Цього року міністерство внутрішніх справ взяло під свою опіку будівництво та подальше впровадження в експлуатацію реабілітаційного центру для постраждалих від аварії на ЧАЕС.
До п'ятої річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС тоді ще управлінню МВС України в Київській області розпорядженням Кабінету Міністрів була виділена земельна ділянка площею майже 78 гектарів столичної землі під будівництво реабілітаційного центру. Ще п'ятнадцять років тому було вирішено на достойному рівні лікувати працівників органів внутрішніх справ, які брали участь у ліквідації наслідків аварії або ж працюють в зоні відчуження. Проте з чотирьох архітектурно запланованих корпусів в експлуатацію було прийнято лише першу чергу будівництва. На цій базі ГУ МВС України в столичній області і відкрило свою лікарню та поліклініку. На їх медичному забезпеченні на сьогодні знаходиться майже 4800 ліквідаторів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, більше 1150 інваліди та 24 особи, що перенесли гостру променеву хворобу. Функціонування цих закладів дозволяє вдвічі зменшити смертність серед ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
До 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко разом із начальником відділення Оленою Ісаєвою урочисто перерізали червону стрічку, відкривши відділення променевої патології на 45 ліжок. Досвід лікування постраждалих від чорнобильської катастрофи заснований на постійних виїздах в зону відчуження та регулярному обстеженню постраждалих за місцем проживання. Також лікарі розширюють свій досвід, співпрацюючи з Центром радіаційної медицини та Національним медичним університетом ім. Богомольця. Палати для хворих розраховані не більш як на двох пацієнтів і облаштовані всім необхідним. На ремонт, що зробили в приміщенні нового відділення, було витрачено 293 тисячі гривень. Невдовзі реабілітаційний центр отримає нове обладнання. За словами заступника міністра Лідії Порєчкіної, через Міністерство надзвичайних ситуацій на нього з держбюджету буде виділено близько чотирьох мільйонів гривень.
Загалом протягом поточного року пропонується створити 3 блоки: стаціонар на 125 ліжок, адміністративний корпус з їдальнею та приймальнею, та лікувально-діагностичний блок. Допомогу в центрі зможуть отримувати не тільки працівники, пенсіонери Київської області, а й учасники ліквідації наслідків аварії з усієї України.

К 20-й годовщине аварии на Чернобыльской АЭС представители церкви освятили первую, возведенную на территории зоны, а именно контрольно-пропускного пункта "Дитятки", небольшую часовню в честь Покрова Пресвятой Богородицы, что будет местом вечной памяти милиционерам, которые погибли во время ликвидации последствий аварии. Как заметил помощник министра внутренних дел Украины в Киевской области Михаил Терпеливец, символичным для закрытой зоны отчуждения стало то, что пространство вокруг Богородицы ничем не ограждено, открыто для всех желающих почтить память спасителей в погонах.
С первых дней аварии для обеспечения охраны гражданского порядка и особенно важных объектов, которые расположены на территории зоны были задействованы работники органов внутренних дел, которые и по сегодняшний день выполняют возложенные на них обязанности. Всего в ликвидации последствий аварии приняло участие 27123 работника органов внутренних дел, из них около 6 тысяч - работники ГУ МВС Украины в Киевской области, 6335 из них стало инвалидами, 1435 участников ликвидации, к сожалению, умерли, 75 - перенесли острую лучевую болезнь, а 13713 стали пенсионерами.
На сегодня чернобыльский правоохранительный гарнизон составляет более 420 человек, вместе с медиками и пожарниками, которые обслуживают зону, там насчитывается около 700 работников. Он обеспечивает порядок на территории 2200 квадратных километров, длина периметра которой около 440 километров. К тому же милиционеры кроме своих прямых функциональных обязанностей фактически охраняют 154 километра границы с Белоруссией и обеспечивают безопасность делегаций с разных стран мира. Только в прошлом году из 563 групп Чернобыль посетило 416 иностранных делегаций.
