Як повідомив міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, правоохоронними органами порушено близько 730 кримінальних справ, пов'язаних з фальсифікаціями виборів Президента в 2004 році. Більше всього порушень пов'язано із неправомірним використанням бюлетенів і відкріпних талонів. Ці справи міністр назвав надзвичайно резонансними, але з розумінням зазначив, що "людей довели до убогості, а потім за двадцятку змусили голосувати, вони і голосували". Юрій Луценко підкреслив, що потрібно в першу чергу показати організаторів фальсифікацій, одночасно не виключаючи для них певної амністії і реабілітації: "вони повинні запам'ятати, що це неприпустимо". Причому запам'ятати уроки повинні не тільки вони, але й ті, хто в майбутньому знову спробує використовувати адмінресурс.

Імовірно, що слова із заяви міністра як найкраще підходять до таких типових й розповсюджених сценаріїв виборних технологій, як маніпуляції з відкріпними талонами. Приміром, 14 червня Фастівський районний суд Київської області розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням Любові Христенко, 48-літньої голови Паляниченської сільради, в участі в саме такій технології.
Христенко, як зазначається в обвинуваченні, "реалізовувала злочинний намір", спрямований на перешкоджання окремим виборцям у їхньому праві вільно обирати Президента України, тим самим, порушуючи статті 2, 6, 33 закону "Про вибори Президента України", які забороняють будь-які дії, що перешкоджають вільному волевиявленню. Останнє виражалося в тім, що ця чиновниця своїх земляків, які підтримували кандидатуру Віктора Ющенко, змушувала голосувати поза межами селища, позбавляючи їх можливості законодавчо закріпити свою громадянську позицію.
Наприклад, напередодні другого туру в приміщенні сільради вона примусила місцеву жительку Г., написати заяви про виключення її й чоловіка зі списків виборців на дільниці №36 92-го виборчого округу, і видачі відкріпних талонів. Далі не встановлені слідством особи залишили для подружжя Г. відкріпні талони за місцем проживання. Ще одну сімейну пару змусили написати таку ж заяву. Тобто, цим людям обмежили виборчі права за місцем проживання.
У судовому засіданні підсудна свою вину визнала цілком й просила дуже не карати. Фастівський міськрайонний суд визнав Христенко винною в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 157 КК України і призначив їй покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, звільнивши її від виконання покарання з іспитовим терміном на рік.
Місяцем раніше той же суд розглядав кримінальну справу, де фігурували ще дві землячки пані Христенко - 43-літня Тетяна Савченко, товарознавець приватного сільгосппідприємства "Агрофірма Світанок" й 32-літня Людмила Товстенко, кулінар столичної кондитерської фабрики ім. К. Маркса.
Савченко минулою осінню призначили заступником голови тервиборчкома виборчої дільниці №36. Вона разом з Товстенко, яка займала посаду голови комісії, чи то за чиїмось наказом, чи то сподіваючись на високу і щедру подяку, заповзялася готувати ґрунт для майбутнього фарсу...
Закон передбачає особисте звернення виборців у тервиборчком із заявою про виключення зі списків виборців. Проте ці положення для наших фігуранток виявилися порожнім звуком. Приміром, 15 листопада Савченко без згоди трьох місцевих жителів сфабрикувала від їхнього імені таку заяву, де вказувалося мниме бажання прохачів видати їм відкріпні посвідчення. Вона ж потім змусила цих людей підписати ці заяви. Наступного дня Савченко подібний трюк проробила із ще чотирма земляками. Причому ці виборці повинні були одержувати відкріпні талони особисто, але пані Тетяна і пані Людмила вирішили привезти їх додому до обманутих і заляканих селян. Причому вони напевно знали, що останні збиралися голосувати за Ющенко.
Суд призначив Савченко і Товстенко покарання - п'ять років позбавлення волі з іспитовим терміном півтора року кожній. Крім того, з них вирішено утримати солідарно судові витрати, пов'язані з проведенням почеркознавчої експертизи в розмірі 1059 гривень.
Звичайно, перераховані вище панянки можуть сказати, що їх змусили займатися підтасуваннями, але якщо таке й сталося, вони напевно уявляли реальну загрозу кримінального переслідування у випадку свого викриття, проте, незаперечно те, що в них увесь час була можливість відмовитися від "ручного керування" голосами своїх земляків. Тим самим уберегти своє ім'я від "технологічного бруду" минулих виборів і теперішнього судового розгляду.