Суботнього дня мешканці села Димитрово, розташованого у Броварському районі столичної області, біля сільського цвинтаря виявили жахливу знахідку: обгорілі трупи двох жінок. Терміново викликали міліцію...
Прибулі на місце події оперативники застали моторошну картину - скалічені й обгорілі тіла двох дівчат віком приблизно 20-25 років. Пізніше судово-медична експертиза вкаже, що одній жертві нанесено чотирнадцять рубаних ран голови, іншій - п'ять. Після цього їх тіла облили бензином і підпалили.
Проводячи подвірний обхід, працівники міліції намагалися встановити особи загиблих і знайти можливих свідків цієї події, однак зусилля оперативників поки успіху не мали. У цей час до Броварського міськвідділу міліції звернулися батьки 18-річної Антоніни Б. (всі імена змінені - авт.), що напередодні не прийшла додому ночувати. На цей час співробітники міського відділу вже були сповіщені районними колегами про те, що трапилося, через серйозність злочину. У міліцейському орієнтуванні нещасні батько й мати пізнали свою дочку. Відпрацьовуючи знайомства загиблої Антоніни, міліціонери встановили ім'я другої жертви. Нею виявилася 20-річна уродженка Житомирської області Ірина Ч., що знімала кімнату у Броварах і працювала в одному з місцевих кафе, де дівчата й познайомилися.
Оперативники відпрацьовували відразу кілька версій, у тому числі навіть на території Житомирської області. Продовжуючи перевіряти коло знайомств загиблих, співробітники карного розшуку вийшли на такого собі Михайла П. Батьки Антоніни зі слів доньки знали, що 22-річний хлопець нібито залицяється до неї, забирає й привозить її додому на своєму автомобілі. Також виявилося, що Михайло працює в Броварах приватним таксистом. Поступово відновлюючи картину трагедії, співробітники міліції встановили свідків, що бачили, як подружки сідали до Михайлового автомобіля.
"За місцем проживання парубка не було, - розповідає начальник ГУМВС України в Київській області генерал-майор міліції Віталій Яловенко. - Батьки пояснили оперативникам, що Михайло зараз саме виконує замовлення - обслуговує весілля. Не знаючи, як він може відреагувати на затримання, нами було вирішено застати хлопця зненацька. Для цього в будинку влаштували засідку. Пізно ввечері Михайло повернувся додому, де й був затриманий. Спочатку парубок від усього відмовлявся й заявляв, що ні Антонині, ні її подруги напередодні взагалі не бачив, однак під тиском незаперечних доказів зізнався у вчиненому й розповів про події попереднього дня...
Михайло близько року був закоханий в Антонину, однак незважаючи на його залицяння, дівчина серйозно його не сприймала й взаємністю не відповідала. У той фатальний день Михайло під'їхав до кафе, у якому працювала Ірина й де саме в цей час перебувала Антоніна, і запросив дівчат покататися. Коли подруги сіли в автомобіль, Михайло поїхав додому до свого двоюрідного брата, 31-річного Миколи Н. Запитавши у брата, чи не хоче він розважитися з дівчинатами й одержавши його згоду, Михайло пояснив, що тому дістанеться дівчина на ім'я Ірина, а собі він залишає Антоніну. Молоді люди сіли в автомобіль і поїхали за місто. У селі Димитрово недалеко від місцевого цвинтаря Михайло зупинив автомобіль і, вийшовши з нього, покликав із собою Тоню, а Микола з Іриною залишилися у салоні. Раптом вони почули глухі звуки ударів біля машини, потім дверцята з боку дівчини різко відчинилися. Михайло схопив Іру за волосся, виволік її з машини й наніс кілька ударів монтувалкою. Здивованому Миколі пояснив: "Не стала Тонька моєю, так нехай же не буде нічиєю!", а Ірина, мовляв, усе бачила, тому є свідком. Після цього він дістав каністру, облив тіла дівчат бензином і підпалив. Хлопці поїхали додому до Миколи, де Михайло переодягся у знайдену братом одежину і сховав закривавлену монтувалку, а також золоті прикраси, зняті з убитих, і сумочку Ірини з її паспортом і особистими речами. "Здобич" вирішили сховати у гаражі в Миколи (до речі, раніше засудженого за квартирні крадіжки), після чого Михайло поїхав додому. А наступного дня він у своєму автомобілі спокійно катав молодят..."
