Іван Михайлович отримав свою першу судимість за те, що під час проходження служби в армії їздив за самогоном у сусіднє село... на танку. У цю казку спочатку повірив навіть досвідчений слідчий прокуратури з Богуслава. Так точно і логічно правильно висловлював свою думку й завойовував довіру співрозмовника шахрай з 35-літнім стажем з Вінницької області.
Свою першу судимість він отримав в 21 рік, останню - в 64. Дідусь вісім разів підряд "попадався " на шахрайстві, а тому краще будь-якого психолога володів здатностями людського мозку, знав, що й коли краще запитати, щоб отримати потрібну для себе інформацію. Але навіть найвдалішій "кар'єрі" колись приходить кінець. І цього разу жертва Івана Михайловича стала не тільки жертвою шахрая, але й жорстокого вбивці.
В одному із сіл Богуславского району столичної області в будинку 20-літній онук, прийшовши з роботи, виявив тіло своєї літньої бабусі з п'ятьома ножовими пораненнями в область шиї. Які мотиви вбивства місцеві правоохоронці зрозуміти не могли: у будинку все залишилося на місцях, із сусідами баба Варка жила мирно... До того ж прямо на місці - на підвіконні під поліетиленовим пакетом - знайшли закривавлене знаряддя вбивства. Почалося відпрацьовування всіх вхожих в будинок жертви, і незабаром з'ясувалося, що напередодні в неї ночував колишній офіцер у відставці з Фастова. Чоловік у віці, але "нагладжений і добре виголений", називався Іваном Михайловичем.
Крім ім'я-по батькові й деяких зовнішніх прикмет підозрюваного у правоохоронців нічого не було. З подвірних обходів з'ясувалося, що в прилеглих селах в гостях з "ночівлею" Михалич побував у семи жінок і щораз розповідав ту саму історію, завойовуючи до себе довіру літньої вже, найчастіше самотньої, господарки. Після розповіді нелегкої біографії добродушні селянки запрошували в будинок, годували обідом і наливали "стопку", а потім довіряли імпозантному незнайомцеві свої таємниці. От як описала зустріч із Іваном Михайловичем 52-літня Антоніна: "Чистенький і акуратненький чоловік говорив, що хоче купити будинок у нашій місцевості, тому вирішив зайти й дізнатися, чи ніхто не продає. Назвався колишнім льотчиком - полковником у відставці, учасником бойових дій в Афганістані і Чечні, у якого машина, трактор і комбайн, двухкімнатна квартира та 2 тисячі гривень пенсії. Запитав, чи немає чого-небудь поїсти. Я запросила в будинок, почастувала кавою й млинцями з маком. І отут зовсім зненацька гість запропонував мені руку й серце...". Непогана тактика: ошелешена жінка відразу розповіла, що вона живе вже 18 років без чоловіка, що в неї є доросла заміжня дочка... Довідавшись новину про спадкоємицю, чоловік одягся, подякував господарці і пішов.
Бродив Іван Михайлович по селах Богуславского району, певно, з метою наживи й шахрайства, а от у випадку з бабою Варею не заплановано для самого себе став убивцею. Після розпиття літра горілки між ними виникла сварка: бабуля на відмову піти з її хоромів роздряпала Михаличу лице, а він наніс п'ять ножових у відповідь, знаряддя вбивства залишив на підвіконні. Незважаючи на те, що за два тижні перебування в районі він вивчив місцевість і всі маршрути, тікати із села він не поспішав - вичікував або не усвідомлював вчиненого на п'яну голову . В руки правоохоронців Іван Михайлович потрапив прямо з ліжка чергової довірливої господарки. Тепер доля діда Вані належить Богуславскому суду.

