12 січня 2004 року президентом України Леонідом Кучмою був підписаний указ "Про додаткові заходи по поліпшенню діяльності служби дільничних інспекторів міліції". У більшості областей уже прийняті й діють комплексні програми сприяння міліції. Одним з найбільш важливих аспектів цього документа стала вимога до регіональної влади звернути увагу на забезпеченість "шерифів" житлом. Тому найближчим часом довгоочікуване правоохоронцями в сільській провінції житло, щоправда, у вигляді службових будинків з кабінетом для прийому громадян, з'явиться в багатьох селищах і містечках країни. За допомогою держадміністрацій уже почалося спорудження будиночків для сільських дільничних, також відремонтують під цю програму старі будівлі, та такі, що пустують.

ДІЛЬНИЧНИЙ - УНІВЕРСАЛЬНИЙ СПІВРОБІТНИК МІЛІЦІЇ

Дільничний в ідеалі повинен проживати в населеному пункті обслуговування, - розповідає заступник начальника Департаменту громадської безпеки МВС України полковник міліції Володимир Петровський. - Програма, що має умовну назву "будиночок шерифа", виходить з указу президента, де викладені вимоги по поліпшенню умов праці і проживання дільничних інспекторів. Перший такий будиночок, де живе родина правоохоронця, й де він одночасно приймає громадян, збудований й введений в експлуатацію на Рівненщині ще в 2002 році. Потім естафету підтримали Волинь, Чернігівська і Київська області. На сьогодні в Україні таких будинків споруджено поки що тільки 9, але незабаром ця цифра значно збільшиться - уже прийняте рішення, відповідно до якого до кінця першого півріччя подібне житло з'явиться в кожнім районі нашої країни. Й мова тут йде не скільки про спорудження "з нуля", скільки про перебудову вже готових будинків, у т.ч. й закинутих. Особливо багато таких будинків у житлових масивах, колись спеціально побудованих для переселенців з Чорнобильської зони.

-Володимире Васильовичу, як ся блага справа фінансується?

Єдиного фінансування програми немає, й керівництво відділів внутрішніх справ ці питання вирішує з місцевою владою - міськими й районними держадміністраціями, сільрадами, де ці будинки перебуватимуть на балансі. Рівненський досвід, що існував ще до указу президента й прийняття програми, став відправним пунктом у поширенні його по всій Україні. Це конкретний крок до ідеалу - "шериф" живе там, де трудиться, й його підопічні завжди зможуть звернутися по допомогу.

У свій час на всю Україну гриміла акція по спецпідготовці дільничних, відома за назвою "Сільський шериф", але чомусь інтерес до неї затих. Чи не станеться щось подібне й у цей раз?

Ні в якому разі. Ми реанімуємо й програму "Сільський шериф". Наприклад, як і кілька років назад, наразі є актуальним завдання забезпечити кожного дільничного експертно-криміналістичною валізкою. От у Запорізькій області керівництво УМВС придбало необхідні складові частини такої валізки, що в підсумку вилилося усього в 160 гривень. Хоча деякі організації пропонували подібні комплекти за 1100 - 1800 гривень. Скажу, що це дуже зручна й потрібна річ - "шериф" на місці, не чекаючи приїзду слідчо-оперативної групи райвідділу, може самостійно зафіксувати сліди злочинців й знарядь злодіяння, відгородити місце події, зібрати первинні дані по цьому кримінальному випадку.

- З недавніх пір дільничним підняли звання, трохи вищою стала їхня платня, усе більшій кількості "шерифів" почали вручати машини й квартири. А що ще нового очікує наших Аніськіних?

- По-перше, ми повинні повернутися до науково обґрунтованих норм навантаження на одного дільничного - 2000 населення в сільській місцевості й 3500 у місті. По-друге, усе йде до того, що кожного дільничного забезпечать транспортом. Розробляється і концепція розвитку служби ДІМ, у т.ч. і типовий проект робочого місця дільничного. Тобто престижність праці наших "шерифів" порівняно виросла, хоча ще далека від ідеалу.
Крім того, що дільничні можуть чесною працею дослужитися до підполковника, зважується питання про наділення їх серйознішими повноваженнями. Дільничним потрібно більше довіряти, у т.ч. й по прийняттю важливих правових питань, адже не секрет, що інспекторам доводиться чимало часу убивати щоб погодити левову частку своїх рішень (далеко не завжди архіважливих) не тільки в районних, але й в обласних інстанціях. Дільничний повинен знаходиться в своєму селі, мікрорайоні міста й спілкуватися з людьми, допомагати їм і підтримувати правопорядок.
Також потрібно ширше практикувати й вводити посади помічників дільничних - людей, які в майбутньому ставали б справжніми "шерифами", профі високого класу. Дільничний - універсальний співробітник міліції. Він повинен бути психологом, уміти знаходити підхід до людей. Так вийшло, що багато служб у міліції мають свої вузькопрофесійні дні - і карний розшук, й ДАІ, й УБОЗ, а от служба ДІМ такого не має. Тому зараз розглядається питання щоб установити такий день, орієнтовно - 18 червня.

