Напередодні одночасно трагічної й знакової для України дати - 26 квітня, коли усі згадують чорнобильську трагедію, уже стало традиційним організовувати поїздки в зону ЧАЕС для журналістів. Днями в гості до чорнобильської міліції подібним чином зазирнула група столичних акул пера.

ІНФОРМАЦІЯ ДО МІРКУВАННЯ

Площа території зони відчуження ЧАЕС й безумовного відселення складає майже 2200 кв. кілометрів (для порівняння: площа Люксембургу - 2,6 тис. кв. кілометрів), довжина її периметра - близько 440 кілометрів, з них - 154 є кордоном з Білорусією. Лише на близько 50 км є повноцінно інженерно обладнана огорожа. На інших "кілометрах" огородження або напівзруйноване, або відсутнє взагалі.
У зоні знаходиться 2 постійних пункти поховання радіоактивних відходів і матеріалів, 800 тимчасових пунктів і 2 діючих ("Буряківка" й "Лелів"), пункт відстою радіоактивно забрудненої техніки "Росоха", де є близько 1670 одиниць подібної техніки. Дуже забруднена також будівля першої черги насосної станції, майданчик 3-ї черги енергоблоку, район "Рудого лісу", лівобережна заплава Прип'яті і площадка цеху дезактивації ДП "Комплекс". Найбільш забруднені "вертушки", пожежні машини, радіокерована інженерна техніка, бронетранспортери. Від цього чуда технічної думки залишилися лише кістяки - усі роз'єми, двигуни, деталі з кольорового металу давним-давно "пішли" у напрямку плавильних цехів індустріального Сходу України, у Росію, а також напівлегальним шляхом через порти Чорного моря в ближнє і далеке зарубіжжя. Допомогли в цій експропріації деякі послідовники партизанської слави із сусідньої Білорусі, які складають гідну конкуренцію вітчизняним кримінальним "металошукачам".

У батальйоні міліції з охорони периметра зони ЧАЕС працює 308 співробітників, підрозділ ДСО в кількості майже 70 чоловік вартує особливо важливі "чорнобильські" спецоб'єкти, у відділі внутрішніх справ зони, розміщеному в самому Чорнобилеві, трудиться 43 офіцера й сержанта. Тобто, тутешній правоохоронний гарнізон нараховує понад 420 повноцінних "багнетів". Середня довжина кожного з 23 маршрутів патрулювання складає: для міліцейських піших патрулів - 3-4 кілометра, кінних патрулів - 10-12 км, для автопатрулів - 10-30 км. Контрольно-пропускний режим здійснюється через 11 КПП і 3 варти…

ТИША У ВИСЕЛЕНИХ МІСТАХ Й СЕЛАХ ДУЖЕ ГНІТИТЬ

…Журналістський десант зустріли на КПП "Дитятки", яке можна назвати парадним в'їздом у зону. Заступник командира 1-ї роти батальйону міліції з охорони зони відчуження ЧАЕС майор Володимир Кобилинський повідав, що його підлеглі повинні устежити за порядком уздовж 31 кілометрової ділянки периметра. Напередодні на "Дитятках" затримали сталкера, який вивозив 40 кілограм поцупленої міді, рівень радіоактивного забруднення якої перевищував норму в 120 разів. Тільки за три місяці поточного року на цьому КПП затримані 50 браконьєрів й рибалок (полювання і риболовля в зоні заборонені повсюдно).
Міліція зони забезпечується персоналом не лише за рахунок Київщини, але й за рахунок інших територіальних органів, - є співробітники і з Черкаської області, Закарпатської й Чернігівської областей, інших регіонів. Служба на забрудненій радіацією землі визначається вислугою півтора року за рік роботи в зоні ЧАЕС. За постановою Кабміну № 137 від 2003 року, міліціонери, котрі працюють у зоні відчуження, одержують доплати за перебування тут. Тим більше що правоохоронці тут здійснюють не лише властиві їм функції, але й фактично охороняють державний кордон з Білорусією. Міліціонерам у зоні відчуження доводиться також забезпечувати безпеку візитів делегацій з різних країн світу.

