Зараз у невеликому містечку Сквира, що в Київській області, майже в кожнім будинку на слуху епопея з пошуком зниклої маляти, труп якої був виявлений на міському смітнику з ознаками насильницької смерті. Ця сумна історія почалася з того, що 15 березня в Сквирський РВВС звернулася з заявою жителька райцентру Марина П. про те, що її дочка добу як пішла з будинку в невідомому напрямку і не повернулася.

БЕЗВІСТИ ЗНИКЛА…

- Нам тоді довелося виїхати в Сквиру, - розповідає начальник ВКМСН ГУ МВС України в Київській області підполковник міліції Олексій Лазаренко. - Почали в хронологічному порядку відпрацьовувати можливий маршрут руху дівчинки, - де вона була, з ким і що робила. Удалося встановити, що проживала вона в приватному будинку в самому кінці вулиці Короленка. Стверджувати, що родина П. неблагополучна, не можна, до них більш підходять визначення малозабезпечена, чи убога. Кілька діб ми збирали інформацію про дівчину, відпрацьовуючи версії її зникнення, - про убивство тоді нам не було відомо. Спочатку відпало припущення щодо подорожі дівчиська через тонкий лід ближнього ставка і наступного її утоплення: доказів такого не здобули...
Правоохоронці з'ясували, що в неділю близько полудня мати зі своїми донями - 10-літньою Оленою й 12-літньою Вікою приїхали від батька, якого провідували в Білій Церкві, що за 30 кілометрів від Сквири. У цьому досить великому місті глава сімейства знімав куток й заробляв на хліб насущний, трудячись на птахофабриці.
- Ми думали, що після повернення від батька маля за якимись причинами, можливо через конфлікт із матір'ю, повернулася до нього, - продовжує Олексій Олександрович. - Це виглядало цілком можливим, адже остання маршрутка в сусіднє місто іде близько 18.00. Але візит оперативників у Б. Церкву майже нічого не прояснив - ні в батька, ні в можливих знайомих Олени не виявилося, як не виявилося її й у місцевих дитячих притулках "Злагода" й "Мрія". Перевірили також притони й Сквирське шосе, де у свій час виловлювали дівчаток, які "діставали" дальнобійників чіпляннями з пропозиціями невигадливих секс-утіх, й де потім знайшли труп однієї з "мандрівниць". Але й ці поривання не принесли успіху.

…Дівча було дитям товариським, але в спадок від татуся до дочок передався деякий дефект мови - помітна заїкуватість. Тому в Олени виявилося не багато подружок, які не потішалися з цієї вади. Через що та воліла мати справу з хлопчаками - тінейджерами. От і того трагічного дня Оленочка, після сімейного візиту до батька, вирішила провідати в лікарні свого друга Євгена. Перед цим вона переодяглася, по дорозі зазирнула до його мами, й, узявши в неї передачу для сина, веселою ходою рушила виконувати товариський обов'язок.
Євген радісно зустрів подружку; незабаром, близько 14.00 до них приєднався двоюрідний брат хворого Андрій. Там вони разом поїли. На додачу Оленці товариш віддав яблуко, цукерку й булочку, які та відразу поглинула. Шматочки яблука й його насіннячка потім знайшли судові медики в шлунку убитої під час розтину, що свідчило: над нею поглумилися й позбавили життя саме в той день.
У відділенні лікарні діти занадто голосно гралися й шуміли, - медсестри попросили компанію видалитися в дворик, де малеча ще годинку-другу ганяла в квача. Брати тоді не знали, що за півгодини їхня знайома опиниться під владою похітливого чолов'яги, що вони стануть офіційними свідками, які останніми бачили Оленку живою…

ЩОБ ОРГАНІЗУВАТИ ВТЕЧУ, БАТЬКИ ПІДОЗРЮВАНОГО ЗАКОЛОЛИ Й ПРОДАЛИ ДВОХ СВИНЕЙ.

