилася шаурма. Попити вони брали лимонад або "Кока-колу", на гроші, що залишалися, купували в бабусь, що торгують цигарками, полегшений "Уінстон". (До речі, не дивлячись на заборону паління в громадських місцях і посилення відповідальності за несанкціоновану торгівлю тютюновими виробами, хлопці й сигарети купували без найменших проблем, і за паління на Майдані Незалежності їх ніхто не ганяв.) Маленькі шукачі пригод клянуться, що клей нюхати навіть не пробували, горілки не купували, іноді лише брали пару пляшок світлого пива.
За словами Руслана, ніяких кримінальних вчинків за час перебування у столиці вони не скоювали, однак примудрилися кілька разів потрапити у відділення міліції Оболонського району - так, "у плані профілактики". Миколка не без гордості додає, що в тім відділенні міліції у нього є друг - дільничний інспектор дядько Толя, що його завжди відпустить.
Про те, де вони ночували в той час, коли не торгували квітами в переході, хлопці воліють не казати - напевно, не хочуть підказувати міліціонерам місця ночівель таких же, як і вони, малолітніх "пілігримів". Намагаються жартувати, що взагалі не спали, а просто гуляли містом. Сергій із задоволенням згадує, як їм було добре в притулку "Відкрите серце", куди можна було ввечері прийти, поїсти, пограти на комп'ютері або ігровій приставці, переночувати й з ранку - далі бродити містом.
Руслан запевняє мене, що це був останній раз, коли він пішов з дому, і більше така історія з ним не трапиться. Тим часом Коля із Сергієм не приховують, що незабаром після повернення додому вони знову втечуть. Між ними розгорілася суперечка про те, хто якомога далі і на як можна більш триваліший строк тікав з дому. Рекордсменом виявився Микола - минулого літа він на "електричках" та дизельних поїздах виїхав до Одеси, де прожив близько трьох тижнів. Жив би й далі, якби одна з жительок "південної Пальміри" не зацікавилася шибеником й не повідомила про нього місцевим міліціонерам...
Під кінець нашої бесіди хлопці один за одним заснули, сидячи на стільцях у міліцейському кабінеті, що став для них, напевно, самим спокійним місцем у столиці за минулий тиждень. А ситуацію з дитячим бродяжництвом і заходами щодо боротьби з ним ми попросили прокоментувати начальника відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх ГУМВС України в Київській області підполковника міліції Олексія Олександровича Лазаренка.
- Проблема дитячого бродяжництва, на жаль, на сьогоднішній день стоїть дуже гостро. Її причини, в основному, соціального характеру. За статистикою діти з неблагополучних родин, а також вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів найбільш схильні до бродяжництва. До речі, заяви про зникнення цих хлопців були зареєстровані у черговій частині Іванківського райвідділу внутрішніх справ, і їхнім пошуком міліціонери займалися аж до одержання інформації про їхнє затримання. Дітей повернуть батькам, однак немає гарантії, що це була їхня остання втеча з дому. Приміром, Колю працівники міліції протягом останніх двох тижнів затримують... уже втретє! Причому він примудрився втекти навіть зі спеціального притулку для неповнолітніх у Макарівському районі...
Відповідно до положень Закону України "Про міліцію", Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей" розшук і повернення дітей, що самовільно залишили домівку, вважаються одним із пріоритетних напрямків діяльності кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Впродовж 2006 року 257 дітей залишали місця проживання, з них 233 були розшукані працівниками міліції та повернуті батькам впродовж першої ж доби. Долю та місцезнаходження 4 підлітків ми наразі встановлюємо.
Причини цього лиха лежать на поверхні: це й насильство в родині, алкоголізм батьків, відсутність одного, а іноді й обох батьків. Але найголовніша, на мою думку, причина криється в байдужності оточуючих до долі дитини, яка залишилася сам на сам з вулицею. І вихід із ситуації, що створилася, я бачу в нетерпимості суспільства до страждань дітей, до порушення їхніх прав дорослими. У країнах Європи відповідальність за виховання дітей (якщо батьки не можуть самотужки з цим упоратися) покладається на так звану "велику родину" - родичів та близьких дитини. Не держава, як щось абстрактне, повинна брати на себе обов'язок замінити "горе-батьків", а суспільство, тобто люди, що живуть поруч, адже ці маленькі люди теж частина нашого суспільства.
Насамкінець зазначу, що хотілося б, аби було більше притулків для дітей вулиць, де б працювали досвідчені педагоги, психологи, соціальні працівники, які допомогли б дітям зрозуміти, що втеча з дому - це не панацея для рішення всіх проблем, які виникають на їхньому життєвому шляху.

