43-летний извозчик с периодическими провалами в памяти из Иванковского района столичной области не может вспомнить, как забил до смерти деревянной тележной балкой женщину из соседнего ему села. Несмотря на это, все собранные улики свидетельствуют против Виктора. И как показала экспертиза, убийству предшествовала неудачная попытка сексуального домогательства 50-летней Антонины.
Повозка с лошадьми катила по проселочной дороге. Управлявший нею хорошо "подогретый" дядя Витя (так его тут называла местная детвора) обратил внимание на идущую в его направлении женщину, остановил телегу и предложил подвезти. Антонина согласилась, все же не пешим ходом, да и к селу ее еще около четырех километров идти. Лошади по команде хозяина вновь двинули вперед, а он, времени даром не теряя, похотливо стал разглядывать свою попутчицу, говоря целую кучу неожиданных для нее комплиментов. Когда слова стали медленно переходить в "пьяные движения рук", Тоня начала сопротивляться. Но было уже поздно: мужик с силой начал рвать на ней одежду. Попытки женщины вырваться Витя прекратил оглушительным ударом деревянной палкой по голове. Потом было еще несколько сильных, несовместимых с жизнью ударов, в результате которых и наступила смерть. Орудие убийства, оставленное на месте преступления, и следы лошадиных копыт возле кювета, где нашли тело, указали правильный путь в поисках убийцы.
Им оказался местный ранее судимый за кражу и разведенный около 14 лет назад мужчина. Он попал в руки правоохранителей в тот же день, когда просто переходил дорогу, прячась по окрестностям от милиции. От того, что подвозил Антонину, что его повозка без четвертой балки и что его одежда в крови, Виктор не отказывается, но как убивал - не помнит. Говорит, что четыре года назад его сильно избили, а последствия травмы головы такие: когда выпьет, не контролирует и не помнит что делает. А вот насколько данное обстоятельство может смягчить приговор, непосредственно после проведения экспертизы решит суд.

Фастівский район Київської області.
Після удару кулаком у груди, Леоніда із силою повалили на ліжко: одні тримали, інші принизливо штовхали ногами в боки, але він так і не зізнався: "Грошей у мене немає, всі вони у Юри, а він у столиці". Слухати подібні казки хлопці не збиралися та, щоб розговорити співрозмовника, включили електронагрівач й піднесли йому до ніг. Після чого били і знущалися. Згодом грабіжники знайшли в будинку шнурки, зв'язали руки і ноги, засунули в рот ганчірку, що попалася під руки, і кинули чоловіка на підлогу, а самі кинулися обшукувати житло.
Їхній здобуток був не таким вже великим. Потім, ховаючись від відповідальності, на вокзальній станції вони його поділили. Кожному з "кримінальної п'ятірки" дісталося по 50 гривень, та особисті речі, серед яких були: мобільний телефон, осіння куртка, светр, спортивна сумка, майка, футболка, зарядний пристрій до мобільного й шкіряні туфлі за 100 гривень. Залишаючи будинок, бандити виключили світло, а потерпілого залишили зв'язаним, змученим, але живим.
На станції п'ятірка зустріла того самого Юру, який повертався з Києва. Він, побачивши знайому особу в юрбі, зупинився й заговорив з одним із грабіжників. Стало очевидно, що злочинець чоловікові був добре знайомий. Та й потерпілий Леонід навряд чи так легко відкрив би незнайомцям двері: один із грабіжників, дійсно, був вхожий у будинок. Мабуть, зачувши недобре, Юрій раптом побіг.
Сергій, організатор бандитської групи, напередодні проживав у цьому будинку разом з Юрієм і Леонідом кілька днів, поки не знайшов житло. Їздив з Юрою на заробітки, і прекрасно розумів, що в чоловіків гроші водяться. А прийшов зі своєю компанією під приводом забрати речі, що залишилися після переїзду. Проте до цього часу кожний з компашки вже знав, що потрібно робити: де стояти, де шукати, як бити, про всяк випадок . Все було сплановано удень, а вже ввечері на електричці "під шафе" вони направлялися до місця призначення.