На даний момент Броварською міжрайпрокуратурою порушено кримінальні справи за статтями, що передбачають покарання за скоєння вбивства двох і більше осіб, а також за приховування злочину. Обоє підозрюваних у здійсненні цих злочинів затримані, ведеться слідство. У разі доведеності вини Михайла П. йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Проблема грабежей, где объектом посягательства является мобильный телефон, для милиции не нова и всвязи с повальной "мобилизацией" населения нашей страны - крайне актуальна. А вот субъекты преступления (то-есть попросту - грабители) в последнее время стремительно молодеют…
Компания из 5 подростков в возрасте от 15 до 17 лет, жителей Белой Церкви, решила обзавестись мобильными телефонами. Для этой цели ребята разделились на две группы и на праздничной дискотеке познакомилась с двумя подружками. На другой день договорились встретиться с девочками в обусловленных местах, каждая группа - отдельно в своем месте. Компании из трех "комбинаторов" выпало встретиться с 15-летней Леной. Один из троицы, наглядно знакомый девочке парень Сергей, попросил у Лены посмотреть мобильный телефон, и пока его товарищи отвлекали хозяйку "мобилки" разговорами, отошел за ближайший угол. В это время подружке и одногодке Вале двое других "остапов" назначили встречу в нескольких десятках метров от "коллег". Один из парней взял у Вали "посмотреть" телефон. Сергей порылся в телефонной записной книжке, нашел Валин номер и сделал вызов. Для державшего в руках Валин телефон парня это послужило сигналом убегать. Все пятеро мальчишек одновременно бросились наутек, оставив ошарашенных подружек стоять на улице… Когда Лена с Валей поведали мамам об этом происшествии, те с дочерями немедля пошли в Белоцерковский горотдел милиции. Оперативники заинтересовались Сергеем как единственным из компании знакомым Елены. Оказалось, что парень знаком и милиции, так как раньше привлекался к ответственности за административное правонарушение. Однако милиционеры задерживать парня пока не стали, решив узнать о ближайших планах этой "гоп-компании". И вдруг оперативники узнают, что на следующий день пятеро мальчишек планируют ехать на радиорынок в город Киев и там продать два телефона. Группа сотрудников Белоцерковского ГОВД тоже выехала в столицу, где вместе с киевскими коллегами начала проверять рынок и прилегающую к нему территорию. Буквально через два часа все пятеро малолетних правонарушителей были задержаны с поличным: обеими украденными "мобилками".
Все ребята сознались в содеянном, на данный момент по фактам мошенничества и совершения грабежа возбуждены уголовные дела. В случае доказанности их вины Сергею и его друзьям угрожает наказание в виде лишения свободы на срок от 4 до 6 лет.
Прокомментировать ситуацию с подобными преступлениями мы попросили начальника отдела криминальной милиции по делам несовершеннолетних Главного управления внутренныи дел Киевской области подполковника милиции Алексея Александровича Лазаренко.
- Сотрудники милиции действительно очень обеспокоены колличеством преступлений, так или иначе связанных с мобильными телефонами. К сожалению, и малолетние преступники не отстают от своих взрослых "коллег". Количество грабежей, совершенных подростками за 4 месяца этого года, на территории столичного региона с 14-ти преступлений в прошлом году возросло до 41-го! При этом в 27-ми случаях предметом посягательства стал мобильный телефон. "Лидерами" по количеству преступлений остаются Белая Церковь и Киево-Святошинский район (по 8 случаев), Ирпень (4 грабежа), города Васильков и Бородянка, где совершено по 3 преступления. Причем жертвами "малолеток" порой становятся даже взрослые! Причинами, в основном, являются социально-экономические показатели: желание несовершеннолетнего иметь "мобилку" и отсутствие у его родителей возможности купить её. Кстати, когда в 2002 году я был в служебной командировке в Лондоне, то обратил внимание, что англичане крайне редко и очень мало говорят по мобильному телефону. На мой вопрос о причинах этого местные полисмены пояснили мне, что люди просто опасаются быть ограбленными на улице. В то время для Великобритании проблема преступлений, связанных с мобильными телефонами, была крайне актуальной. Видимо, теперь "волна" докатилась и до нас…
Хотел бы обратить внимание родителей, покупающих мобильный телефон своему ребенку: объясните сыну или дочери, что телефон - это средство связи, а не дорогая игрушка или повод похвастаться перед сверстниками! Лучше вообще не покупать ребенку дорогую "мобилку", ограничившись так называемой "бюджетной" моделью. Документы на телефон ни в коем случае не выбрасывайте. Даже если телефон украли, после вашего немедленного обращения в милицию есть шансы найти его по коду (так называемому "ІМЕІ"), записанному в документах на аппарат. Но я все же хотел бы напомнить, что по мнению работников милиции, лучший способ раскрыть преступление - это предотвратить его.

