Міліціонери зупиняли автотранспорт для проведення планової перевірки, адже в салонах та багажниках власних авто громадяни частенько перевозять заборонені речі: зброю, наркотики тощо. У салоні автомобіля разом із водієм (він же власник "Ниви"), 27-річним жителем смт. Іванків Віталієм Т., знаходилося ще четверо пасажирів: двоє його земляків - 32-річний Іван Л. та 29-річний Віктор Б., 28-річний житель села Рудня Тальська Іванківського району Анатолій М. та 27-річний "гість" нашого регіону - Олександр А.. родом з міста Баранівка Житомирської області. На прохання відкрити для огляду багажник автомобіля Віталій відреагував спокійно і виконав прохання міліціонерів. На їх подив у багажнику вони побачили ще одного пасажира - зв'язаного липкою стрічкою 26-річного уродженця Житомирщини Сергія О.
Викликана міліціонерами, на місце пригоди терміново прибула слідчо-оперативна група Іванківського РВ, а в приміщенні райвідділу затриманих вже чекали працівники міжрайонної прокуратури. Під час бесід з молодиками правоохоронцям вдалося дещо з'ясувати.
Кілька років тому Віталій одружився на дівчині родом з містечка Баранівка, що на Житомирщині. Якось неподалік від Баранівки молодий чоловік побачив старий трактор, на який вже ніхто не претендував. Віталій вирішив, що пропадати майнові негоже і "оголосив" його своїм. Проте приїхавши на батьківщину дружини через деякий час, чоловік трактора на старому місці не виявив. Порозпитувавши у знайомих, Віталій довідався, що трактор продав наглядно йому знайомий місцевий мешканець Сергій. Вирішивши, що останній посягнув на його власне майно, чоловік вирішив вимагати від Сергія повернути гроші за проданий трактор. Перед поїздкою на Житомирщину він вирішив взяти із собою трьох знайомих - так би мовити, "для переконливості". Четвірка молодих людей сіла в автомобіль Віталія і рушила до сусіднього регіону. Ініціатор поїздки знав Сергія як людину обережну, що за найменшої підозри відмовиться від будь-якої зустрічі і спілкування. Для того, щоб "виманити" хлопця на розмову, необхідно було знайти людину, якій би Сергій довіряв. Для цієї мети ідеально підходив рідний брат дружини Віталія - Олександр. Він знав про те, що Сергій професійно ловить і продає раків. Приїхавши на роботу до "боржника", чоловіки направили до нього Сашка з легендою про те, що кілька "солідних людей" хочуть придбати відро раків. Нічого не підозрюючи, Сергій сів до автомобіля, і компанія вирушила в дорогу. Молодий чоловік захвилювався лише тоді, коли побачив, що автомобіль замість звернути до місцевого ставка виїхав на трасу і помчав у бік Києва. Всі пручання Сергія були відразу ж придушені побиттям. Бити його почали ще в салоні автомобіля, проте згодом Віталій розпорядився зв'язати Сергія і кинути його до багажника "Ниви" - мовляв, щоб салон кров'ю не заляпав. По дорозі до Іванківського району автомобіль кілька разів зупинявся, і "трохи підігріті" спиртними напоями чоловіки вже задля забави витягали Сергія із багажника автомобіля і били. Якби не міліцейський патруль, важко сказати, чим би могла закінчитися ця поїздка…
Наразі Сергій проходить курс лікування, а Іванківською міжрайонною прокуратурою порушена кримінальна справа за частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України ("Незаконне позбавлення волі"). Ведеться слідство, усі учасники "вояжу" затримані, у разі доведеності їх вини молодикам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.

Днями під час проведення оперативно-профілактичного відпрацювання Київської області в с. Винарівка Ставищанського району оперативниками місцевого райвідділу внутрішніх справ було виявлено цілий підпільний "склад" наркосировини - близько 106 кілограмів макової соломки. Господиня будинку разом із чоловіком (обом близько 35 років), пояснили міліціонерам, що подрібнену макову соломку їм на зберігання залишили двоє осіб циганської національності, а за "роботу" обіцяли подружжю заплатити 500 гривень.