У руки правоохоронців вони потрапили прямо з вокзальної станції у Фастові. Звільнившись від шнурків Леонід разом з Юрієм помчалися навздогін за своїми кривдниками. Впізнали їх у привокзальному кафе, зателефонували у міськвідділ міліції. Викрадені речі повернуті хазяям, а про подальшу долю злодіїв подбає суд.

Суботнього дня мешканці села Димитрово, розташованого у Броварському районі столичної області, біля сільського цвинтаря виявили жахливу знахідку: обгорілі трупи двох жінок. Терміново викликали міліцію...
Прибулі на місце події оперативники застали моторошну картину - скалічені й обгорілі тіла двох дівчат віком приблизно 20-25 років. Пізніше судово-медична експертиза вкаже, що одній жертві нанесено чотирнадцять рубаних ран голови, іншій - п'ять. Після цього їх тіла облили бензином і підпалили.
Проводячи подвірний обхід, працівники міліції намагалися встановити особи загиблих і знайти можливих свідків цієї події, однак зусилля оперативників поки успіху не мали. У цей час до Броварського міськвідділу міліції звернулися батьки 18-річної Антоніни Б. (всі імена змінені - авт.), що напередодні не прийшла додому ночувати. На цей час співробітники міського відділу вже були сповіщені районними колегами про те, що трапилося, через серйозність злочину. У міліцейському орієнтуванні нещасні батько й мати пізнали свою дочку. Відпрацьовуючи знайомства загиблої Антоніни, міліціонери встановили ім'я другої жертви. Нею виявилася 20-річна уродженка Житомирської області Ірина Ч., що знімала кімнату у Броварах і працювала в одному з місцевих кафе, де дівчата й познайомилися.
Оперативники відпрацьовували відразу кілька версій, у тому числі навіть на території Житомирської області. Продовжуючи перевіряти коло знайомств загиблих, співробітники карного розшуку вийшли на такого собі Михайла П. Батьки Антоніни зі слів доньки знали, що 22-річний хлопець нібито залицяється до неї, забирає й привозить її додому на своєму автомобілі. Також виявилося, що Михайло працює в Броварах приватним таксистом. Поступово відновлюючи картину трагедії, співробітники міліції встановили свідків, що бачили, як подружки сідали до Михайлового автомобіля.
"За місцем проживання парубка не було, - розповідає начальник ГУМВС України в Київській області генерал-майор міліції Віталій Яловенко. - Батьки пояснили оперативникам, що Михайло зараз саме виконує замовлення - обслуговує весілля. Не знаючи, як він може відреагувати на затримання, нами було вирішено застати хлопця зненацька. Для цього в будинку влаштували засідку. Пізно ввечері Михайло повернувся додому, де й був затриманий. Спочатку парубок від усього відмовлявся й заявляв, що ні Антонині, ні її подруги напередодні взагалі не бачив, однак під тиском незаперечних доказів зізнався у вчиненому й розповів про події попереднього дня...
Михайло близько року був закоханий в Антонину, однак незважаючи на його залицяння, дівчина серйозно його не сприймала й взаємністю не відповідала. У той фатальний день Михайло під'їхав до кафе, у якому працювала Ірина й де саме в цей час перебувала Антоніна, і запросив дівчат покататися. Коли подруги сіли в автомобіль, Михайло поїхав додому до свого двоюрідного брата, 31-річного Миколи Н. Запитавши у брата, чи не хоче він розважитися з дівчинатами й одержавши його згоду, Михайло пояснив, що тому дістанеться дівчина на ім'я Ірина, а собі він залишає Антоніну. Молоді люди сіли в автомобіль і поїхали за місто. У селі Димитрово недалеко від місцевого цвинтаря Михайло зупинив автомобіль і, вийшовши з нього, покликав із собою Тоню, а Микола з Іриною залишилися у салоні. Раптом вони почули глухі звуки ударів біля машини, потім дверцята з боку дівчини різко відчинилися. Михайло схопив Іру за волосся, виволік її з машини й наніс кілька ударів монтувалкою. Здивованому Миколі пояснив: "Не стала Тонька моєю, так нехай же не буде нічиєю!", а Ірина, мовляв, усе бачила, тому є свідком. Після цього він дістав каністру, облив тіла дівчат бензином і підпалив. Хлопці поїхали додому до Миколи, де Михайло переодягся у знайдену братом одежину і сховав закривавлену монтувалку, а також золоті прикраси, зняті з убитих, і сумочку Ірини з її паспортом і особистими речами. "Здобич" вирішили сховати у гаражі в Миколи (до речі, раніше засудженого за квартирні крадіжки), після чого Михайло поїхав додому. А наступного дня він у своєму автомобілі спокійно катав молодят..."