Двадцять років тому вибух реактора на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС розділив життя тисяч громадян Радянського Союзу на два періоди: до і після вибуху. Про героїчні дії правоохоронців під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС писалося неодноразово. Та щоб згадки про їх подвиг не стерлися з пам'яті нащадків, з ініціативи колишнього начальника Управління внутрішніх справ київської області генерал-майора міліції Володимира Корнійчука було започатковано щорічне проведення спартакіади працівників органів внутрішніх справ - учасників ліквідації наслідків аварії. Перша спартакіада відбулася буквально наступного після катастрофи року. Участь у перших змаганнях взяли співробітники Чорнобильського, Поліського райвідділів, Прип'ятського міськвідділу та інших органів внутрішніх справ області. Починаючи з 1994 року, Спартакіада набула статусу міжнародної. Цьогорічна 13-та Міжнародна Спартакіада присвячена 20-й річниці Чорнобильської катастрофи та увіковіченню пам'яті героїв Чорнобиля. Раніше програма спартакіади нараховувала 5 видів спорту, зараз до неї входять змагання з волейболу, гирьового і пожежно-прикладного видів спорту, рукопашного бою, стрільбі з бойової зброї та легкоатлетичний крос. Цього року у проведенні Спартакіади взяли участь 120 спортсменів, серед яких чемпіони світу, заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу. Вони є представниками Київської, Житомирської, Чернігівської, Брянської та Гомельської областей, України, Росії і Білорусії, що найбільше постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. В урочистостях з нагоди відкриття Спартакіади взяли голова Київської облдержадміністрації Євген Жовтяк, керівництво ГУМВС України в Київській області, а також офіційні делегації і спортивні команди з Росії та Білорусії. Щороку Спартакіада змінює місце свого проведення. Так сталося, що цьогорічні змагання проходить на території Київщини - регіону, що першим став до бою з радіаційним лихом. Нагороди переможцям і призерам спартакіади вручили начальник Головного управління МВС України в Київській області та заступник міністра внутрішніх справ України Михайло Вербенський. Переможцями ХІІІ Міжнародної спартакіади "Пам'яті героїв Чорнобиля" стали учасники команди Київської області. Друге місце вибороли також українці - команда Житомирської області. Третє місце посіли росіяни з Брянської області. Саме їм передано естафету для проведення наступних змагань в місті Брянськ. В особистому заліку відзначали багатьох учасників команд, особливої уваги заслуговує Валентин Бондаренко, який брав участь у гирьовому спорті. Вагова категорія Валентина - до 70 кілограмів. У вправі "поштовх" його особистий залік складає 121 раз. Хлопець з Київської області повторив світовий рекорд.

В с. Хотянівка Вишгородського району столичної області на території Училища початкової професійної підготовки працівників міліції пройшли урочисті заходи, присвячені 20-й річниці Чорнобильської катастрофи. Участь в їх проведенні взяли колишній міністр внутрішніх справ УРСР Володимир Василишин, колишній начальник Управління внутрішніх справ Київщини Володимир Корнійчук, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та родичі загиблих ліквідаторів.