"Від наркозалежних осіб та їх родичів ми почали отримувати інформацію про те, що на території району хтось здійснює збут накросировини, - розповідає оперуповноважений ВБНОН Ставищанського РВ старший лейтенант міліції Володимир Литвинець. - Під час перевірки ця інформація знайшла своє підтвердження: у домоволодінні подружжя С. ми виявили велику партію наркосировини - макової соломки. Це подружжя раніше ніколи не мало проблем із законом, спиртними напоями вони не зловживали".
Працівниками Ставищанського райвідділу внутрішніх справ протягом доби були встановлені особи "роботодавців", а вилучена соломка була направлена до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області для проведення експертизи. Після отримання довідки про те, що подана на дослідження речовина є наркотичним засобом, слідчим відділенням Ставищанського РВ було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 309 КК України ("Незаконне зберігання наркотичних засобів"), ведеться слідство.
За професійно грамотні дії по виявленню та знешкодженню місця зберігання наркотичної сировини Володимир Литвинець був нагороджений знаком МВС України - "За відзнаку в службі" 2-го ступеню.

От уже воістину - ніхто не знає, що з ним буде навіть у найближчому майбутньому. Не знали й оперативники одного з органів внутрішніх справ Київської області, що з одним і тим самим правопорушником їм доведеться зустрітися кілька разів підряд.

Селище міського типу Калинівка розташоване у Васильківському районі Київської області, повз нього проходить знаменита "траса Е-95" - автодорога Київ-Одеса. Об'їжджаючи свої "володіння" і під'їжджаючи до повороту убік селища, начальник місцевого відділення міліції капітан Олег Поліщук зненацька побачив, як із зустрічної смуги руху із грубими порушеннями Правил дорожнього руху напереріз мікроавтобусові "Мерседес-Віто" виїхав автомобіль "ВАЗ-2105". Ухиляючись від зіткнення, водій мікроавтобуса прийняв праворуч, і машина на повній швидкості врізалася в стовп на узбіччі дороги. Від удару "Мерседес" розвернуло майже на 180 градусів, і, рухаючись уже кормою вперед, він ударився у розділові відбійники посередині траси, де й зупинився. Тим часом водій "п'ятірки" побачивши, що він накоїв, не став чекати, а розвернув автомобіль й "на всіх парах" помчав у напрямку Києва.
Зорієнтувавшись у лічені секунди, капітан Поліщук розвернув власний автомобіль і кинувся навздогін за "ВАЗом". Побоюючись, що автомобіль може відірватися від погоні, Олег Вікторович на ходу записав його номер. Порівнявшись із машиною правопорушників, начальник СВМ показав водієві міліцейське посвідчення й почав жестами вимагати зупинитися - утікач у відповідь лише додав "газу". Через кілька сотень метрів "п'ятірка" звернула із траси й виїхала у поле - капітан Поліщук повторив її маневр, і погоня тривала далі. Переїхавши поле, "ВАЗ" виїхав на грунтову дорогу, де знову спробував відірватися від переслідування. Однак через якийсь час співробітник міліції побачив, що переслідуваний ним автомобіль не "вписався" у поворот, з'їхав у кювет і там застряг. Через відкриті з боку пасажира двері з машини вискочили двоє громадян і спробували зникнути, однак відразу ж були затримані капітаном Поліщуком. Яким же був його подив, коли виявилося, що автомобілем-утікачем під час перегонів... керувала жінка!
Викликавши слідчо-оперативну групу на місце ДТП, Олег Вікторович сам разом із затриманими під'їхав туди. До подиву усіх, хто бачив цю подію, водій мікроавтобуса й п'ять його пасажирів відбулися лише синцями й подряпинами. У зв'язку з тим, що в результаті цього ДТП ніхто серйозно не постраждав, дії затриманої, 34-літньої жительки Фастівського району столичної області Ольги С. кваліфікували лише як адміністративне правопорушення. Ольгу та її супутника опитали по суті події, і, не маючи підстав їх більше затримувати, через деякий час відпустили. До речі, біографія жінки вразила навіть бувалих оперативників: п'ять разів засуджена, вона мала в "активі" судимості за крадіжку, грабіж і нанесення тяжких тілесних ушкоджень, а 17 з половиною із 34 прожитих Ольгою років були проведені нею у "місцях не зовсім віддалених"!
