С 25 октября по 3 ноября криминальная служба по делам несовершеннолетних проводила рейд "Быт". За эти дни "детская" милиция побывала в "гостях" у тех семей, где о детях думают в последнюю очередь. Исполняющий обязанности начальника этой службы в Киевской области Александр Зиневич пригласил поучаствовать в рейде и нас.

ЗАВТРА БУДЬ ЧТО БУДЕТ

Бородянский район находится в пятидесяти километрах от столицы. Но здесь уже другая жизнь, в которой легко соседствуют заброшенные дома и ночные бары, где большинство живет одним днем -- что закалымил, то сразу прогулял, а завтра будь что будет. Дети смотрят на взрослых. Наверное, поэтому у местной криминальной милиции работы хватает. Тем более, что на троих сотрудников -- чуть меньше тринадцати тысяч малолеток. "На учете стоят 45 подростков, -- говорит и.о. начальника службы Алексей Кравченя. -- Но если всем остальным не напоминать о себе, не проводить профилактическую работу, то список быстро пополнится". Вроде бы "ненадежных" и немного, но район -- не город. Чтобы "проведать" подопечного, надо добираться подчас километров десять-двадцать.

В день нашего приезда в планах Алексея Адамовича было два пункта: наведаться к многодетной Татьяне и допросить воришку. Забегая наперед, скажу: шестилетний сын Татьяны -- тот, о ком говорят: "Что из него вырастет?". А 17-летний Ярослав уже встал на скользкий путь. И некому помешать, нарушить печальный и такой привычный ход событий -- раз на тебе с детства клеймо отщепенца, значит, быть тебе им всю жизнь.

СТО ОПРАВДАНИЙ НИЩЕНСКОМУ СУЩЕСТВОВАНИЮ

От ворот остались лишь два столба, от некогда добротного кирпичного дома -- только стены. Рядом хибара 2х3. Смотреть страшно -- не то что войти. Стучать пришлось долго, пока открыли. Разглядеть обитель -- нереально: на месте лампочки лишь оборванный кусок провода. Свет исходит только от печки. Дрова перегорают -- снова тьма. Из мебели -- две кровати и маленький стол между ними. От дыма нечем дышать. "Угорите когда-нибудь", -- бросил Алексей Кравченя хозяйке, затем засыпал вопросами прячущегося за маму мальчонку, которому на вид года три-четыре. На самом деле Руслан -- первоклассник. "Как зовут маму?" -- "Мама". -- "Сколько тебе лет?" -- "Не знаю". -- "Сколько пальцев на руке?" -- "Два". -- "Что ел сегодня?" -- "Забыл".

Уже две недели Руслан не был в школе. Татьяна говорит, что так велел учитель, мол, больной ребенок должен сидеть дома. "Скажут идти, отправлю", -- невозмутимо заявила родительница.

У Татьяны есть еще двое детей 12 и 13 лет, которые воспитываются в детдоме. Иного выхода не было, как поместить их туда. У матери не хватало времени на их воспитание. К тому же покойный отчим нередко посылал их на "промыслы" -- украсть что-нибудь на дачных участках. Бывало, с ними хаживал. Сашка и Яна на учете стоят.

О 43-летней Татьяне соседи ничего худого сказать не могут. Да, пьет. Но когда позовешь подсобить по хозяйству -- всегда пожалуйста. За деньги, разумеется, но чаще за еду и сто граммов. Получает кое-какие копейки на сына. Вот и весь доход. Работать бы пошла, да некуда. Хозяйство бы завела, но держать его негде. Словом, сто оправданий нищенскому существованию. А в глазах -- пустота и безразличие.

"Завтра -- ко мне", -- сказал напоследок Алексей Адамович, и мы поспешили выйти из хибары. К сожалению, на следующий день в жизни Татьяны ничего не изменилось -- пожурили, привлекли в очередной раз к админответственности, предупредили о возможном лишении родительских прав и отпустили домой. Что еще может сделать милиция? А остальные службы, всевозможные детские организации, фонды, центры и т.п. в село не ездят. У одних нет транспорта, у других -- желания. Не заглянет к ним на консультации и горе-мамаша...