Мітинг скорботи розпочав начальник Головного управління МВС України в Київській області генерал-майор міліції Віталій Яловенко, який нагадав присутнім події 20-річної давнини та презентував книгу спогадів безпосередніх учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під назвою "Ми були першими...". Після цього під звуки автоматних залпів ветеранами органів внутрішніх справ Київщини був відкритий пам'ятник їх загиблим та померлим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС землякам. Відкриття пам'ятника та Книгу пам'яті загиблих ліквідаторів Київщини освятив настоятель розташованої на території Училища церкви Св. Миколая отець Димитрій.
В ході мітингу слово було надане колишнім керівникам та співробітникам УВС Київщини. Своїми спогадами ділиться колишній начальник паспортного відділення Прип'ятського міськвідділу внутрішніх справ Галина Помінчук: - Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС дуже дружні, ми постійно підтримуємо зв'язки між собою. Щорічно збираємося для того, щоб згадати ті дні і наших колег, яких, нажаль, немає з нами. На сьогоднішній день пішли з життя 12 співробітників Прип'ятського міськвідділу і 9 - з Чорнобильського райвідділу внутрішніх справ. Але їх подвиг не повинен піти у забуття.
Заступником начальника Головного управління внутрішніх справ Київщини Василем Гогулею було зачитано наказ про заохочення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відзнаками Міністерства внутрішніх справ України та Київського обласного ГУВС. Наказ Київської обласної Ради народних депутатів про заохочення ліквідаторів - "чорнобильців" зачитала її депутат Галина Помінчук. На завершення мітингу пролунали звони, покликані вічно нагадувати живим про подвиг ліквідаторів наслідків на Чорнобильській АЕС - тих, хто без перебільшення, врятував світ.

Цього року міністерство внутрішніх справ взяло під свою опіку будівництво та подальше впровадження в експлуатацію реабілітаційного центру для постраждалих від аварії на ЧАЕС.
До п'ятої річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС тоді ще управлінню МВС України в Київській області розпорядженням Кабінету Міністрів була виділена земельна ділянка площею майже 78 гектарів столичної землі під будівництво реабілітаційного центру. Ще п'ятнадцять років тому було вирішено на достойному рівні лікувати працівників органів внутрішніх справ, які брали участь у ліквідації наслідків аварії або ж працюють в зоні відчуження. Проте з чотирьох архітектурно запланованих корпусів в експлуатацію було прийнято лише першу чергу будівництва. На цій базі ГУ МВС України в столичній області і відкрило свою лікарню та поліклініку. На їх медичному забезпеченні на сьогодні знаходиться майже 4800 ліквідаторів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, більше 1150 інваліди та 24 особи, що перенесли гостру променеву хворобу. Функціонування цих закладів дозволяє вдвічі зменшити смертність серед ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
До 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко разом із начальником відділення Оленою Ісаєвою урочисто перерізали червону стрічку, відкривши відділення променевої патології на 45 ліжок. Досвід лікування постраждалих від чорнобильської катастрофи заснований на постійних виїздах в зону відчуження та регулярному обстеженню постраждалих за місцем проживання. Також лікарі розширюють свій досвід, співпрацюючи з Центром радіаційної медицини та Національним медичним університетом ім. Богомольця. Палати для хворих розраховані не більш як на двох пацієнтів і облаштовані всім необхідним. На ремонт, що зробили в приміщенні нового відділення, було витрачено 293 тисячі гривень. Невдовзі реабілітаційний центр отримає нове обладнання. За словами заступника міністра Лідії Порєчкіної, через Міністерство надзвичайних ситуацій на нього з держбюджету буде виділено близько чотирьох мільйонів гривень.
Загалом протягом поточного року пропонується створити 3 блоки: стаціонар на 125 ліжок, адміністративний корпус з їдальнею та приймальнею, та лікувально-діагностичний блок. Допомогу в центрі зможуть отримувати не тільки працівники, пенсіонери Київської області, а й учасники ліквідації наслідків аварії з усієї України.

К 20-й годовщине аварии на Чернобыльской АЭС представители церкви освятили первую, возведенную на территории зоны, а именно контрольно-пропускного пункта "Дитятки", небольшую часовню в честь Покрова Пресвятой Богородицы, что будет местом вечной памяти милиционерам, которые погибли во время ликвидации последствий аварии. Как заметил помощник министра внутренних дел Украины в Киевской области Михаил Терпеливец, символичным для закрытой зоны отчуждения стало то, что пространство вокруг Богородицы ничем не ограждено, открыто для всех желающих почтить память спасителей в погонах.