Трохи пізніше міліціонерам довелося здивуватися й утретє: на території столичнії області був уведений оперативний план "Перехоплення" з метою затримання викраденого "ВАЗ-2105" - того самого, що декількома годинами раніше став винуватцем ДТП і перегонів на полі. Власник автомобіля, що проживає у Фастівському районі, звернувся до міліції із заявою про викрадення, однак через якийсь час написав зустрічну заяву й відмовився від всіх претензій...

На початку червня до чергової частину Васильківського міського відділу внутрішніх справ Київської області надійшла заява від 68-літнього громадянина про те, що зловмисники украли з його дачного будиночка, розташованого в одному із сіл Васильківського району, 870 доларів США, 11 з половиною тисяч гривень і газовий пістолет. Потерпілий не дуже охоче розповідав про те, що трапилося, однак трохи пізніше все-таки пояснив, що у зникненні свого майна він підозрює певних осіб - мовляв, познайомився із ними, коли працював на дачі. Дорогою повз будинок йшли три жінки й запропонували пенсіонерові допомогти підсапувати картоплю. Чоловік з радістю погодився й навіть пообіцяв заплатити за роботу, однак жінки від грошей відмовилися й погодилися попрацювати за їжу. Поки дідусь з'їздив у магазин по продукти, його помічниці зникли, а разом з ними із незамкненого будинку зникли гроші, що призначалися на операцію дружині пенсіонера, і пістолет, узятий ним для перереєстрації у міліції наступного дня...
Слідчо-оперативній групі, що виїхала на місце події, належало перевірити кілька версій цієї події. Під час роботи у міліціонерів створилося враження, що потерпілий не розповідає всієї правди про те, що відбулося. Зокрема, оперативниками в дачному будинку були виявлені ознаки недавнього застілля. Зі слів пенсіонера склали словесний портрет "помічниць". Одна з них була дуже смаглявою, чим нагадувала циганку або жительку Кавказу, а друга була дуже схожа на чоловіка із безліччю татуювань на видимих частинах тіла. Яким же був подив оперативників, коли вони в черговий раз вийшли на слід однієї із "дачних гостей": раніше засудженої жінки-водія "п'ятірки"!
Установивши можливі місця перебування підозрюваних у здійсненні крадіжки, оперативники Васильківського МВ Михайло Терещенко та Сергій Максименко відправилися для перевірки інформації до міста Кривий Ріг Дніпропетровської області. Саме там і затримали всіх трьох жінок-"тимурівців". 34-літня місцева жителька на ім'я Аліна Ф. і виявилася тією самою смаглявкою, а заодно - і виконавцем крадіжки. Раніше засуджена Ольга та її рідна сестра, 48-літня Лідія С., у момент здійснення крадіжки спали непробудним сном на вулиці біля будинку. Аліна розбудила сестер, розповіла про гроші й запропонувала тікати. Жінки спочатку поїхали на батьківщину Ольги, у селище міського типу Борова Фастівського району, але пізніше Аліна запропонувала поїхати у її рідне місто. Найнявши за 300 доларів таксі, подруги виїхали до Кривого Рогу. Під час затримання виявилося, що більшу частину грошей жінки встигли витратити, купивши дещо з одягу, кожній - по мобільному телефону, й прогулявши у ресторанах. Однак частину грошей все-таки вдалося повернути потерпілому. Жінки розповіли свою версію подій на дачі, й вона радикально відрізнялася від розказаної пенсіонером. Ні про яку картоплю мова не йшла, дідусь сам запросив їх у будинок, де почастував випивкою й випадково показав гроші. В однієї з "помічниць" виник план - гроші украсти й утекти. Коли після випитого господаря дачі зморив сон, Аліна взяла гроші й разом з подругами вони забралися геть. Свою причетність до зникнення пістолета сестри категорично заперечували - мовляв, зброю не брали, а просто на прохання господаря переховали його у будинку. І правда, пістолет трохи пізніше знайшовся у шафі...
У цей момент Аліна Ф. затримана, у відношенні неї слідчим відділенням Васильківського міськвідділу внутрішніх справ порушена кримінальна справа за статтею Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за здійснення крадіжки. Останнє слово у цій справі буде сказане судом.