На даний момент Броварською міжрайпрокуратурою порушено кримінальні справи за статтями, що передбачають покарання за скоєння вбивства двох і більше осіб, а також за приховування злочину. Обоє підозрюваних у здійсненні цих злочинів затримані, ведеться слідство. У разі доведеності вини Михайла П. йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Проблема грабежей, где объектом посягательства является мобильный телефон, для милиции не нова и всвязи с повальной "мобилизацией" населения нашей страны - крайне актуальна. А вот субъекты преступления (то-есть попросту - грабители) в последнее время стремительно молодеют…
Компания из 5 подростков в возрасте от 15 до 17 лет, жителей Белой Церкви, решила обзавестись мобильными телефонами. Для этой цели ребята разделились на две группы и на праздничной дискотеке познакомилась с двумя подружками. На другой день договорились встретиться с девочками в обусловленных местах, каждая группа - отдельно в своем месте. Компании из трех "комбинаторов" выпало встретиться с 15-летней Леной. Один из троицы, наглядно знакомый девочке парень Сергей, попросил у Лены посмотреть мобильный телефон, и пока его товарищи отвлекали хозяйку "мобилки" разговорами, отошел за ближайший угол. В это время подружке и одногодке Вале двое других "остапов" назначили встречу в нескольких десятках метров от "коллег". Один из парней взял у Вали "посмотреть" телефон. Сергей порылся в телефонной записной книжке, нашел Валин номер и сделал вызов. Для державшего в руках Валин телефон парня это послужило сигналом убегать. Все пятеро мальчишек одновременно бросились наутек, оставив ошарашенных подружек стоять на улице… Когда Лена с Валей поведали мамам об этом происшествии, те с дочерями немедля пошли в Белоцерковский горотдел милиции. Оперативники заинтересовались Сергеем как единственным из компании знакомым Елены. Оказалось, что парень знаком и милиции, так как раньше привлекался к ответственности за административное правонарушение. Однако милиционеры задерживать парня пока не стали, решив узнать о ближайших планах этой "гоп-компании". И вдруг оперативники узнают, что на следующий день пятеро мальчишек планируют ехать на радиорынок в город Киев и там продать два телефона. Группа сотрудников Белоцерковского ГОВД тоже выехала в столицу, где вместе с киевскими коллегами начала проверять рынок и прилегающую к нему территорию. Буквально через два часа все пятеро малолетних правонарушителей были задержаны с поличным: обеими украденными "мобилками".
Все ребята сознались в содеянном, на данный момент по фактам мошенничества и совершения грабежа возбуждены уголовные дела. В случае доказанности их вины Сергею и его друзьям угрожает наказание в виде лишения свободы на срок от 4 до 6 лет.
Прокомментировать ситуацию с подобными преступлениями мы попросили начальника отдела криминальной милиции по делам несовершеннолетних Главного управления внутренныи дел Киевской области подполковника милиции Алексея Александровича Лазаренко.
