"Коли ти відкриваєш свій старий шкільний підручник з математики і розумієш, що нічого не розумієш, стає страшно, соромно, ти більше не можеш дивитись на це тверезо - хіба це не привід, щоб кумарнути від чергової дози "ширки" або героїну?!".

Нелегальне розповсюдження наркотиків охоплює все більш широкі кола нашого суспільства. Лише в Київській області співробітниками підрозділів БНОН цього року було вилучено майже 550 кг наркотичних засобів. Механізм "зараження" працює зі всіма прошарками населення, перетворюючи їх життя на окремі зневірені у цьому світі уламки доль. Колесо обертається, хоча зупинити його відчуває потребу далеко не кожний. Проте сьогодні ми поспілкуємось з людьми, наркоманами в минулому, які вже отримали фізичну і духовну свободу і віднайшли здорову альтернативу опію, маріхуані, героїну, кокаїну, гашишу та екстазі.
Київщина, Броварський район, село Світильня. Якихось 45 хвилин від Києва і ознаки столичної цивілізації вже стерті: старі будиночки в суміші із приватними віллами, поле, лісосмуга і ніяких супермаркетів. Наша ціль побувати в реабілітаційному центрі "Вефіль" майже досягнута, глохне мотор і троє столичних гостей опиняються на чужому подвір'ї, де нас зустрічає Андрій, молодий жвавий хлопець, лідер центру. Пізніше він розкаже про себе: "Я був наркоманом 11 років, добова доза сягала 30 кубиків, пачки снодійного і необмеженої кількості димедролу, тричі сидів у тюрмі, лікувався від наркозалежності більш ніж в 10 клініках Києва, не обминаючи і психіатричні лікарні. Я син заможного батька, з яким тільки нещодавно встановив нормальні сімейні стосунки". Саме його батько - єдиний, хто надає благодійну допомогу: земля, придбана за його кошти, дві машини, хлібопекарня, маслобійня, місцеве водопостачання. На перший погляд центр реабілітації може здатися простим робочим цехом.
Проходимо далі. Знайомство з дванадцятьма наркоманами в минулому, чоловіками із абсолютно різних прошарків населення України, Росії і Білорусі віком від 18 до 41 року та наркоманським стажем до 25 років, продовжувалося близько двох годин і поступово перейшло в розмову - чи то сповідь, чи то покаяння - "вільних" (так вони себе називають) від залежності і "диявола" людей. Наймолодший з них Леонід. Вперше спробував наркотик на смак в шістнадцять, два роки тому, коли почав працювати в одному з нічних клубів. Практика не велика, проте, за його словами, року більш ніж достатньо, щоб потонути і опинитися на дні, коли від тебе відвертаються сім'я і родичі. В християнському центрі на Київщині, куди його із Росії привіз брат, він опинився не так давно і за чотири місяці реабілітувався, став студентом училища, склавши вступні іспити.
В центрі "Вефіль" для наркоманів розроблена спеціальна програма, що складається з двох ступенів, реабілітації та адаптації, і "восьми кроків пізнання істини" за допомогою Біблії, ніякі медичні препарати тут не використовуються. Працюють вони по методиці "рівний навчає рівного", тобто реабілітований наркоман, що вже не вживає наркотики, на своєму прикладі показує і вчить нещодавно прибувшого. Харизмати (ще одна їх назва) головним чином намагаються виробити в собі сильну особистість, а фізична реабілітація, період, доки зникнуть "ломки", - це лише частина програми. Саме через викорінення психологічної залежності, люди, які до цього лікувалися більш ніж в двадцяти клініках і за два тижні починали знову, маючи при собі цілий букет хвороб - ВІЧ-інфекцію, гепатит С, цероз печінки - отримали і нарешті використали свій шанс на нормальне життя.
Наступним етапом їх прибування в центрі є адаптація до соціального життя. Цим і відрізняється "Вефіль" від інших реабцентрів та клінік. Людина, що здатна поєднувати здоровий образ життя з працею, що навчиться заробляти і утримувати себе на власні кошти, виживе в умовах звичайного світу, куди все ж таки доведеться повернутися, нехай навіть іншою людиною. За відсутності цього ступеню психічно звільнений залишається у світі сам на сам, він безпомічний і все, чого досяг, - це 10-20 річний стаж наркомана та деградація особистості. Чоловіки, що проходять реабілітацію тут, займаються звичайним господарством, забезпечуючи своє існування. На державну або меценатську підтримку лише мають надії. Можливо, саме такі не досить сприятливі умови і відсутність "легких" грошей призводить до виживання. А "парникові ефекти" дороговалютних центрів (середня ціна 28-денної реабілітації становить близько 1200$), як правило закінчуються тим, що наркоман, який пройшов курс лікування, потрапляючи в те середовище, звідки нещодавно намагався втекти, в середньому за місяць починає знову.
Як ми дізналися, окремо від чоловіків існує і жіночий "Вефіль". Лідером для дівчат з тими самими проблемами є Люба. З 13 років вживала героїн, потім була ширка, перші затримання міліції, ВІЧ-інфекція, 22 спроби лікування. На сьогодні успішно допомагає тим, хто лише кілька тижнів тому вважали себе приреченими. Хлопці і дівчата зустрічаються між собою, в центрі знаходять свої другі половинки, одружуються, народжують дітей.

Юлія Зинуткіна
ЦГЗ ГУ МВС України
в Київській області