- На жаль, тутешня міліція, як і багато наших колег, знаходиться в жалюгідному матеріально-технічному забезпеченні, - зазначає начальник відділу внутрішніх справ по зоні ЧАЕС підполковник міліції Юрій Тарасенко. - Основна специфіка нашої роботи - діяльність вахтовим методом 15Х15 - ніде в Україні подібним чином міліція не працює. - Хоча в цьому плані Департамент адміністрації зони ЧАЕС нам намагається по можливості допомагати. Наприклад, на весь особовий склад відділу пошили спецодяг. Також з недавніх пір ми у своїй роботі, знову ж за допомогою адміністрації, почали використовувати вертольоти. Особливо це допомагає при масованих відпрацюваннях акваторії Прип'яті й Київського водоймища, де нерідко влаштовуються облави на браконьєрів.
Сама обстановка виселених міст і сіл дуже гнітить тих же правоохоронців, які півмісяця відірвані від родини. Тому ми велику увагу приділяємо роботі з персоналом, особливо психологічному забезпеченню цієї діяльності. З 2004 року ми вельми тісно співробітничаємо зі Славутицьким Центром психологічної допомоги. Адже найстрашніше те, що мої колеги швидко втрачають те підвищене почуття небезпеки, ті елементи радіофобії, що виявляються практично в усіх, хто приїжджає в зону. Тим більше що ворог - радіація, невидима - люди з цим миряться, звикають, адже життя продовжується. Буває, що не встоїш перед спокусою відвести душу поблизу води, заблукати в діброві чи навіть шашличок у лісі присмажити...
…Ситуацію в кримінальному плані в зоні ЧАЕС, на жаль, стабільною не назвеш, за останні роки тут спостерігається деяке підвищення активності протиправних проявів. Потрібно говорити про комплекс факторів, що впливають тут на криміногенну обстановку. Юрій Зіновійович вважає, що кількість правоохоронців, яка сьогодні є в зоні, дуже невелика й забезпечує лише мінімальні потреби в захисті державних інтересів і законності.
Злочинність у зоні ЧАЕС є породженням різних соціальних лих, помітно збільшених у прилеглих до зони районах. Безробіття і безнадія штовхає багатьох як в українських селах, так і в сусідніх білоруських на промисел у забруднені радіацією місця. Йдуть буквально сім'ями. Саме незаконному вивозу металу й іншого, "фонящого" добра, "присвячується" більшість порушених чорнобильською міліцією кримінальних справ. Переважна більшість працюючих у зоні ЧАЕС - іногородні, практично зі всієї України. Тому особливість місцевого криміналітета - поголовна міграція. Слідчим і оперативникам інколи доводиться їздити у Білорусію й Росію.