ПІДПОЛКОВНИК ШЕВЧЕНКО ПРИЙМАЄ ВІДВІДУВАЧІВ ВДОМА

…28 квітня на площі поблизу видавництва "Преса України" з'явилося авто - ВАЗ 2107 з написом: "Службове авто - переможцю акції МВС України й "Робітничої газети" - "Твій дільничний". Переможцем першого туру акції цього року став старший дільничний інспектор Переяслава-Хмельницького РВВС Київської області майор Віталій Іванович Шевченко.
В зустрічі й нагородженні брали участь заступник міністра внутрішніх справ генерал-майор міліції Анатолій Присяжнюк, народний депутат України Анатолій Писаренко. Усе почалося, по великому рахунку, з того, що в редакцію "Робітничої газети" звернувся народний депутат Писаренко, який придбав цей легковик під проведення "Твого дільничного" для передачі в особисте користування Віталію Шевченку. Майору вручили також пістолет для стрільби гумовими кулями й погони підполковника. Виявилося, що домівка новоспеченого підполковника в с. Стовп'яги перебудована під програму "Будиночка шерифа", тому автор матеріалу погодився на запрошення господаря відвідати його апартаменти.
…Приїхали додому до Віталія Івановича в Стовп'яги з Києва того ж дня на подарованій машині. Добротний, двоповерховий будинок, у свій час збудований для переселенців-чорнобильців, виділений дільничному рішенням сільради в 1992 році як службове житло. Його переробили під програму, облаштувавши кімнату-кабінет для громадської приймальні, де дільничний зустрічається з людьми. Тепер селяни приходять сюди практично цілодобово. У майбутньому приймальню для дільничного Шевченка, який живе в будинку №13 по вулиці Шевченко, зроблять за допомогою сільської влади більш просторішою.
Віталій на одній дільниці працює вже понад 18 років й нікуди їхати не збирається, хоча в нього така можливість була. До одержання житла він шість років їздив сюди з Переяслав - Хмельницького. От таких людей й потрібно підтримувати, берегти й плекати! Вони потім сторицею відплатять, чесно, відповідально працюючи. У шерифа є два сини 14 й 8 років, дружина Лариса трудиться в райцентрі медсестрою й каже, що часті візити відвідувачів додому в кабінет до чоловіка аж ніяк не псують радощів особистого життя, як це може здатися на перший погляд.
В обслуговуванні Шевченка кілька сіл із загальним населенням близько 10000 чоловік, що значно більше норми. Але нічого, новоспечений підполковник не нарікає.
Сільський голова згадує випадок, коли 18-літній хлопець украв у селі кілька каналізаційних люків й здав на металобрухт. Думали вже порушувати кримінальну справу, та молодику потрібно було йти в армію, будувати життя, тому вирішили дати йому шанс виправитися. І голова взяв на себе відповідальність, заявивши, що... люки ненароком згорнув у яму грейдер, тим часом батькам хлопця довелося купувати люки й встановлювати їх назад. Через кілька місяців, напередодні провід в армію, цей злодюжка подякував Віталію Івановичу й голові, зізнавшись, що напередодні крадіжки він познайомився з дівчиною, яка приїхала до бабусі з Києва й захотіла посидіти в кафе. У хлопця грошей не виявилося, от він з дурниці й поцупив ці злощасні люки, й подібних випадків тут за перебування Шевченко дільничним безліч...
Сільрада, у комунальному господарстві якої є 47 робочих місць, бере на роботу правопорушників, по-своєму їх виховуючи, - вони з ранку до вечора знаходяться під контролем, та й ще чесну гривню тут заробляють.
Звичайно, не обходиться без сюрпризів. Буває, заїжджають цигани, під приводом переповити дитину чи попити води пенсіонерів обкрадають. Був випадок у минулому році, коли затримували "смуглявих" по гарячих слідах. Чергова частина П.-Хмельницького РВ повідомила старшому дільничному Шевченку про те, що на території його сіл вештаються цигани й нахабно "потрошать" домівки, не соромлячись присутності літніх господарів. Вони заїжджали в село легковиком, швиденько "розводили" жертву й відразу утікали допоки не вишукувався черговий об'єкт пограбування. У Дівичках, відкіля у міліцію надійшов сигнал "SOS", циганська бригада саме ввійшла в раж, зрозумівши, що тут їх чекають непогані трофеї. Тому грабіжники-гіпнотизери їхати не поспішали.
Бригада виявилася чернігівською. Як тільки Віталій Іванович з напарником опинилися в Дівичках, відразу примітили описувану машину зловмисників. Ті теж відчули інтерес до себе й кинулися навтьоки, але запроторилися в тупик, а міліцейське авто перепинило шлях до відступу. Тоді роми, а це були чотири жінки, розбіглися з машини в розсипну - хто куди, викидаючи на ходу крадене. Водієм виявився простий український хлопець, таксист, якого "смаглявки" найняли для кримінальних вояжів - навряд чи шофер не здогадувався чим його щедрі пасажирки будуть займатися. Мадам у квітчастих одягах удалося таки затримати а потім і довести крадіжки на загальну суму близько 4000 гривень, що практично складало їхній тодішній денний заробіток!