Правоохранительная работа в зоне отчуждения рассредоточена между тремя подразделениями: батальоном милиции по охране периметра зоны ЧАЭС, где работает 305 сотрудников, подразделением государственной службы охраны наиболее важных спецобъектов (почти 70 человек), а также отделом внутренних дел зоны, который расположен в самом Чернобыле, где трудится 42 офицера и сержанта. Милиция зоны обеспечивается персоналом не только за счет Киевщины: здесь есть сотрудники из Черкасской, Закарпатской и Черниговской областей, а также других регионов. Один год службы на загрязненной радиацией земле приравнивается к полутора годам. По постановлению Кабинета Министров № 137 2003 года милиционеры-чернобыльцы получают доплату за работу в зоне отчуждения.
Криминальная ситуация в зоне ЧАЭС заметно отличается от показателей работы в других отделах милиции. Например, здесь нет криминальной милиции по делам несовершеннолетних, возраст самого молодого самосела - 58 лет, самого старшего - 92 года. По словам начальника отдела внутренних дел зоны Леонида Корольчука, преобладают административные правонарушения, незаконное проникновение на территорию, а также браконьерство и незаконный вылов рыбы. Люди, которые здесь проживают, сами заинтересованы в спокойном житье, поэтому контакты с местной милицией у самоселов налажены как нельзя лучше. Тяжкие преступления здесь случаются крайне редко и происходят, как правило, на бытовом уровне.
По материалам работников батальона милиции за три месяца 2006 года проверено почти 76 тысяч транспортных средств и возбуждено два уголовных дела: по факту незаконного вылова рыбы и выявления у неких граждан охотничьего оружия без соответствующих документов. Недавно был задержан "Камаз", водитель которого пытался вывезти за пределы зоны радиоактивного загрязнения лом черного металла на основании сомнительных документов. К административной ответственности привлечено 209 нарушителей, наибольшее количество протоколов составлено за нарушение требований радиационной безопасности, правил охоты и ловли рыбы. Ничего удивительного, безработица и безнадега толкает многих украинских и соседних белорусских жителей на промысел в загрязненной местности.
Сотрудники отдела зоны ЧАЭС и батальона милиции по охране зоны радиоактивного загрязнения ГУМВС в Киевской области согласно Договора между Главным управлением и Госдепартаментом - Администрацией зоны отчуждения и обязательного отселения, на охрану зоны в 2006 году усилено работу по недопущению в зону посторонних лиц и вывоза за ее границы материалов, а также материальных ценностей, в том числе радиоактивно загрязненных, охране зоны по периметру, обеспечению контрольно-пропускного режима. Правоохранителям еще долго придется служить здесь в экстремальном режиме, продолжая подвиг тех, кто первым пошел к горящему реактору двадцать лет тому назад.

Використовувати презерватив не за його прямим призначенням вирішила 45-річна жителька Хмельницького.
Олену С. (ім'я змінене - авт.) сусіди знали як жінку непутящу та до того ж і питущу. Однак вони не знали того, чим Олена заробляла собі на життя.
У м. Хмельницькому по сусідству з героїнею жили цигани, що займалися виготовленням ацетильованого опію, що у вузьких колах зветься "ширкой". Збувати свій товар у великих обсягах за місцем проживання обережні "роми" не ризикували, тому вирішили знайти ринок збуту там, де споживачів більше й ціни вищі. Ідеально підходив для цього столичний регіон. Але для того, щоб доставити до Київської області наркотик, був потрібен гонець, так званий "верблюд". З цією метою цигани і запросили Олену. Готовий опій розливали по презервативах, після чого жінка прикріплювала їх на тіло і їхала на електричках з пересадками до Києва. Предмети гігієни прекрасно підійшли для перевезення "ширки", тому що при особистому огляді не можна було намацати на тілі під одягом жінки. Навчена "роботодавцями" Олена перевіряла, немає чи за нею "хвоста", потім пересідала на вокзалі в поїзд до Фастова і їхала у зворотному напрямку. На Фастівському вокзалі її зустрічали представники місцевого наркобізнесу, одноплемінники відправників зілля. Вони забирали товар, а Олена верталася додому, де й отримувала гроші за перевезення наркотиків. Кількість поїздок залежала від наявності на "фабриці" сировини й кількості готової продукції.