ВІЗИТ У ЗОНУ ДЛЯ ЗЛОДІЯ МОЖЕ ЗАКІНЧИТИСЯ ПРОМЕНЕВОЮ ХВОРОБОЮ

Примітно, що сюди мало хто приїздить з числа людей, які не знають місцевість і особливості зони. Тим більше, що "чужі" мають значно вищий поріг радіофобії, ніж переселені у свій час поліщуки, жителі сусіднього Іванківського району чи ті ж самосели...
- От наочний вам приклад цього твердження, - розповідає Тарасенко. - Якось житель Гостомеля, колишній співробітник одного з чорнобильських підприємств, якого кілька років тому звільнили, знаючи зону, приїхав сюди наприкінці листопада з цілою компанією друзів - аматорів легких заробітків, які планували вивести пару-трійку тонн металоконструкцій.
На КПП "Дитятки" наряд міліції затримав автомобіль КамАЗ з цією "бригадою" під керуванням деякого Мельничука. Приводом для інциденту слугували дані радіологічного контролю і відповідних вимірів. Без усіляких документів-дозволів, той намагався вивести труби з нержавіючої сталі діаметром 450 мм, рівень забруднення яких у бета - частках складав близько 7000 одиниць розпаду, що перевищує допустимі норми в сотні разів! Слідчо-оперативна група відділу міліції незабаром з'ясувала, що труби були вкрадені з могильника поблизу зруйнованого четвертого реактора ЧАЕС. Туди складувались безпосередньо після аварії в 1986 році конструкції з черева палаючого енергоблоку станції! Невігласи думали, що зароблять на них пристойні гроші, але ж ті за один злодійський день відразу одержали понад як дворічну дозу допустимого опромінення, що загрожує навіть променевою хворобою!
За КПК України міліціонерам, щоб усе правильно зафіксувати, обов'язково потрібно повторити шлях лиходіїв і оглянути місце злочину. Поблизу цього смітника, дозиметрист повідомив офіцерам, що тільки повітря "фонить" на 2000 бета часток розпаду! Міліціонерам довелося ходити по місцевості, де лежали труби, кілька годин - там рівень радіоактивного забруднення складав 70000 бета часток розпаду! Тобто нам ніхто послаблень не дає, - не існує окремого Кримінального чи процесуального кодексу спеціально для зони ЧАЕС, закон єдиний і ми повинні слідувати його букві, навіть якщо це сполучено з ризиком для здоров'я і життя.

ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ "МАЛОЇ ЗЕМЛІ"

Близько 340 самоселів занесені до списків адміністрації зони як офіційні її жителі. Але категорія "самосели" - це не юридичне поняття, а категорія необхідності, це люди, які одержали після аварії десь житло, але залишили його дітям або продали, повернувшись в рідні місця. Бізнесмен сюди жити не приїде. Самосели кажуть, що свою дозу радіонуклідів вони одержали в 1986 році і тепер мало чого бояться, - ловлять рибу, садять картоплю, збирають трави і гриби, розводять живність. Проте, їх не кидають напризволяще, - двічі на тиждень до них приїжджає автокрамниця, приходить пошта і пенсія, до багатьох хат підведений телефон.
Старожили з числа місцевих правоохоронців розповідають про випадки виявлення невідомих трупів - в основному бомжів, самоселів, - вони замерзали, умирали від простих людських пороків: пияцтва, безпутного життя і самогубств. Скільки їх, колись ще живих, бомжів не вивозили, вони все одно верталися в зону, поки не закінчували тут життєвий шлях.
Величезна кількість усяких неприємностей на побутовому рівні, у т.ч. різанини, стається через ревнощі, - від туги зеленої знаходять люди собі т.зв. "вахтових чоловіків" і "вахтових дружин", притім, що на Великій землі залишаються сім'ї. Найчастіше коханець і коханка працюють разом. Іноді "голубків" сюди спеціально завозять, але це рідкісні випадки, й цих людей майже ніхто не засуджує.
Зону відчуження тут називають "малою землею" чи навіть державою в державі - тут є свої неписані закони, у т.ч. кримінальні. Зловмисники зазвичай йдуть в обхід КПП, адже периметр зони практично не обгороджений, а кількості міліціонерів, що його що охороняють, не вистачає, щоб усе перекрити. Якщо проїхатись по нежилих селах, таким, як Кам'янка, Іванівка, Рудня Вересня й ін., то практично не виявиться цілих ліній електропередачі.
Цікаво, що значна частина майна, що мала до аварії свого господаря, тепер фактично безхазяйна, оскільки виведена з балансу підприємств і різних організацій, не маючи балансової вартості. У свій час держава виплатила компенсаційну страховку підприємствам у розмірі оцінки загублених у результаті катастрофи на ЧАЕС матеріальних цінностей і майна. Тому злодія тут найчастіше можуть притягнути лише за незаконне проникнення в зону і вивіз радіоактивно забрудненого матеріалу, а це, зазвичай виливається в чисто символічний штраф.
Метал за межами зони підмели під чисту, - його там знайти важко. Тепер узялися за зону. Наприклад, комплекс "Чорнобиль-2" - у свій час суперсекретний об'єкт - т.зв. "глушилка" вартістю в десятки мільйонів доларів. Багато офіційних і не зовсім легальних контор збиралися викупити його і заробити на розбиранні сталі, кілометрів кабелів і інших складових частин величезної антени. Було там ціле підземне містечко, аналогів якому в колишній радянській імперії існувало лише два - у Казахстані і на Далекому Сході. Але зараз ВОХР не особливо завзято його охороняє, - незабаром сміливці розберуть і цю громадину, яку видно за 10-12 кілометрів. Природно, після того, як закінчать патрати "дрібніші" об'єкти.
Згадалася і кримінальна справа по самовільній порубці лісу у великих розмірах. Замовник і виконавці були з Білорусії. Буває, саме білоруси займаються подібними кримінальними речами. Чорнобильський ліс, крім того, що є джерелом ділової деревини, ще й здійснює санітарну функцію, захищаючи навколишнє середовище, насамперед, від поширення радіонуклідів. Але на території обов'язкового і безумовного відселення ліс продовжують рубати у величезних кількостях. І досить хитро. Гектарами не рубають, - тут шматочок, там шматочок, там три дерева, а там п'ять-шість - так непомітніше, не кидається відразу в очі, хоча в сумі накопичуються цілі вагони. Адже за разову порубку розміром з гектар відразу "світить" в'язниця, а в описаному вище варіанті ще спробуй, доведи...

БАЙКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКИХ МІЛІЦІОНЕРІВ

Третій рік міліціонери в зоні "розстрілюють" одну й ту ж хату, обвішану мішенями для стрільби з пістолета - базового тиру в них немає. У день нашого візиту у місцевих правоохоронців якраз була перевахтовка і заняття. Тоді ж улаштували і стрільби - тут вони проводяться мінімум раз на два тижня. Свою майстерність у поразці умовного супротивника успішно продемонстрував і підполковник Тарасенко, який відзначив, що учити міліціонерів як правильно діяти в екстремальних умовах необхідно все-таки в спеціалізованих закладах. Адже найчастіше випускники відомчих вузів просто бояться стріляти зі зброї і прийоми рукопашного бою знають вельми схематично. Тут, на свіжому повітрі імпровізованого чорнобильського тиру навіялись мені історії з минулих візитів до зони відчуження...
Якось розповів мені дозиметрист на КПП "Дитятки", працюючий тут 15 років, історію. Проходив огляд деякий громадянин - на стійках дозконтролю прилади зашкалило. Тоді попросили його вийняти всі речі, які той збирався вивозити з зони. Серед "сувенірів" виявився вертолітний годинник, знятий "на пам'ять" зі спочиваючої на могильникові радіоактивних відходів "вертушки". На верхній кришці годинника забруднення радіонуклідами перевищувало норму у 120 разів, їхня тильна сторона "фонила" у 7 разів більше допустимого. На вигляд ще "боєздатний" чолов'яга зберігав сувенір у кишені штанів, що привело його затим у деяку зневіру. Адже цей "трофей" на спеціальному авто, у супроводі міліції, відвезли на могильник!
…Хлопці з батальйону міліції з охорони зони ЧАЕС згадали випадок, - затримували білорусів, які нелегально проникли в зону на вантажівці й збиралися поцупити звідси труби. Наряд міліції патрулював ділянку території відчуження. Раптом пізно ввечері (а будь-які рухи на транспорті тут, крім спецавто, після 20.00 заборонені) правоохоронці побачили вантажівки - ЗІЛ й іномарку фургон, що петляли по дорозі. На вимогу міліції зупинитися ті тільки додали газу, спробувавши сховатися. Міліцейський УАЗик ув'язався в переслідування. Довелося 7 разів стріляти з автомата, поки порушники не здалися остаточно. Вкрасти і вивести щось із зони наші північні сусіди нічого не встигли, але, судячи з настрою цих візитерів, упакованих тисячами доларів і докладних інструкцій хазяїнів, "справа" у тих прогоріла нежартівлива.