Наприкінці травня двоє чоловіків, що приїхали на пилораму в одному з сіл Васильківського району Київської області, застали там жахливу картину: на підлозі вагончика-сторожки лежав закривавлений труп чоловіка, а біля нього повзала трирічна дитина…

Один з чоловіків викликав міліцію, яка не змусила себе чекати. Оперативники встановили особу потерпілого - ним виявився житель сусіднього села, 55-річний Василь Л. Цей громадянин за постійне місце проживання обрав територію пилорами, де, так би мовити, "за сумісництвом" і сторожував. Правоохоронці почали встановлювати коло можливих свідків цієї події та відпрацьовувати кілька версій того, що сталося.
Під час роботи міліціонерів на місці пригоди до їх поля зору потрапив 28-річний Сергій Ш., ще один робітник пилорами. Хлопець був немісцевим, на заробітки приїхав аж із Сумської області. Працівників міліції зацікавило те, що під час спілкування з ними Сергій кожного разу висував нові й нові припущення щодо розвитку подій учорашнього вечора, уперто уникаючи розповідати про те, де був і що робив особисто він. І лише коли під час огляду на Сергієвому одязі оперативники виявили плями, схожі на засохлу кров, хлопець почав розповідати…
Напередодні увечері чоловіки вирішили разом випити після роботи. У сторожці знаходився трирічний хлопчик, якого мати (місцева жителька) тимчасово залишила на Василя, а сама пішла у справах. За пляшкою чоловік повідомив Сергієві, що збирається винести зі складу готової продукції і продати кілька дощок. Хлопцеві план старшого товариша не сподобався, адже за зниклі дошки власник підприємства питатиме безпосередньо з нього. Однак Василя це не переконало, і між чоловіками спалахнула сварка. Під руку Сергієві потрапив шматок металевої арматури, яким він і наніс охоронцеві кілька ударів по голові, а коли той упав - пішов спати…
Наразі громадянина Ш. затримано, Васильківською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу за статтею, що передбачає відповідальність за скоєння вбивства. У разі доведеності його вини Сергієві загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Наша держава бореться з наркоманією різними шляхами: правоохоронні органи ведуть "полювання" на торговців наркотиками, усіляко пропагується здоровий спосіб життя, проводиться роз'яснювальна робота про шкоду "зілля". Врешті-решт, держава гарантує бажаючим позбутися наркозлежності кваліфіковану медичну допомогу. Однак, не всяка допомога, вибачите за тавтологію, допомагає...
Восени минулого року дві служби Головного управління внутрішніх справ Київської області (Управління по боротьбі з організованою злочинністю й Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків) одночасно почали одержувати інформацію про те, що в одному з лікувальних закладів області медичний персонал, м'яко кажучи, займається незаконними справами. А точніше - медики просто торгують ліками, що містять наркотики. Така інформація ніяк не могла пройти повз увагу оперативників. Для документального закріплення виявлених порушень вирішено було провести розробку лікувального закладу, що потрапив до поля зору міліції - Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, розташованої в смт. Глеваха поблизу Києва.
32-літня киянка Світлана С. (усі імена змінені - авт.) - наркоманка зі "стажем". Колотися почала давно, однак через кілька років зрозуміла, що так жити більше не може, тому вирішила позбутися згубної звички. Для цього її госпіталізували до відділення примусового лікування вищезгаданої лікарні. До числа препаратів, призначених Світлані, входив "сибазон". Зазвичай його призначають людям, які страждають психічними розладами, тому що дія препарату спрямована на заспокоєння й зняття тривог у хворого.
За інструкціями наркомісткі речовини в медичних закладах відпускаються лише за призначенням лікаря, а їх відпуск реєструється у спеціальному журналі. Загальний контроль за обігом таких ліків покладається особисто на головлікаря або його заступника по медичній частині. У момент введення препарату лікар, що його призначив, повинен бути при цьому присутнім, у нічний час за цим стежить черговий лікар. Порожні ампули медсестра повинна здавати під рахунок. Через те, що "сибазон" є наркомістким засобом, ці правила повною мірою стосуються і його. Для роботи з такими препаратами лікувальні заклади повинні мати відповідну ліцензію, одержувану в Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення при Мінздраві України, строк її дії становить 5 років. Без ліцензії не те, що використовувати у своїй роботі такі ліки - навіть одержувати його лікарня не має права. Однак Київська ПНЛ № 3 без ліцензії одержувала "сибазон" протягом декількох років. Від кого, якими правдами або неправдами -має уточнити слідство... Тим часом заповзятливий медперсонал лікарні на ці тонкощі вирішив уваги не звертати. Медики з досвіду роботи знали, що наркомана не обдуриш і його "дозу" "сибазона" непомітно не зменшиш. Однак є ще відділення, де на лікуванні перебувають люди, які страждають на шизофренію. Їм теж призначають "сибазон", на який і поласилися медпрацівники. Хворим іноді просто зменшували його дозу, іноді взагалі не вводили. "Зекономлені" ж ліки медсестра маніпуляційного кабінету зливала у флакончики з-під препарату "цефазолін" й ховала у потаємному місці. Тим часом її колеги шукали потенційних клієнтів - і знаходили їх серед наркоманів, які приїжджали по "сибазон" навіть із Києва.