"МНЕ НИЧЕГО НЕ ПОДОШЛО"

Когда вернулись в отдел, Ярослав уже покорно сидел на стульчике, всем своим видом давая понять, как он раскаивается в содеянном. Только сыграть на публику не вышло -- в райотделе парня знают давно, ведь он уже был осужден за грабеж. На днях снова влез в окно дачного дома. Искал алюминиевую утварь. Сложив награбленное в сумку, хотел быстро смыться на велосипеде, да бдительные сторожа его заметили.

"Зачем тебе это?" -- спрашиваю у парня. "Нужны были деньги, чтобы рассчитаться в кафе, где мы с друзьями пили пиво". "Но ведь ты заранее знал, что бесплатно не нальют". В ответ -- тишина. "Почему у матери денег не попросил?" -- "А где она их возьмет?". У Ярослава есть еще старший брат и младшая сестра. Мать уже год живет с сожителем. Не работают, но еда в доме есть -- выручает небольшое хозяйство. Как заметил Алексей Кравченя, попоек не устраивают, но "посидеть" могут.

После школы Ярослав сдал документы в ПТУ. Приняли. Но он так ни разу и не явился на занятия. Говорит, что хочет работать, но никуда не берут. "Ты куда-нибудь обращался за помощью?" -- интересуюсь. "Нет. Не знаю куда".

"Неправда, Ярослав, -- не выдержал Алексей Кравченя. -- Помнишь, как мы собирали всех, кто стоит на учете, и устроили вам встречу с работодателями и с преподавателями? Тогда всем желающим предлагались и консультации, и работа, и бесплатные курсы, и учеба". "Мне ничего не подошло", -- спокойно ответил мальчишка. "А кем же ты хочешь работать?" "Даже сам не знаю", -- пожал плечами Ярослав.

Алексей Адамович говорит, что после той встречи уборщица долго собирала брошенные возле райотдела брошюрки с предложениями работы...

НАПОСЛЕДОК

По словам Александра Зиневича, за 9 месяцев нынешнего года в Киевской области поставлено на учет 979 несовершеннолетних и 120 взрослых, большинство из которых толкали подростков к преступлениям. Взято на заметку 1020 неблагополучных семей. Как заметил Александр Анатольевич, в последнее время преступность снизилась на 5% среди несовершеннолетних, но увеличилось число взрослых, которые толкают малолеток на скользкий путь. В основном это близкие люди

16-річний житель міста Біла Церква Андрій приїхав до свого знайомого у Ставищанський район відзначити День народження товариша. Та святкувати довго він не хотів, після кількох чарок спиртного юнака потягнуло на подвиг. Андрій вирішив провідати свого рідного дядька, який проживав неподалік від іменинника. Зайшовши на подвір`я побачив дядькове авто. За хвилину старенька "шістка" протаранила шиферний паркан і понеслась по сільським вулицям. Чоловік, який вибіг з будинку побачив пропажу і зателефонував до міліції. Затримали "гонщика" співробітники ДАІ Ставищанського райвідділу. Хлопчина намагався втекти кинувши автомобіль, але правоохоронці його швидко наздогнали. Машину повернуто, а здивуванню власника не було меж, коли він побачив що угонщиком виявився його рідний племінник.

Близько четвертої години ранку на пульт централізованої охорони ВДСО при Броварському міськвідділі внутрішніх справ надійшов сигнал про спрацювання охоронної сигналізації з торгового центру, що в місті Бровари. Наряд групи затримання у складі 4-х співробітників міліції через кілька хвилин прибули на об`єкт і блокували його. Під час обстеження магазину в одному з приміщень було затримано місцевого жителя. Під час огляду у затриманого були вилучені продукти харчування, які останній намагався винести з магазину та два шприци з рідиною темного кольору. Затриманого доставлено до Броварського міськвідділу. А магазинам котрі розташовані в Богуславському та Броварському районах пощастило менше. Невідомі особи винесли з магазину по півтори тони цукру та борошна, а також спиртні напої, до речі не один з вищевказаних об`єктів торгівлі не охоронявся, а збитки нанесені крадіями набагато перевищують затрати на охорону.