- Сотрудники милиции действительно очень обеспокоены колличеством преступлений, так или иначе связанных с мобильными телефонами. К сожалению, и малолетние преступники не отстают от своих взрослых "коллег". Количество грабежей, совершенных подростками за 4 месяца этого года, на территории столичного региона с 14-ти преступлений в прошлом году возросло до 41-го! При этом в 27-ми случаях предметом посягательства стал мобильный телефон. "Лидерами" по количеству преступлений остаются Белая Церковь и Киево-Святошинский район (по 8 случаев), Ирпень (4 грабежа), города Васильков и Бородянка, где совершено по 3 преступления. Причем жертвами "малолеток" порой становятся даже взрослые! Причинами, в основном, являются социально-экономические показатели: желание несовершеннолетнего иметь "мобилку" и отсутствие у его родителей возможности купить её. Кстати, когда в 2002 году я был в служебной командировке в Лондоне, то обратил внимание, что англичане крайне редко и очень мало говорят по мобильному телефону. На мой вопрос о причинах этого местные полисмены пояснили мне, что люди просто опасаются быть ограбленными на улице. В то время для Великобритании проблема преступлений, связанных с мобильными телефонами, была крайне актуальной. Видимо, теперь "волна" докатилась и до нас…
Хотел бы обратить внимание родителей, покупающих мобильный телефон своему ребенку: объясните сыну или дочери, что телефон - это средство связи, а не дорогая игрушка или повод похвастаться перед сверстниками! Лучше вообще не покупать ребенку дорогую "мобилку", ограничившись так называемой "бюджетной" моделью. Документы на телефон ни в коем случае не выбрасывайте. Даже если телефон украли, после вашего немедленного обращения в милицию есть шансы найти его по коду (так называемому "ІМЕІ"), записанному в документах на аппарат. Но я все же хотел бы напомнить, что по мнению работников милиции, лучший способ раскрыть преступление - это предотвратить его.

Двадцять років тому вибух реактора на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС розділив життя тисяч громадян Радянського Союзу на два періоди: до і після вибуху. Про героїчні дії правоохоронців під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС писалося неодноразово. Та щоб згадки про їх подвиг не стерлися з пам'яті нащадків, з ініціативи колишнього начальника Управління внутрішніх справ київської області генерал-майора міліції Володимира Корнійчука було започатковано щорічне проведення спартакіади працівників органів внутрішніх справ - учасників ліквідації наслідків аварії. Перша спартакіада відбулася буквально наступного після катастрофи року. Участь у перших змаганнях взяли співробітники Чорнобильського, Поліського райвідділів, Прип'ятського міськвідділу та інших органів внутрішніх справ області. Починаючи з 1994 року, Спартакіада набула статусу міжнародної. Цьогорічна 13-та Міжнародна Спартакіада присвячена 20-й річниці Чорнобильської катастрофи та увіковіченню пам'яті героїв Чорнобиля. Раніше програма спартакіади нараховувала 5 видів спорту, зараз до неї входять змагання з волейболу, гирьового і пожежно-прикладного видів спорту, рукопашного бою, стрільбі з бойової зброї та легкоатлетичний крос. Цього року у проведенні Спартакіади взяли участь 120 спортсменів, серед яких чемпіони світу, заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу. Вони є представниками Київської, Житомирської, Чернігівської, Брянської та Гомельської областей, України, Росії і Білорусії, що найбільше постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. В урочистостях з нагоди відкриття Спартакіади взяли голова Київської облдержадміністрації Євген Жовтяк, керівництво ГУМВС України в Київській області, а також офіційні делегації і спортивні команди з Росії та Білорусії. Щороку Спартакіада змінює місце свого проведення. Так сталося, що цьогорічні змагання проходить на території Київщини - регіону, що першим став до бою з радіаційним лихом. Нагороди переможцям і призерам спартакіади вручили начальник Головного управління МВС України в Київській області та заступник міністра внутрішніх справ України Михайло Вербенський. Переможцями ХІІІ Міжнародної спартакіади "Пам'яті героїв Чорнобиля" стали учасники команди Київської області. Друге місце вибороли також українці - команда Житомирської області. Третє місце посіли росіяни з Брянської області. Саме їм передано естафету для проведення наступних змагань в місті Брянськ. В особистому заліку відзначали багатьох учасників команд, особливої уваги заслуговує Валентин Бондаренко, який брав участь у гирьовому спорті. Вагова категорія Валентина - до 70 кілограмів. У вправі "поштовх" його особистий залік складає 121 раз. Хлопець з Київської області повторив світовий рекорд.