Правоохоронці Київщини стали отримувати інформацію про те, що до області у великих обсягах із західних регіонів України потрапляє ацетильований опій. І коли кур'єр із Хмельницького у середині березня відправилася у свій черговий вояж, її вже непомітно супроводжували працівники Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків у Київській області. Напевно, Олена беззастережно повірила у свою безкарність, тому що цього разу презервативи з "ширкою" просто поклала до сумки. Уже в дорозі вона відчула щось негарне й різко змінила свої плани. Замість запланованої поїздки до Києва вона вийшла на вокзалі в м. Боярка столичної області, де й була затримана. Оперативники з'ясували, що наркотик призначався для наркоманів з декількох районів області. Сама затримана партія оптом коштує близько 4,5 тисяч гривень, у роздріб - майже вдвічі більше. Олені ж за перевезення була обіцяна сума в 700 гривень...
"Найбільше насторожує те, - розповідає заступник начальника відділу обласного УБНОН майор міліції Володимир Мовчун, - що процес виготовлення наркотиків контролюють переважно цигани, але більшість кур'єрів, що перевозять ці наркотики - наші одноплемінники, українці. Причому ринок збуту наркотиків змінюється майже миттєво. Раніше, наприклад, із західних областей України в столицю й східні регіони везли макову соломку. Однак велика кількість соломки відразу привертає до себе увагу, тому наркоділки від цієї схеми відмовилися. Вони вирішили, що простіше виготовити наркотик на місці й потім доставити його до місця призначення. Основна проблема, з якою стикається міліція - виявити канал поставки наркотиків. Адже кур'єри найчастіше не є наркоманами й зовні від звичайних громадян нічим не відрізняються. Самим зручним для перевезення зілля є залізничний транспорт, але тотальні його перевірки мало допоможуть - для перекриття каналу потрібна достовірна інформація. Про якість нашої роботи судіть самі. У першому кварталі 2006 року нами перекрито 5 каналів поставки наркотиків до нашої області - стільки ж, скільки було перекрито за весь минулий рік. На жаль, ця "ріка" не міліє, але ми робимо все від нас залежне для ефективної боротьби із цим злом".
У цей момент Олена С. затримана, за фактом збуту наркотиків порушена кримінальна справа. Замість обіцяної суми жінка ризикує "отримати" по вироку суду від трьох до восьми років позбавлення волі.

Днями до чергової частини Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області надійшло повідомлення про те, що невідомими особами пограбований Яготинський державний історичний музей ім. Катерини Білокур "Картинна галерея". Прибулі на місце пригоди працівники міліції зі слів охоронця відновили картину злочину.
Близько 3-ї години ночі невстановлені особи демонтували гарти на вікні першого поверху будинку, де розташований музей. Обережно вийнявши вікно, зловмисники проникли до виставкового залу. Тут були розміщені полотна з виставки, яка в цей час проходить у приміщенні Яготинського музею. Проте злодіїв цікавила не ці картини, а та частина експозиції, що належать музеєві. "Гості" відчинили двері і почали виносити твори мистецтва. Коли на шум вийшла охоронець музею, 60-річна Наталя Ш., злодії встигли винести полотна з трьох кімнат експозиції. Побачивши небажаного свідка, нічні "відвідувачі" в масках зв'язали їй руки, завели до приміщення охорони і погрозами примусили її мовчати. Завершуючи своє "відвідування" музею, зловмисники зв'язали охоронниці й ноги та заліпили скотчем рота. Після цього нічні "цінувальники" мистецтва зникли у невідомому напрямку. Результатом їх "візиту" стала відсутність 33 картин. Через деякий час охоронцеві музею вдалося звільнитися від пут та від сусідів викликати міліцію.
Наразі по даному факту порушена кримінальна справа, тривають заходи з метою встановлення осіб злочинців. Визначається і культурна цінність зниклих полотен. Правоохоронці, що працювали на місці події, зібрали достатню кількість слідів злочинців, які в якості доказів будуть пред'явлені їм після затримання. Проте цікавим є той факт, що якийсь час назад місцеве відділення Державної служби охорони виносило керівництву музею припис про необхідність встановлення охоронної сигналізації та виведення її на пульт централізованої охорони ВДСО. Як кажуть, коментарі відсутні…