Від Києва до Канева через незаконну індивідуальну забудову практично не залишилося вільного виходу до Дніпра, - це грубе порушення Земельного кодексу і природоохоронного законодавства, - повідомив на одній зі своїх зустрічей з журналістами губернатор столичної області Євгеній Жовтяк. Він вважає, що ще вільні землі уздовж Дніпра варто оголосити заповідними зонами й узаконити цей статус юридично. Однією із найболючіших проблем регіону є приватизація землі і корупція в органах місцевої влади. Адже зараз знайти по березі Дніпра під Києвом вільну землю, не передану кому-небудь у власність, практично неможливо - усе розібрано в оренду, у тимчасове користування чи приватизовано. Сучасні зміни в країні тільки підстьобнули "розкручування" гучних "земельних" справ, яким зовсім недавно дехто намагався запалити червоне світло…

КРИМІНАЛЬНІ СХЕМИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ ПОЗБАВИЛИ УКРАЇНУ 20 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ

У свою чергу, на одному з брифінгів у Кабінеті Міністрів прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко повідала про заслуховування звіту Держкомземлі про проведені перевірки дотримання законодавства в процесі приватизації земельних ділянок. Виявилося, що в останні роки було незаконно приватизоване чи віддано в оренду без відповідної оцінки майже 55000 гектарів земель, при цьому загальний збиток бюджетів усіх рівнів щорічно перевищував 20 мільярдів гривень. Відзначалося, що 5 мільярдів бюджет недоодержував щорічно за користування самовільно зайнятими ділянками, 2 мільярди - утрати внаслідок неприйняття заходів для оцінки земельних ділянок. Також істотними факторами, що формують загальну суму збитку, були названі: продаж ділянок без проведення конкурсів чи аукціонів, несвоєчасний оформлення права користування землею, недостатня робота місцевої влади по інвентаризації наявних земельних ресурсів. Юлія Володимирівна запевнила що "землю, незаконно передану у власність, повернуть державі". Також уряд має намір повернути в держвласність землі, котрі раніше належали заповідним фондам.
Тим часом, поки набирає оберти земельна реформа, органи внутрішніх справ усе потужніше підключаються до декриміналізації відносин у цій сфері, де останнім часом набрали небаченого досі в Україні розмаху процеси роздержавлення, зміни власників й форм господарювання. Сумно, але одним з лідерів кримінальної гонитви за латифундіями стала Київська область.
- Теперішнім нашим завданням, зокрема підрозділів УДСБЕЗ, УБОЗ є поліпшення якості захисту економічних інтересів держави і громадян під час проведення приватизації землі, попередження злочинів і реального відшкодування збитків, якщо такі виявлялися, - говорить начальник ГУ МВС України в Київській області полковник міліції Віталій Яловенко. - Підрозділи держслужби по боротьбі з економічною злочинністю столичної області разом з відділами земельних ресурсів і регіонального КРУ викрили чимало порушень, зловживань і злочинів, поставлених деякими чиновниками як майже неприкрите джерело, конвеєр особистого збагачення.
Найбільш характерними порушеннями законодавства в сфері земельних відносин є: зловживання посадових осіб сільгосппідприємств і сільрад під час розпаювання землі; зниження орендної плати за землю; порушення при оформленні прав на земельні ділянки; самовільне заняття ділянок; неналежне виконання різними чиновниками своїх обов'язків, що приводить до відчутних втрат у вигляді недоодержання платежів у бюджет. Тільки за перші півроку за матеріалами УДСБЕЗ і УБОЗ Київщини щодо порушень у сфері земельних відносин порушено понад 50 кримінальних справ, з них близько 40 - заслуга борців з економічною злочинністю. У результаті злочинної діяльності, недбалості і зловживань посадових осіб тільки в столичній області незаконно використовувалися землі загальною площею понад 20000 гектарів (у т.ч. 265 га лісу), що привело до збитку, оцінюваному сумою більше 100 мільйонів гривень. Примітно, що багато зловживань, що природно, відбувалися не як благодійна акція - чиновники йшли на усвідомлений ризик у надії на пристойну компенсацію у вигляді хабара чи іншого заохочення, що, прямо скажемо, довести архіскладно. Тому фактів хабарництва тут набралося не більш десяти.

