В июне прошлого года Павел освободился из мест не столь отдаленных, но довольствоваться свободой парень не долго. Видно те, старые привычки, от которых не так-то просто избавится тянули назад, в прошлое, хоть и неказистое, но до боли родное. Не удивительно, чтоне погуляв и годик, парня снова задержали правохранители, но уже за совсем другой статьей - за убийство.
Первый свой срок молодой человек получи за различные кражи, а отсидев, вернулся в свое родное село Кишенцы Фастовского района. Но три года, проведенные за решеткой, изменили Павла не в лучшую сторону. То ли на нем сказалось длительное общение с криминальным миром, то ли вылезло наружу его настоящее "я". По возвращению он так и не смог устроить свою жизнь ни в материальном, ни моральном плане, а свои бытовые неудачи пытался заглушить водкой.
Устав от однообразных пьянок, Павел решил устроить себе выездной праздник. Собрав кое-какие подарки, он отправился к родственникам в ближайшее село Паляниченцы. Гостя встретили и, как говориться в народе, накормили, напоили, да вот спать уложить не смогли. Взбудораженный принятым "на грудь" молодой родич вспомнил, что где-то рядом живет его "обидчик", который написал, Бог знает когда, на него заявление в милицию за украденный велосипед. За "подлый" поступок прощения нету, решил Павлуша, и отправился на разборки…
72-летний Дмитрий Яковлевич гостей не ждал, но, услышав настойчивый стук в дверь, все же решил посмотреть, кто пожаловал в столь поздний час, и приоткрыл дверь. Сильный удар от незваного гостя свалил дедушку на повал. Павел же, отодвинув подальше от входа обессилевшего старика, был настроен воинственно, так что топор, который мужчина держал в доме на всякий случай, сразу же оказался в его руках, а за тем… Остановился рубака лишь тогда, когда старик забылся в предсмертных конвульсиях. Когда с "обидчиком" было покончено, ночной посетитель для пущей гарантии бросил на изрубленное окровавленное тело попавшие ему под руки припасы дедули: мешки с сахаром и ещё какими-то крупами. Удовлетворенный "заслуженной" местью, Павел не собирался уходить с пустыми руками, он не спеша, вошел в дом и собрал в мешок нехитрый скарб своей жертвы.
Закончив паковать вещи, мстительный изверг, вдруг почувствовал сильную усталость, которая навалилась как-то сразу. Присев на табурет, Павел, моментально уснул сном праведника. Так, в состоянии блаженного сна его и застал зять Дмитрия Яковлевича, который зашел проведать родича по просьбе жены. Шокированный увиденной картиной, мужчина немедленно сообщил о происшествии в милицию.
Задержанный на горячем, Павел чистосердечно признался в содеянном преступлении, но о своем поступке он не жалел. Возможно за те года, которые ему придется провести за решеткой, он все-таки пересмотрит свои взгляды на жизнь.
Р.С. Жизнь старика спасти так и не удалось, от нанесенных 10 ударов топором он, не приходя в сознание, умер в больнице.

Щоб поправити свій матеріальний стан та поповнити свої кишені дзвоном монет нероби досить часто стають на стезю злочину. Досить часто переступають межу закону, чинячи крадіжки чи грабежі.
Недільним ранком непрацюючому двадцяти дев'яти річному Олександру, із селища Коцюбинске, що на Приірпінні, було зле. Всі його внутрішні органи "говорили" про те, що потрібно терміново поправити здоров'я. Та полікуватися Сашкові було нічим, а від грошей, які мав, залишилася лише пам'ять - у вигляді пустої тари.
Вихід зі скрутного положення підказали все ж ті пляшки від пива та горілки, які чоловік відправився з поза ранку здавати, щоб виручити якусь копійчину. Однак і тут його ждало розчарування - продавець категорично відмовилася приймати скло посуд, тож остання надія похмелитися, провалилася з крахом. Отримане фіаско подіяло на Сашка мов червоне полотнище на бичка. З налитими кров'ю очима, чи то від спиртного, чи від гніву, він стиснув кулаки і... накинувся на збентежену жінку. Мабуть бешкетника стимулювало ще й те, що захистити її не було кому, адже в залі вони знаходилися лише у двох.
Та на цьому епопею своїх пригод знахабнілий Олександр не збирався закінчувати. За рахунок установи він вирішив компенсувати "моральний збиток". Що і зробив, забравши без перешкод аж 40 гривен виручки приватного магазину.
Зароблене "чесним трудом" на своє нікчемне життя, грабіжник так і не встиг витратити, так як був затриманий правоохоронцями.

Декілька років тому сім'я Сіромах продала будинок у Фастові і переїхала жити на Полісся, в село Красятичі.
Терміново залишити велике місто змусили господаря, 52-літнього Анатолія, обставини, а точніше не лади з місцевими органами правопорядку. Та змінивши адресу, це не значить змінитися самому. На новому місті знову швидко опинився в полі зору місцевих правоохоронців. Водився за чоловіком грішок, підторговував він маковою соломкою, за що згодом проти нього була порушена кримінальна справа за частиною 2 ст. 307 Кримінального Кодексу України. В цей час, коли Анатолій знаходився на підписці, в очікуванні суду, його приїхав перевідати син, який залишився жити в місті свого дитинства.
Пригощаючи бажаного гостя, батько поскаржився Антону, що сусід заборгував йому триста гривен, а повертати не поспішає.
- Ти б поговорив з ним синку, залякав би його, чи що, повчав Анатолій свого нащадка.
Прохання батька хлопець вирішив не відкладати в довгий ящик, і того ж вечора відправився на ділову розмову з сусідом. Однак мирно поговорити чоловікам не вдалося. Під час сварки, яка виникла, темпераментний дев'ятнадцятилітній парубок скористався ножем, і ударив ним декілька раз господаря.
Коли ж зрозумів, що поранення виявилися смертельними, Антон повернувся до будинку батька і доповів про результат свого візиту.
На сімейній раді вирішили, що хлопцю потрібно терміново зникнути, і бажано в ближньому зарубіжжі.
Декілька днів Антон переховувався в столиці, а потім подався до Фастова до знайомих за грошима, щоб виїхати до Росії. Там же в місті його і затримала міліція, яка отримала від Поліських колег, які виявили тіло постраждалого, інформацію про розшук підозрюваного у вбивстві.
Тепер на лаву підсудних потрапить не лише батько, а й син, от тільки зовсім по другій статті - за вбивство.