Світлана розповіла оперативникам, що лягала в лікарню із твердими намірами остаточно "зістрибнути з голки". Але, з її слів, навіть після лікування та виписки медики телефонували їй і... наполегливо пропонували купити у них "сибазон"! Тоді й було вирішено зафіксувати протиправні дії лікарів. Згідно зі ст.5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігові наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" співробітники зазначених у Законі підрозділів (таких як УБНОН або УБОЗ) для одержання доказів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом зазначених речовин, мають право проводити так звану "оперативну закупівлю". Суть її зводиться до того, що спеціально підібрана людина під контролем міліції купує у зловмисників наркотики або інші заборонені речі. Весь цей процес ретельно фіксується, в тому числі й за допомогою спеціальних технічних засобів. Першого разу оперативники "купили" у медиків партію у 50 мілілітрів "сибазону", далі - купували ще двічі (партіями по 20 і 30 "кубиків" препарату). Сума "угоди" склала біля півтисячі гривень. Гроші для придбання ліків позначали спеціальною люмінісцентною фарбою, що "світиться" під променями ультрафіолетового світла, переписували номера купюр. Всі заходи були санкціоновані Київською обласною прокуратурою.
У момент затримання жінка-медик, підозрювана у збуті психотропних препаратів, почала щось розповідати про те, що нібито наочно знайома їй колишня пацієнтка їхнього відділення невідь чому різко засунула їй до кишені гроші й кинулася навтьоки. Що це за гроші, чому її руки характерно "світяться" у променях ультрафіолетової лампи - медсестра не знає й навіть не підозрює...
"Третій етап нашої операції у часі збігся із проведенням в Україні операції "Батискаф", - розповідає заступник начальника відділу Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Київської області майор міліції Володимир Мовчун. - Суть операції полягає у виявленні каналів "витоку" наркомістких речовин з легального обігу до незаконного. Працівники лікарні, яка нас зацікавила, без жодних докорів сумління зливали ліки, призначені хворим, і продавали місцевим і приїжджим наркоманам. За цим фактом слідчим відділенням Васильківського міськвідділу внутрішніх справ Київської області порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України ("Збут наркотичних засобів, психотропних речовин, а також їхніх аналогів"). Також крім збуту наркомістких препаратів нами були виявлені численні порушення встановлених правил їхнього обліку, відпуску й використання. Зараз нами доводиться причетність до злочинного бізнесу трьох медпрацівників, один з них затриманий. Можу лише додати, що аналогів таких затримань в історії України поки що не було".
Наразі ведеться слідство, яке має дати відповіді на велику кількість запитань і встановити весь "ланцюжок" правопорушень. Також потрібно відповістити на запитання про те, чи знало керівництво про зловживання персоналу, і якщо знало - чому не реагувало? А після завершення слідства долю медиків з Глевахи буде вирішувати суд.

43-летний извозчик с периодическими провалами в памяти из Иванковского района столичной области не может вспомнить, как забил до смерти деревянной тележной балкой женщину из соседнего ему села. Несмотря на это, все собранные улики свидетельствуют против Виктора. И как показала экспертиза, убийству предшествовала неудачная попытка сексуального домогательства 50-летней Антонины.