ЖИРНА ЗЕМЛЯ

Порушення в земельних відносинах виявлялися практично у всіх районах області, але найбільш уражені цьому злу Києво-Святошинський, Бориспільський, Вишгородський, Броварський, Обухівський і Васильківський райони, місто Ірпінь, що разом складають столичне передмістя.
Здебільшого за виявленими фактами кримінальних маніпуляцій із землею порушувалися й розслідувалися кримінальні справи райпрокуратурами. Проте, третиною прецедентів займалася обласна прокуратура, а кілька резонансних справ узялися "розкручувати" у ГПУ. Наприклад, Генпрокуратура порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем під час приватизації посадовими особами одного зі столичних футбольних клубів десяти гектарів землі в сумно відомому Козині, що, оціночно, завдало шкоди державі в розмірі 420000 гривень. Також ГПУ взялася розслідувати факт службової підробки шляхом складання завідомо неправдивого документа - акта встановлення й узгодження меж землі, зготованого у надрах Обухівської райдержадміністрації, відповідно до якого деяке ТОВ незаконно одержало в оренду ділянку площею 25 га, що завдало збитків в розмірі 1 млн. гривень.
Найбільшою ділянкою, незаконно прибраною на свою користь, стала ділянка в Іванківському районі площею 11300 га. Суть афери в тім, що керівники однієї із сільських рад підробили документи під час відчуження землі відомому громадському об'єднанню українських мисливців. Найбільші збитки державі, заподіяні в результаті дій чиновників, що зловживають владою, на одній адміністративній території, відбувалися в Бориспільському районі, - тут загальна сума збитків від таких махінацій складає понад 65 мільйонів гривень; у Києво-Святошинському районі такий збиток дорівнює приблизно 40 млн. гривень. Однією з "бориспільських" справ зараз займається Генпрокуратура. Приводом до її виникнення став продаж ділянки землі не сільськогосподарського призначення площею близько 66 га, що перебувала у господарському віданні міжнародного аеропорту "Бориспіль" і не підлягає приватизації, на користь одного з закритих акціонерних товариств. Збиток від цього продажу оцінюють у 10,5 млн. гривень. Також у Бориспільському районі голова одного із сіл навмисне перевищив свої повноваження й одноосібно видав висновки щодо відведення семи фірмам лісових масивів на умовах довгострокової оренди (на 49 років) загальною площею понад 60 га. Унаслідок цього свою громаду сільрада позбавила права вирішувати питання щодо користування землею і лісами у своїх адміністративних межах, що завдало шкоди в розмірі близько 1300000 гривень.
Найпримітнішою "земельною справою" у К-Святошинському районі, напевно, вважається порушена 20 травня ц.р. кримінальна справа щодо заволодіння шляхом шахрайства правами на володіння й розпорядження земельними ділянками в с. Шпитьки 293 жителями Луганської області і Києва, об'єднаних у деяку громадську організацію. Ділянки ці площею майже 60 га і вартістю близько 6,7 млн. гривень, належали держпідприємству "Чайка" - структурі відомої ДУСі на чолі з Ігорем Бакаєм.
Фахівці з УДСБЕЗ підказують, що в хитросплетенні подібних маніпуляцій можуть виявитися такі схеми, як зміна цільового призначення земель, унаслідок чого родючі ниви захоплюються приватними забудовниками. Чи ж створення всіляких ПП й ТОВ по підроблених документах, на підставі яких держоргани потім видавали дозволи, узгодження, проекти землевпорядження щодо виділення "липовим" фірмам ділянок. Причому чимало їх нібито організовувалися під пригожим приводом фермерської діяльності, - про цю схему ми поговоримо нижче докладніше.
Спочатку фірма бере під оренду в "громади" з десяток гектарів землі. Потім, продовжуючи довгограючий задум, у сільраді деякі керівники готують і легалізують свідомо фальшиві акти по введення в експлуатацію яких-небудь об'єктів на землях передбачуваної "прихватизації". Там фірмою будуються буквально вартівні і "об'єкти охорони", причому без проектів, кошторисів і дозволів на будівництво на орендованих землях. На основі актів народжувалися свідоцтва на право власності вже зведених об'єктів нерухомості, що ставало приводом до безконкурсного викупу фірмою ділянки. Природно при цьому ціна ділянки злітає до космічних висот. Нерідко великі ділянки купуються, таким чином, одним хазяїном, але під виглядом декількох фірм, які будують з десяток "вартівень". Після приватизації цей "кооператив" з числа скупчених в одному місці декількох фірмочок дуже вигідно разом продається якому-небудь латифундисту чи стає будівельним майданчиком якогось інвестиційного проекту.

