За більш детальними коментарями щодо окресленої теми я звернувся до начальника дозвільної системи ГУ МВС України в Київській області підполковника міліції Олександра Літтманна

-- Олександре Олександровичу, розтлумачте, будь ласка, сам термін сих "пристроїв", адже наче візуально вони - типові пістолети.

-- Згідно постанови Кабінету міністрів України, рішень Верховного суду та Генпрокуратури, сей пристрій - не зброя у звичному розумінні, а засіб активної оборони, який забезпечує індивідуальний захист його власника. Якщо взяти сучасні світові тенденції, то у тій ж Прибалтиці чи Німеччині ці пістолети продаються при наявності документу, який підтверджує громадянство покупця. І все, край, - ніяких інших, додаткових довідок не потрібно, це частина конституційного права кожного на захист своїх інтересів. Більше того, за кордоном, якщо ви маєте розкішний будинок, пристойне авто та спадщину, але не маєте засобів активної оборони, то відносно вас… складуть протокол, який змусить їх придбати! Адже подібні пристрої там розглядаються і як вельми пристойний товар, і як необхідний атрибут сучасного неспокійного буття. Аргумент на захист - будь ласка. Наприклад, деякі зразки пневматичної зброї, які деким розглядаються як невинні іграшки, можуть заподіяти людині більшої шкоди аніж гумові кулі. Гумові кулі, якщо звичайно не стріляти впритул, наприклад, в око (у цьому випадку можна вбити й виделкою - Авт.), виявляють лише виключно травмуючу дію, яка зупиняє й тимчасово виводить з ладу нападника, не заподіюючи серйозних поранень. Ми всі боїмося цього слова "пістолет". Але ж до 1991 року пристрої для відстрілу гумових куль, такі, як револьвер "Корнет", навіть не були віднесені до спецзасобів, якими користуються правоохоронні органи. Пригадайте епопею кінця минулого сторіччя, коли розгорнулася дискусія з приводу відкритого продажу газової зброї. Навіть виказувалися думки, що подібний крок призведе до неконтрольованого сплеску застосування "газовиків" у т.ч. й з кримінальною метою. З висоти літ, що минули, ми можемо констатувати: цього не сталося, навпаки ми напрацювали неоціненний досвід цивілізованого оберту й використання цивільною громадою зброї несмертельної дії. Покладаючись на закордонну практику, й на практику вітчизняну, ми маємо прецедент поступового уведення до української дійсності подальших елементів розвиненої демократії. Так, вам не почулося, адже у суспільстві рівних прав, всі його члени повинні мати й рівні можливості щодо захисту свого майна, життя й здоров'я. Але се необхідно робити поступово, не копіюючи закордонних схем, з оглядом на ментальний набір сучасного українця. Утім, як і у попередній "сесії" з газовою зброєю, я так вважаю, усе владнається…

ЦЯ ЗБРОЯ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ УБИВАТИ

-- Утім, ми ще не можемо казати, що "гумові" пістолети найближчим часом з'являться у кожній українській домівці?

-- Звичайно, не можемо. Це рівноцінно суспільному шоку, повторюся, ці заходи необхідно впроваджувати дуже обережно й поступово. Поки що таке право мають лише особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві й охороні громадського порядку, співробітники правоохоронних органів, журналісти, а з недавнього часу - й народні депутати України та державні службовці. Тобто окремі люди, яким по роду професійної діяльності такий захист конче необхідний, адже тут існує велика вірогідність ризику виникнення кримінальних поповзень проти них. Більше того, скажу, що ця зброя - засіб попередження злочинів, інструмент до уникнення потенційно більшої біди, що може статися. Якби у нас була статистика скільки неприємних ситуацій вдалось уникнути власникам такої зброї завдяки її ефективності, то моя розповідь набула б значнішої наочності. Суспільство ж повинно ще звикнути та адаптуватися до сих нововведень. Ми завжди чогось боїмося. А коли "воно" приходить до нас, і з часом стає нормою нашого життя, поведінки, нашого права, то ми починаємо жахатися чогось іншого, що може змінити звичайний стан речей. Це - еволюція людства, ми її учасники, й ми від сього нікуди не втечемо…

-- Тобто, зміни до тимчасової інструкції, по котрим розширене коло можливих власників пристроїв для відстрілу гумових куль свідчать про певні тенденції до такого більш широкого впровадження?