Микола Гулевич
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області






Чергова зустріч помічника Міністра внутрішніх справ України в Київській області Михайла Терпеливця з трудовими колективами і прийом громадян відбулися в місті Фастів. Звернутися зі своїми питаннями щодо роботи правоохоронців, цього разу мали змогу робітники Українського державного центру рефрижераторних перевезень "Укррефтранс", яких там працює більше тисячі.
Під час візиту помічник Міністра відвідав музей історії укрзалізниці, а також поспілкувався з колективом на робочому місці - в цехах. Картки прийому громадян Михайло Степанович заповнював в приміщенні рефрижераторної вагонної дільниці. Загалом, за словами робітників, центр з місцевими працівниками міліції співпрацює налагоджено, проте існують питання, які треба врегулювати. Найбільш болючим з них є метал, а точніше - здача металевих виробів, які викрадають з території "Укррефтранс", в приймальні пункти. За законом в таких пунктах прийом має здійснюватися лише лому металу, а не готових виробів. Помічник міністра разом з начальником Фастівського райвідділу міліції пообіцяли вирішити це питання в найкоротший строк.

Юлія Зинуткіна
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області





"Гастролі" закінчились

Правоохоронцями Броварського райвідділу внутрішніх справ був затриманий місцевий 30-річний "нальотчик", котрий погрожуючи кухонним ножем намагався пограбувати дві торгові точки. З першим об'єктом йому не пощастило, оскільки продавець коли побачила в його руках ніж почала кричати і на цей крик прибіг сторож однієї із СТО. Грабіжник вирішив тікати. Та через кілька годин в його поле зору потрапив інший приватний магазинчик. Близько восьмої години ранку він увірвався до магазину і погрожуючи ножем продавцю наказав їй віддати гроші. Перелякана жінка через підсобку вибігла у двір де знаходився господар магазину. А зловмисник в цей час почав набивати пакет продуктами харчування та спиртним. Коли до магазину "влетів" господар разом зі своїм зятем, грабіжник "став на лижі". По гарячим слідам правоохоронці, разом з останніми потерпілими, наздогнали "спринтера". Речові докази, а саме, викрадені продукти і ніж вилучено, а його самого затримано. Наразі міліціонери перевіряють затриманого на причетність до скоєння подібних злочинів.

Галина Присяжна
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області





Проблема розповсюдження наркотиків у світі набула глобального характеру. Масштаби розповсюдження наркозлочинності потребують консолідації правоохоронців та представників засобів масової інформації для захисту нашого майбутнього.
Правоохоронні органи обрали для себе головним напрямком боротьби з наркозлочинністю викриття осіб, які займаються виготовленням, перевезенням, збутом наркотичних засобів, а також знешкодженням злочинних угруповань, які займаються наркобізнесом.
Наркоділки постійно намагаються поширювати ринок збуту наркотиків, у першу чергу, серед молоді, в розважальних та навчальних закладах.
Все більше розповсюджуються концентровані (важкі) наркотики, такі як героїн, кокаїн, амфетамін, а також лікарські засоби "кетамін", "трамадол" та інші.
Для ефективної боротьби з цим явищем керівництво Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків вважає за доцільне налагодити взаємодію з представниками всіх засобів масової інформації.
Департамент звертається до громадян України через засоби масової інформації з проханням надавати відомості про осіб, які займаються незаконними операціями з наркотиками, про працівників міліції, які прикривають злочинну діяльність наркозбувальників та займаються "кришуванням".
Вказану інформацію можна направити за адресою: 01024 м. Київ 24, вул. Богомольця, 10, ДБНОН МВС України або повідомити про зазначені факти (цілодобово) по телефонам (044)256-11-00 та (044)289-13-24.
Телефон УБНОН ГУ МВС України в Київській області - 425-50-90


Повернутись на головну
Замовити VPS-хостинг
Зарегистрировать домен / register domain ua
Трансляция видео