Раніше засуджений за грабіж в Криму житель Донецької області нещодавно потрапив в руки правоохоронців Київщини. Цього разу - як підозрюваний у скоєнні подвійного вбивства. Злочинна географія 25-літнього Андрія, як бачимо, досить широка, а мотиви в обох випадках одні й ті самі - заволодіти чужими грошима й повернутися додому з "заробітків" справжнім мачо. Після затримання богуславською міліцією Андрія в нього на батьківщині, в Торезі, він був доставлений в столичну область - у райвідділ по місцю скоєння злочину. Там він щиросердно зізнався і з точністю до сантиметра показав місця в лісі, куди викинув рукавички й молоток після вбивства.
У селі Лютарі Богуславського району Київської області у власному будинку на ліжку був виявлений труп літнього хазяїна із проламаним черепом. Швидше за все, чоловіка позбавляли життя сплячим. При огляді приміщення встановити мотив злочину не вдалося: основні заощадження сім'ї в 2860 гривень так і лежали в шафі між постільною білизною. Пропав тільки дешевий мобільний телефон, що напередодні батькам подарував син - він і став розгадкою всього, що сталося. Згодом звернули увагу на те, що закритий гараж. Ключа не знайшли: довелося зламувати замок. Відкривши двері, правоохоронці на сходах, що ведуть у підвал, виявили закривавлений труп господарки.
Почалося відпрацьовування всіх вхожих до будинку. Тут міліціонери зіткнулися з деякою проблемою. Справа в тому, що останні 15 років літня господарка продавала самогон і тим самим заробляла на життя. Покупці йшли до бабусі із всіх околиць, через річку Рось, тому встановити особистості останніх клієнтів було практично неможливо.
Тим часом у столиці на радіоринку "Караваєві дачі" виявили людину з телефоном потерпілих. Ним був молодий чоловік кавказької національності, який розповів, що купив "NOKIA3310" у хлопця за 105 гривень, після чого дав докладний опис зовнішності сумнівного продавця. Так вийшли на справжнього вбивцю.
Як з'ясувалося пізніше, хлопець приїхав на Київщину підзаробити із бригадою в лісовому господарстві. А коли всі роз'їхалися по домівках, він вирішив з поїздкою на батьківщину не поспішати. До дріб'язків продумав план, як роздобути грошенят без зайвих зусиль - пограбувати і убити торговку самогоном та її чоловіка. Але винести накопичене старими людьми вбивці так і не вдалося - злякав хазяйський пес.

Цього року міністерство внутрішніх справ бере під свою опіку будівництво та подальше впровадження в експлуатацію реабілітаційного центру для постраждалих від аварії на ЧАЕС.

У 1991 році управлінню МВС України в Київській області розпорядженням Кабінету Міністрів була виділена земельна ділянка площею майже 78 гектарів столичної землі по вулиці Вишгородській під будівництво реабілітаційного центру. Тоді було вирішено на достойному рівні лікувати працівників органів внутрішніх справ, які брали участь у ліквідації наслідків аварії або ж працюють в зоні відчуження. Проте з п'яти архітектурно запланованих корпусів в експлуатацію, у 1998 році, було прийнято лише першу чергу будівництва. На цій базі ГУ МВС України в столичній області і відкрило свою лікарню та поліклініку. На їх медичному забезпеченні на сьогодні знаходиться майже 4800 ліквідаторів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, більше 1150 інваліди та 24 особи, що перенесли гостру променеву хворобу. Функціонування цих закладів дозволило вдвічі зменшити смертність серед ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
На теперішній час підраховано, що для будівництва реабілітаційних корпусів на закладеному вісім років тому фундаменті потрібно близько 32 мільйонів гривень. Цьогорічним державним бюджетом на добудову центру передбачено лише 5 мільйонів, а різницю, як зазначила на прес-конференції в майбутньому реабцентрі заступник міністра внутрішніх справ України Лідія Порєчкіна, планується здобути шляхом реалізації надлишкового майна, проданого на аукціоні. Вже до 20-ї річниці аварії на ЧАЕС можливо відкрити відділення променевої патології на 45 ліжок. Загалом протягом поточного року пропонується створити 3 блоки: стаціонар на 125 ліжок, адміністративний корпус з їдальнею та приймальнею, та найбільший лікувально-діагностичний блок. Допомогу в центрі зможуть отримувати не тільки працівники, пенсіонери Київської області, а й учасники ліквідації наслідків аварії з усієї України. Також, Лідія Степанівна зазначила, що в інших областях вже здані в експлуатацію три нових лікарні для правоохоронців.