-- Безсумнівно. Адже в запитанні вже є половина відповіді - Інструкція ТИМЧАСОВА і не є догмою, скоріше за все - це експеримент, й він буде змінюватися у процесі набуття певного досвіду в його застосуванні. Надіємося, що він буде позитивний і до цього процесу долучаться й інші верстви населення. Зрозумійте, той ж "Форт-12Р" - не засіб залякування когось, це засіб заспокоєння душі, якщо хочете, це "пігулка", яка виліковує страх й невпевненість. На мій погляд, наші співгромадяни мають на це право. Ось подивіться: скільки у нас тисяч власників мисливської зброї, а фактів скоєння якихось протиправних дій ними за допомогою цієї зброї не так вже й багато. А та ж рушниця, яка, поки що, більш відкрита для придбання широким загалом наших громадян, - незрівнянно потужніша за представлений вище пістолет, й, у принципі, вона призначена для того, щоб убивати, на відміну від "гумовика". Кардинальної ж різниці у тому, на яких підставах й умовах отримуються дозволи на мисливську, "гумову" чи газову зброю, немає. Тобто, ми можемо сміливо відбити певні закиди щодо якогось неконтрольованого озброєння народу у разі описаної у вашому запитанні ситуації. Зайве тому підтвердження - понад як 1000 власників "гумової" зброї, що є зареєстрованими в Київській області. Якихось неблаговидних прецедентів серед них ми не реєстрували. До речі, жоден з них ще не скаржився, що ся зброя його підвела…

НЕ ПОТРІБЕН НАМ "СТВОЛ" ТУРЕЦЬКИЙ…

-- Можливо, ми дещо детальніше зупинимося на "підставах й умовах"?

-- Залюбки. Дещо простіше у цьому плані працівникам правоохоронних органів та інших структур, яким надано право носіння й застосовування табельної зброї. В будь-якому разі процедура дозволу на придбання й реєстрація відбувається в органі внутрішніх справ по місцю прописки (реєстрації) кандидата у власники "гумового" пістолета й розпочинається з подачі заяви на розгляд. Інші громадяни, які згідно закону можуть на се претендувати, обов'язково проходять медогляд з відповідними резолюціями нарколога й психолога, а також здають заліки по правилам зберігання й використання сих пристроїв. Також ними надається довідка з місця служби (роботи) з повною характеристикою на кандидата. Якщо перед вами вже засяяло зелене світло по дорозі до збройного магазину, вам також потрібно потурбуватись про надійне місце схову цієї зброї разом з набоями, наприклад, металевий сейф, що є завбачливо недоступний дітям та чужим очам.

-- Задля безпеки таких "зброєносців" чи передбачені якісь курси по їх навчанню, чи є спеціальні тири, своєрідні "клуби" для "гумовиків"?

-- По ліцензійним угодам як в Києві, так і в столичній області діють такі спеціальні заклади, що мають власні стрілецькі тири. Угоди складаються поміж суб'єктами підприємницької діяльності, які мають в своєму користуванні ліцензовані тири. Наприклад, це тир спілки "Динамо", стрілецькі стенди "Сапсан", "Стрілець" в київському передмісті, такі ж послуги надає столична фірма "Ібіс".

-- Чому у тій ж Інструкції пропонують до реалізації лише "продукцію" вітчизняного виробника?

-- Так вчиняють у будь-якій країні, яка хоча б трішечки поважає й підтримує власні національні інтереси, плекає міць держави. Тим більше, якщо це стосується зброї, на котру завжди є стійкий попит. У нашому випадку, сертифікована зброя несмертельної дії - такий самий товар, як пральні машини чи телевізори. Тому, з розвитком ринку попиту, ся галузь, за умови подальшого удосконалення правової бази, має всі перспективи до подальшого розвитку. І нам не потрібен дешевий турецький "ширпотреб", котрий інколи просто… небезпечний для власника, у котрого може розірвати ствол чи пристрій взагалі відмовить у відповідальний момент. Виробники в Україні довели, що вони можуть продукувати відмінні зразки, що нерідко переважають закордонні аналоги по багатьом параметрам. Тому норма, що сі аналоги не продаються в Україні й до нас не завозяться - не якась данина самовпевненим амбіціям молодої держави, а цілком обґрунтоване й виважене рішення.