НЕПРИВАБЛИВА АУРА "ПАНА ГОЛОВИ"…

Цікаво, що найчастіше в ролі фігуранта оперативних розробок, а потім і кримінальних справ щодо зловживань у земельній сфері виступають сільські голови чи директори агрофірм, сільгосппідприємств; не проти озолотити ручки і деякі арбітражні керуючі, керівники ліквідаційних комісій доведених до банкрутства сільгоспвиробників, - тобто чиновники в чиїм віданні знаходяться жадані сотки. Слідом за ранжуванням випливають посадові особи мерій і райдержадміністрацій, відділів земельних ресурсів, відділів архітектури, громадських організацій і навіть деяких закладів науки. Не обійшлося тут без підозр щодо чесності чиновників і рангом вище, - починаючи від обладміністрації, закінчуючи кабінетами в деяких вищих інстанціях.
- У нашій області виявлено дуже багато зловживань і інших злочинних дій, що заплямували репутацію голів сільських рад, - продовжує полковник Яловенко. - Грубо кажучи, "фішкою" цих справ стала торгівля землею посадовцями. Наприклад, звертаються в сільраду місцеві жителі чи приїжджі з проханням виділити земельну ділянку під будівництво. Цими питаннями відає голова. Звичайно, більшість прохачів бажали б одержати заповітні "сотки" ближче до центра села, чи біля річки, озера, або мальовничій галявині лісу. Так уже склалося, що на подібні ексклюзивні місцини, які завжди перебували у відчутному дефіциті, претендентів хоч відбавляй. Багато людей тепер розуміють, що краще мати свої шість соток землі десь у приміському до Києва районі, чим тримати гроші в панчосі чи бідончику - земля завжди користається попитом і її можна вигідно продати. Раніше міщани не особливо захоплено відносилися до володіння "фазендою" - у їхньому уявленні ці наділи асоціювалися з тяжкою працею й аж ніяк не з вкладанням грошей, особливо якщо згадати, як у 80-і роки заміські ділянки міщанам роздавали ледве чи не силоміць у вигляді профспілкового заохочення за виробничі успіхи. Протягом останніх 10-12 років ситуація докорінно змінилася. Неофіційна вартість сотки землі, наприклад, у районі с. Чабани, що в кількох кілометрах від Києва, доходить до 5000$ - і ціна продовжує рости. Це непоганий вид заощаджень - для тих, кому є що вкладати... Але ж ніхто не стане продавати сотку, і купувати теж, - щоб щось більш-менш пристойне збудувати, потрібна ділянка розміром хоча б 5-6 соток. Тому в таких місцях ходять-бродять покупці, які мають у кишені мінімум 40-50 тисяч доларів.
Тепер доходить до того, що "голови" відкритим текстом заявляють прохачу: "за одну сотку, ти винен сто доларів, і не підходь!". Щось схоже відбувалося у свій час у Васильківському районі, де з майбутнього дачника, якому сподобалися 30 соток місцевого ландшафту, голова сільської громади одноосібно намагався здерти аж три тисячі "зелених". Мовляв, спочатку гроші на бочку, а потім усі документи з потрібними печатками і підписами, якщо потрібно, навіть заднім числом збацаємо. Юридичний нюанс полягає в тому, що вищевказана посада - виборна, і подібні рішення цей містечковий владар повинен приймати винятково колегіально - на сесії сільради за участю депутатів і виконкому. Результатом цього засідання може стати не тільки документ, що дозволяє стати власником ділянки, але і цілковита відмова в задоволенні такого прохання. Утім, чиновник недвозначно пропонував аферу - за відому винагороду обійтися без "ради" і на місці все "вирішити", благо всі бланки знаходилися під рукою.
Бували прецеденти, коли кандидати в землевласники писали заяви про благодійну допомогу на розвиток села…в обмін на позитивний результат справи. Людина вносить певну суму в сільську касу, що потім, по ідеї, повинна фінансувати ту ж газифікацію, будівництво і ремонт доріг, інші насущні селянські потреби. У багатьох випадках це шляхетне починання - ніщо інше, як завуальована форма хабара. Заяви "спонсорів" потім благополучно зникають, а надана селу допомога безсовісно "дерибаниться" хитрими чинушами. Документувати подібний вид корисливості в оперативній комбінації дуже проблематично, та й за законом саме по собі таке пожертвування не є хабаром! Щось істотне знайти в бухгалтерії сільради, звичайно, не є можливим через повальну занедбаність цих обліків. Хоча повинен відзначити: особливої запопадливості щось виправляти тут не проглядається; вірогідно, повна плутанина - більш прийнятний варіант для всіляких зловживань.
Хворобливим "мозолем" для правоохоронців є гучна й остаточно не вирішена "козинська епопея". Відомо, що вона змусила втрутитися в неї навіть Президента Ющенко. Там протистояння селищних депутатів і голови Валентини Горобець переросло в невдоволення усього Козина - одні жителі підтримують Валентину Іванівну, інші є її затятими супротивниками - їх розділило усе те ж земельне питання. Співробітники Обухівського райвідділу міліції виїжджали втихомирювати пристрасті в селище понад 60 разів - нерідко по 2-3 рази в день! У відвертих бійках по обидва боки брало участь до 100 і більше людей. Місцеві жителі, та й мешканці багатьох інших "царських сіл" насправді почуваються себе в рідних селищах чужими на цьому святі приватної власності.