Повозка с лошадьми катила по проселочной дороге. Управлявший нею хорошо "подогретый" дядя Витя (так его тут называла местная детвора) обратил внимание на идущую в его направлении женщину, остановил телегу и предложил подвезти. Антонина согласилась, все же не пешим ходом, да и к селу ее еще около четырех километров идти. Лошади по команде хозяина вновь двинули вперед, а он, времени даром не теряя, похотливо стал разглядывать свою попутчицу, говоря целую кучу неожиданных для нее комплиментов. Когда слова стали медленно переходить в "пьяные движения рук", Тоня начала сопротивляться. Но было уже поздно: мужик с силой начал рвать на ней одежду. Попытки женщины вырваться Витя прекратил оглушительным ударом деревянной палкой по голове. Потом было еще несколько сильных, несовместимых с жизнью ударов, в результате которых и наступила смерть. Орудие убийства, оставленное на месте преступления, и следы лошадиных копыт возле кювета, где нашли тело, указали правильный путь в поисках убийцы.
Им оказался местный ранее судимый за кражу и разведенный около 14 лет назад мужчина. Он попал в руки правоохранителей в тот же день, когда просто переходил дорогу, прячась по окрестностям от милиции. От того, что подвозил Антонину, что его повозка без четвертой балки и что его одежда в крови, Виктор не отказывается, но как убивал - не помнит. Говорит, что четыре года назад его сильно избили, а последствия травмы головы такие: когда выпьет, не контролирует и не помнит что делает. А вот насколько данное обстоятельство может смягчить приговор, непосредственно после проведения экспертизы решит суд.

Фастівский район Київської області.
Після удару кулаком у груди, Леоніда із силою повалили на ліжко: одні тримали, інші принизливо штовхали ногами в боки, але він так і не зізнався: "Грошей у мене немає, всі вони у Юри, а він у столиці". Слухати подібні казки хлопці не збиралися та, щоб розговорити співрозмовника, включили електронагрівач й піднесли йому до ніг. Після чого били і знущалися. Згодом грабіжники знайшли в будинку шнурки, зв'язали руки і ноги, засунули в рот ганчірку, що попалася під руки, і кинули чоловіка на підлогу, а самі кинулися обшукувати житло.
Їхній здобуток був не таким вже великим. Потім, ховаючись від відповідальності, на вокзальній станції вони його поділили. Кожному з "кримінальної п'ятірки" дісталося по 50 гривень, та особисті речі, серед яких були: мобільний телефон, осіння куртка, светр, спортивна сумка, майка, футболка, зарядний пристрій до мобільного й шкіряні туфлі за 100 гривень. Залишаючи будинок, бандити виключили світло, а потерпілого залишили зв'язаним, змученим, але живим.
На станції п'ятірка зустріла того самого Юру, який повертався з Києва. Він, побачивши знайому особу в юрбі, зупинився й заговорив з одним із грабіжників. Стало очевидно, що злочинець чоловікові був добре знайомий. Та й потерпілий Леонід навряд чи так легко відкрив би незнайомцям двері: один із грабіжників, дійсно, був вхожий у будинок. Мабуть, зачувши недобре, Юрій раптом побіг.
Сергій, організатор бандитської групи, напередодні проживав у цьому будинку разом з Юрієм і Леонідом кілька днів, поки не знайшов житло. Їздив з Юрою на заробітки, і прекрасно розумів, що в чоловіків гроші водяться. А прийшов зі своєю компанією під приводом забрати речі, що залишилися після переїзду. Проте до цього часу кожний з компашки вже знав, що потрібно робити: де стояти, де шукати, як бити, про всяк випадок . Все було сплановано удень, а вже ввечері на електричці "під шафе" вони направлялися до місця призначення.
У руки правоохоронців вони потрапили прямо з вокзальної станції у Фастові. Звільнившись від шнурків Леонід разом з Юрієм помчалися навздогін за своїми кривдниками. Впізнали їх у привокзальному кафе, зателефонували у міськвідділ міліції. Викрадені речі повернуті хазяям, а про подальшу долю злодіїв подбає суд.

Суботнього дня мешканці села Димитрово, розташованого у Броварському районі столичної області, біля сільського цвинтаря виявили жахливу знахідку: обгорілі трупи двох жінок. Терміново викликали міліцію...
Прибулі на місце події оперативники застали моторошну картину - скалічені й обгорілі тіла двох дівчат віком приблизно 20-25 років. Пізніше судово-медична експертиза вкаже, що одній жертві нанесено чотирнадцять рубаних ран голови, іншій - п'ять. Після цього їх тіла облили бензином і підпалили.