С первых дней аварии для обеспечения охраны гражданского порядка и особенно важных объектов, которые расположены на территории зоны были задействованы работники органов внутренних дел, которые и по сегодняшний день выполняют возложенные на них обязанности. Всего в ликвидации последствий аварии приняло участие 27123 работника органов внутренних дел, из них около 6 тысяч - работники ГУ МВС Украины в Киевской области, 6335 из них стало инвалидами, 1435 участников ликвидации, к сожалению, умерли, 75 - перенесли острую лучевую болезнь, а 13713 стали пенсионерами.
На сегодня чернобыльский правоохранительный гарнизон составляет более 420 человек, вместе с медиками и пожарниками, которые обслуживают зону, там насчитывается около 700 работников. Он обеспечивает порядок на территории 2200 квадратных километров, длина периметра которой около 440 километров. К тому же милиционеры кроме своих прямых функциональных обязанностей фактически охраняют 154 километра границы с Белоруссией и обеспечивают безопасность делегаций с разных стран мира. Только в прошлом году из 563 групп Чернобыль посетило 416 иностранных делегаций.
Правоохранительная работа в зоне отчуждения рассредоточена между тремя подразделениями: батальоном милиции по охране периметра зоны ЧАЭС, где работает 305 сотрудников, подразделением государственной службы охраны наиболее важных спецобъектов (почти 70 человек), а также отделом внутренних дел зоны, который расположен в самом Чернобыле, где трудится 42 офицера и сержанта. Милиция зоны обеспечивается персоналом не только за счет Киевщины: здесь есть сотрудники из Черкасской, Закарпатской и Черниговской областей, а также других регионов. Один год службы на загрязненной радиацией земле приравнивается к полутора годам. По постановлению Кабинета Министров № 137 2003 года милиционеры-чернобыльцы получают доплату за работу в зоне отчуждения.
Криминальная ситуация в зоне ЧАЭС заметно отличается от показателей работы в других отделах милиции. Например, здесь нет криминальной милиции по делам несовершеннолетних, возраст самого молодого самосела - 58 лет, самого старшего - 92 года. По словам начальника отдела внутренних дел зоны Леонида Корольчука, преобладают административные правонарушения, незаконное проникновение на территорию, а также браконьерство и незаконный вылов рыбы. Люди, которые здесь проживают, сами заинтересованы в спокойном житье, поэтому контакты с местной милицией у самоселов налажены как нельзя лучше. Тяжкие преступления здесь случаются крайне редко и происходят, как правило, на бытовом уровне.
По материалам работников батальона милиции за три месяца 2006 года проверено почти 76 тысяч транспортных средств и возбуждено два уголовных дела: по факту незаконного вылова рыбы и выявления у неких граждан охотничьего оружия без соответствующих документов. Недавно был задержан "Камаз", водитель которого пытался вывезти за пределы зоны радиоактивного загрязнения лом черного металла на основании сомнительных документов. К административной ответственности привлечено 209 нарушителей, наибольшее количество протоколов составлено за нарушение требований радиационной безопасности, правил охоты и ловли рыбы. Ничего удивительного, безработица и безнадега толкает многих украинских и соседних белорусских жителей на промысел в загрязненной местности.
Сотрудники отдела зоны ЧАЭС и батальона милиции по охране зоны радиоактивного загрязнения ГУМВС в Киевской области согласно Договора между Главным управлением и Госдепартаментом - Администрацией зоны отчуждения и обязательного отселения, на охрану зоны в 2006 году усилено работу по недопущению в зону посторонних лиц и вывоза за ее границы материалов, а также материальных ценностей, в том числе радиоактивно загрязненных, охране зоны по периметру, обеспечению контрольно-пропускного режима. Правоохранителям еще долго придется служить здесь в экстремальном режиме, продолжая подвиг тех, кто первым пошел к горящему реактору двадцать лет тому назад.