М'ЯСО ЛОСЯ З ХРУСКОТОМ РАДІАЦІЇ НА ЗУБАХ

У зоні є ще чимало проблем, - нелегальні: в'їзд, полювання, бізнес, відпочинок, туризм й т.і. Наприклад, нещодавно правоохоронці "намацали" цікавий канал нелегального полювання. Група браконьєрів, мабуть уже не одноразово десантувалась у зону й безбожно убивала практично всю дичину-живність, яка траплялася їм на шляху. Оперативники стверджують, що вже можна говорити про схему злочину. Кілька любителів пополювати й заробити на продажі (можливо навіть у столичних ресторанах) м'яса кабанів, лосів, козуль, качок й інших наших братів менших, у домовлений час сідали в електричку, що курсує зі Славутича прямо під ворота ЧАЕС (станція "Семиходи") і везе зміну робітників на станцію. Але повсякчас у цим потязі їхали тільки... браконьєри, тому що вони сідали винятково в технологічний рейс, що не бере пасажирів. Вояж організовував один з машиністів цієї ж "тяги", теж долучений до "бізнесу".
Проїхавши кілька кілометрів транзитом по території Білорусії, потяг зупинявся, і з нього дружно вивалювалася не слабко озброєна компанія кровожерливих згубників природи. Цей же "технологічний" потяг підбирав важко завантажених трофеями мисливців, котрі дуже втомилися за дві доби "чорнобильського сафарі". Оперативники про цю схему знали давно, але підібратися впритул до каналу, не злякавши завчасно, поки не було можливості. Допоміг випадок. Виявляється, дехто теж знав про браконьєрські вояжі й вирішив зупинити вакханалію. Доброзичливець, точно знаючи, що в електричці їде компанія браконьєрів, подзвонив у міліцію й заявив, що потяг…замінований! Тоді на ноги піднялися служби СБУ, прокуратура, міліція. У підсумку, при обстеженні електропоїзда "Семиходи-Славутич" у тамбурі одного з вагонів виявили понад 250 кг м'яса кабана і лося, приготовленого для вивозу за межі зони, а також кілька мисливських рушниць й інший злочинницький антураж. Браконьєрів затримали на гарячому, по факту порушили кримінальну справу. Тепер на станції "Семиходи", щоб попередити подібні інциденти, установлять відеокамери спостереження, спеціальні датчики й поліпшать огородження. До того ж, всі електрички зі Славутича на ЧАЕС незабаром будуть їздити виключно зі співробітниками міліції на "борту".
…Проїхались ми й у мертве місто - Прип'ять. Якби не трагедія в 1986 році, то тут зараз проживало б близько 100 000 чоловік. Сьогодні Прип'ять - оточений колючим дротом цвинтар бетонних будинків-коробок, де вже ніколи не почуєш дитячий сміх, де стіни назавжди забули тепло сімейного вогнища. Про своє існування тут нагадують лише кабани, що прорили в пошуках їжі пристойні канави так виючі у вирослих крізь міський асфальт заростях дерев вовки. Вони, до того ж, приходять до самоселів й розривають собак й домашню птицю, але на людей не нападають. Тому в зоні періодично з'являються легітимні бригади по відстрілу цих хижаків. Утім, іноді з'являються в Прип'яті й інші "звірі". Співробітники міліції, що охороняють місто-примару і 14 різних об'єктів у ньому розповіли нам, що нерідко їм доводиться затримувати злодіїв, які проникають сюди, щоб поживиться залишками меблів, металевих конструкцій і будматеріалів.