Проводячи подвірний обхід, працівники міліції намагалися встановити особи загиблих і знайти можливих свідків цієї події, однак зусилля оперативників поки успіху не мали. У цей час до Броварського міськвідділу міліції звернулися батьки 18-річної Антоніни Б. (всі імена змінені - авт.), що напередодні не прийшла додому ночувати. На цей час співробітники міського відділу вже були сповіщені районними колегами про те, що трапилося, через серйозність злочину. У міліцейському орієнтуванні нещасні батько й мати пізнали свою дочку. Відпрацьовуючи знайомства загиблої Антоніни, міліціонери встановили ім'я другої жертви. Нею виявилася 20-річна уродженка Житомирської області Ірина Ч., що знімала кімнату у Броварах і працювала в одному з місцевих кафе, де дівчата й познайомилися.
Оперативники відпрацьовували відразу кілька версій, у тому числі навіть на території Житомирської області. Продовжуючи перевіряти коло знайомств загиблих, співробітники карного розшуку вийшли на такого собі Михайла П. Батьки Антоніни зі слів доньки знали, що 22-річний хлопець нібито залицяється до неї, забирає й привозить її додому на своєму автомобілі. Також виявилося, що Михайло працює в Броварах приватним таксистом. Поступово відновлюючи картину трагедії, співробітники міліції встановили свідків, що бачили, як подружки сідали до Михайлового автомобіля.
"За місцем проживання парубка не було, - розповідає начальник ГУМВС України в Київській області генерал-майор міліції Віталій Яловенко. - Батьки пояснили оперативникам, що Михайло зараз саме виконує замовлення - обслуговує весілля. Не знаючи, як він може відреагувати на затримання, нами було вирішено застати хлопця зненацька. Для цього в будинку влаштували засідку. Пізно ввечері Михайло повернувся додому, де й був затриманий. Спочатку парубок від усього відмовлявся й заявляв, що ні Антонині, ні її подруги напередодні взагалі не бачив, однак під тиском незаперечних доказів зізнався у вчиненому й розповів про події попереднього дня...
Михайло близько року був закоханий в Антонину, однак незважаючи на його залицяння, дівчина серйозно його не сприймала й взаємністю не відповідала. У той фатальний день Михайло під'їхав до кафе, у якому працювала Ірина й де саме в цей час перебувала Антоніна, і запросив дівчат покататися. Коли подруги сіли в автомобіль, Михайло поїхав додому до свого двоюрідного брата, 31-річного Миколи Н. Запитавши у брата, чи не хоче він розважитися з дівчинатами й одержавши його згоду, Михайло пояснив, що тому дістанеться дівчина на ім'я Ірина, а собі він залишає Антоніну. Молоді люди сіли в автомобіль і поїхали за місто. У селі Димитрово недалеко від місцевого цвинтаря Михайло зупинив автомобіль і, вийшовши з нього, покликав із собою Тоню, а Микола з Іриною залишилися у салоні. Раптом вони почули глухі звуки ударів біля машини, потім дверцята з боку дівчини різко відчинилися. Михайло схопив Іру за волосся, виволік її з машини й наніс кілька ударів монтувалкою. Здивованому Миколі пояснив: "Не стала Тонька моєю, так нехай же не буде нічиєю!", а Ірина, мовляв, усе бачила, тому є свідком. Після цього він дістав каністру, облив тіла дівчат бензином і підпалив. Хлопці поїхали додому до Миколи, де Михайло переодягся у знайдену братом одежину і сховав закривавлену монтувалку, а також золоті прикраси, зняті з убитих, і сумочку Ірини з її паспортом і особистими речами. "Здобич" вирішили сховати у гаражі в Миколи (до речі, раніше засудженого за квартирні крадіжки), після чого Михайло поїхав додому. А наступного дня він у своєму автомобілі спокійно катав молодят..."
На даний момент Броварською міжрайпрокуратурою порушено кримінальні справи за статтями, що передбачають покарання за скоєння вбивства двох і більше осіб, а також за приховування злочину. Обоє підозрюваних у здійсненні цих злочинів затримані, ведеться слідство. У разі доведеності вини Михайла П. йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.