Нещодавно співробітниками карного розшуку Яготинського райвідділу внутрішніх справ було викрито злочинну групу, яка промишляла крадіжками з магазинів різних областей України - це Київська, Чернігівська, Полтавська та Сумська. В групу входило троє чоловіків, двоє жителів Київської області, до речі обоє раніше судимих, а третій киянин, який останнім часом працював в одному з магазинів міста Києва. Їхнє знайомство якраз і зав`язалося в кафе розташованому на території вищевказаного магазину. Тож поспілкувавшись молоді люди вирішили зайнятись власним бізнесом, а саме скуповувати за оптовими цінами продукти харчування і реалізовувати їх по роздрібним цінам. Та після деякого часу вони вирішили що доходи від такого бізнесу по їхніх мірках були мізерні. Киянин, котрий вважався лідером групи запропонував своїм друзям товар не купувати, а брати, як кажуть, "на шару". Автомобілем ЛУАЗ, який належав лідеру "трійця" їздила по різних областях в пошуках магазинів, які не мали надійної охорони. Дислокувались крадії у м.Яготин Київської області, куди й звозили крадене, яке пізніше здавали приватним підприємцям у Вінниці та Києві. В ході оперативно-розшукових заходів горе-бізнесменів було затримано. Діяла група з вересня 2003 року. Наразі вони зізнались у восьми скоєних крадіжках, але на думку правоохоронців крадіжок було набагато більше, оскільки не знаючи місцевості вони "чистили" магазини навіть не знаючи назви села.

Співробітники ВДСБЕЗ Вишгородського райвідділу викрили групу осіб, яка протягом тривалого часу викрадала з птахофабрики куряче філе. До цієї групи входили пташниці, охоронці та деякі співробітники вищої ланки підприємства.

Механізм злочину, як усе геніальне, доволі простий. В поголів"ї птахів допускається деяка кількість вибракуваних курей бройлерів. Себто, знищуються хворі та неповноцінні птахи. До того ж природній падіж теж вносить свої корективи. Допускається 3% браку від загального поголів"я, і це враховуючи, що щомісячний забій складає 80 тис. голів. Під ці три відсотки, працівники підприємства забивали здорових курей, а "брак" залишали для подальшого обліку. Їз птиць вирізали лише філейну частину, а залишки закопували в курячому посліді де через десять діб від останків не залишалось і сліду.

Встановлено, що збитків нанесено на загальну суму понад 12 тисяч гривень.

Забігши після уроків до знайомого в справах, як наказала мама 13-річному Максиму, господаря він вдома не застав, але запримітив мотор, що начебто лежав нікому не потрібним. Порадившись з однокласником вони знов повернулися до двору, де на них чекала коштовна знахідка. Надто тяжка була б ноша, тож спочатку вони назбирали в дворі всіляких алюмінієвих деталей: антену, трубу, пластини. Заховши все біля річки впевнивлсь, що їх не шукають, а потім здали в пунк прийому металолому по 5 гривень за кілограм. Через декілька днів, вистеживши коли хазїна не буде вдома, хлопчаки звернулися до товариша за допомогою, щоб поміг донести мотора до місця збуту, а за це він отримає свою частину від проданого. Коли витратили ці гроші, переставати багатіти не збиралися, тож детально продумавши план дій запросили одинокого господаря пограти в футбол, тим часом оди із спільників проник через кватирку в будинок і повиносив чавунний посуд, сковорідки та хрест з каменем.

Коли правоохоронці встановили хто "спустошує" господу заявника, були дуже здивовані. Всі хлопчаки мали позитивну характеристику з школи, з повагою ставились до вчителів і завжди виконували всі поставлені дорослими доручення.