…Труп нещасної знайшли на одному з міських смітників 26 березня - через дванадцять днів після зникнення. На визираючі з-під різноманітного сміття цілком пристойні кросівки звернула увагу пані Х., яка періодично перебирає тут уподобані їй речі та збирає пляшки. Потягнувши за взуття, вона в жахові зімліла, - разом із кросівкою з мотлоху з'явилася дитяча ніжка; жінка згодом опам'яталася й поспішила в міліцію. За півгодини правоохоронці зрозуміли, що на смітнику виявлений поміщений у мішок труп 10-літньої Олени, яку вони шукали всі попередні дні. У тої виявилися сліди асфіксії внаслідок перекриття дихальних шляхів й звірячого зґвалтування, яке завдало потерпілій неймовірного болю. Тепер уся міліція Сквири кинулася шукати ґвалтівника з педофільним нахилом.
…Дещо спантеличив напрямок цих пошуків той факт, що місце знахідки трупа розташовувалося поблизу психоневрологічного диспансеру і потенційний злочинець міг перебувати там. За іншою версією лиходій спеціально підкинув тіло під обитель "психів" аби "повісити" убивство на них. Крім усього, поруч знаходилося й СПТУ, але досвідчені оперативники, що побували там, швидко зрозуміли: "це не той випадок".
…Ще ранком 16 березня по Сквирі розклеїли фотографії Оленки з оголошенням розшуку останньої; про зникнення дитини повідомили по місцевому радіо. На жаль, ніяких нових деталей й свідчень це не додало. Хоча незабаром виявився цікавий момент: дехто бачив, як якась бабуся зривала ці звернення. Потім з'ясувалося, що ця жінка надто схожа на матір підозрюваного. У міліції є оперативна інформація, що батьки підозрюваного, який намагався вдома не з'являтися, у цей період закололи й продали двох кабанів. 29 березня він планував виїхати, і, можливо, збирався скористатися грошима від продажу свиней - з порожніми кишенями на чужині робити нічого. Тому його обережна фігура повинна була обов'язково з'явитися попід рідним обійстям. На це розраховувала група затримання, що терпляче чекала на розшукуваного, - той таки, сюди заявився: його без шуму й пилу "пов'язали".
Підозрюваним виявився 46-літній ніде не працюючий місцевий житель Кирило Ч. (ім'я змінене) раніше двічі судимий, у т.ч. на 11 років позбавлення волі за зґвалтування 6-літньої дівчинки. Тоді йому було близько 30 років, і маля ледь вижило. У нього ніколи не було ні своєї родини, ні власних дітей.
Цікаво, що Кирило теж спочатку потрапив слідчій групі "на олівець" як судимий за подібне злодіяння. Але зустрітися з ним усе ніяк не вдавалося, - батьки стверджували, що він то виїхав по справах, то пішов до далеко живучих родичів; ґрунтовно ж його взяли в оберт після одержання важливої агентурної звісточки, що прямо вказувала на причетність Ч. до трагедії, що сколихнула Сквиру.
По місті поповзли чутки про маніяка - педофіла, що насилує й убиває маленьких дівчаток - се потрібно було припиняти, - паніка ніяк не допомогла б правоохоронцям. Цікаво, що діти, які в день убивства гралися на футбольному полі в районі Чорного лісу (так називається місцевість, де проживала Олена), добре відому їм дівчинку не помітили. Район, де знайшли труп убитої, зветься "Ярки" й віддалений від Чорного лісу приблизно на два кілометри і до затримання підозрюваного було нерозв'язне питання: чому маля виявилося саме тут…

НІХТО НЕ ПОЧУВ ЯК ОЛЕНКА, ЛЕЖАЧИ ПІД ҐВАЛТІВНИКОМ НА ЧИЇЙСЬ МОГИЛІ, НЕСТЯМНО ПРОСИЛА ПОЩАДИ.

На відтворенні обставин злочину Кирило заявив, що убивати не хотів і приводу (мотиву) до того, щоб позбавляти жертву своєї пристрасті життя в нього не було. Він придавив Оленку до землі лапою у страху, що люди почують її лементи від нестерпного болю. За версією підозрюваного, в ту неділю він повертався на велосипеді з риболовлі й зазирнув у магазинчик. З його слів, до нього підійшла Олена, а знали вони один одного вельми наочно, й попросила підвести додому, - мовляв, сьогодні дуже стомилася. Кирило чомусь сказав: "я їду в інший бік, мені потрібно з дядьком одним зустрітися, тому, якщо хочеш, тобі доведеться спочатку поїхати туди, а вже потім додому". Веселе й комунікабельне дівча погодилося прокататися. Під'їхавши до району поблизу психдиспансеру, старший з попутників, раптом, заговорив про те, що сьогодні по телевізорові показують багато крові, насильства й розпусти. Дівчинка, якій в червні виповнилося б 11 років, також помітила, що це їй набридло. Потім Ч. ні з того, ні з сього пропонує малій спробувати "це". На слідчому експерименті і правоохоронці, і адвокати Кирила попросили чітко, виразно розшифрувати поняття "це", - підозрюваний настійно стверджував, що мав на увазі статевий зв'язок.
Кирило заявляє, що розділити з ним ложе дівчисько "за просто так" не зажадала, і йому довелося пообіцяти в обмін свій велосипед. Багато людей, які живуть у районі цвинтаря, повинні були бачити, як біля сьомої години вечора по дорозі йдуть, не поспішаючи, чоловік з велосипедом у руках й дівча. Але на подорожників ніхто не звернув особливої уваги. Тим часом Ч., у передчутті блюзнірської оргії, завів Оленку усередину цвинтаря й уклав серед хрестів на чиюсь могилу: до дороги, по якій ходили люди, від цього було не більше 12-15 метрів. Невже ніхто не почув, як скрикнуло маля, як воно стогнало й билося в мученнях серед бруду, куди втоптав її голову й обличчя ще нещодавно добросердий дядечко. Збоченець несамовито боявся викриття, боявся, що вдруге його не простять і, при нагоді, тут же залінчують усією Сквирою. Вийшло так, що від розривів внутрішніх органів й задухи дівчинка вмерла, - її кат ще дві години сидів поблизу трупа в роздумах про майбутнє й у чеканні настання цілковитої темряви. Коли на вулиці стихло звичайне для провінції весняне пожвавлення, Кирило взяв із сидіння велосипеда мішок (підкладав щоб м'якше було), упакував у нього тіло, поклавши на багажник ровера, й рушив до смітника.
Уже на звалищі негідник вибрав одну з виритих собаками ямок і скинув туди Олену, а потім закидав усіляким мотлохом. Ч. стверджує, що за кілька днів він вирішив "по-людяному" поховати тіло, навіть вибрав місце для могили й почав копати, та злякався сторонньої цікавості і кинув цю витівку...