Досить дивна пригода сталася у День захисту дітей з трирічним киянином на трасі Київ-Одеса.

Екіпаж дорожньо-патрульної служби ДАІ Київської області, який першого червня ніс службу на трасі Київ-Одеса поблизу селища Чабани Києво-Святошинського району, близько о пів на сьому вечора отримав повідомлення від чергового по підрозділу, що у напрямку Києва рухається сірий «Опель» з останніми літерами державного номера АР, водій котрого викрав у пасажирів трирічну дитину та особисті речі.
- Щоб перекрити одразу кілька напрямів можливого руху розшукуваного автомобіля, ми підтягнулися до роз’їзду, що біля селища Глеваха, - розповідає інспектор ДПС прапорщик міліції Віталій Гасан. – Незабаром нам назустріч проїхало авто, з прикметами, котрі ми отримали від чергового. Розвернвшись, ми наздогнами його і зупинили. На передньому пасажирському сидінні “Опеля-Омеги”, справді, сидів маленький хлопчик, а на задньому – лежали дві жіночі сумочки. Ми викликали на підмогу ще один екіпаж. Тим часом на попутній машині підїхала мати дитина та двоє її супутників, чоловік і жінка. Водія “Опеля” ми затримали і доправили у Васильківський райвідділ внутрішніх справ.
Передісторія цієї події, як з?ясувалося, у найзагальніших рисах була такою. Мати дитини та двоє її кумів попросили знайомого водія відвезти їх з Києва у Гребінки і назад. Коли вже поверталися у столицю полизу села Пінчуки машина заглохла. Водій попросив пасажирів підштовхнути її, а коли двигун запрацював, помчав геть, залишивши оторопілих людей посеред дороги. Тим нічого іншого не залишалося, як зателефонувати у міліцію. Дорожньо-патрульна служба, як бачимо, спрацювала чітко.
Свої дії 25-річний водій “Опеля” пояснює тим, що він зрозумів – пасажири йому платити не збираються. Ото ж вмрішив їх провчити, залишивши на дорозі, мовляв, хай добираються як хочуть. Що ж до хлопчини, то він спершу не помітив, що той сплячий залишився у машині. Коли ж дитя проснулося, то він пересадив його на переднє сидіння, щоб заспокоїти. Вертатися не став, а мав намір відвезти малечу до бабусі.
Тепер правоохоронці сушать голову, як кваліфікувати прямо-таки безвідповідальні дії дивакуватого водвя.

Цей напис під дитячим малюнком на асфальті може слугувати лейтмотивом Дня захисту дітей, котрий відзначається у перший день літа. Він тим більш символічний, що зроблений вихованцями Київського обласного притулку для неповнолітніх у дворі цього закладу, де знаходять прихисток діти, позбавлені батьківської опіки.
Сюди потрапляють безпритульні діти, а також ті, чиїх батьків позбавили батьківських прав. Тобто ті, хто найбільше потребує державної та суспільної підтримки. Діти перебувають тут впродовж трьох місяців, доки органи соціальної опіки дбають про їх подальше прилаштування.
Частими гостями у притулку є працівники відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Головного управління МВС України у Київській області. Воно й не дивно, адже саме з їх допомогою багато хто з дітлахів, які опинилися на вулиці, сюди й потрапляє. Впродовж трьох років роботи притулок став для багатьох дітей рятівним колом, що допомогло їм виборсатися з виру безпритульності, залишитися на плаву нашого буремного життя. Завдяки старанням працівників закладу він перетворився на затишну, тиху заводь, де діти, багатьом з яких випало пережити чимало митарств, почувають себе комфортно, можуть відпочити душею, відчути радість дитинства.
А в День захисту дітей у притулок крім працівників КМСН завітали начальник ГУМВС України в Київській області полковник міліції Костянтин Сапко та його перший заступник полковник міліції Анатолій Кислий. Вони привітали дітей зі святом, розпитали про їх справи та проблеми.
- Ми хочемо, щоб ви не почувалися самотніми і беззахисним, щоб знали, що є кому про вас подбати, прийти на допомогу, захистити, - сказав у розмові з дітьми Костянтин Сапко. – Кожен з вас має право на радісне дитинство, на мрії, на щасливу долю, а обов’язок нас, дорослих, подбати, щоб ви були щасливими, щоб мали можливість здійснити свої мрії і сподівання.
Цікаво, що, коли начальник обласної міліції запитав, чи мріє хтось стати міліціонером, серед 27 вихованці притулку угору піднісся добрий десяток рук. Очевидно, у цих дітей є позитивний досвід спілкування з людьми у міліцейській формі.
А на своє свято вихованці притулку отримали від міліціонерів крім солодких гостинців ще й пральну машину та фотоапарат. Обласне управління міліції надало дитячому закладу також й фінансову допомогу.
Вихованців притулку дали для гостей невеликий, але зворушливий своєю дитячою безпосередністю, концерт. Відчувалося, що діти стараються з усіх сил. Ця дитяча завзятість була не лише виявом їхньої вдячності, а й зайвий раз засвідчила, що немає не талановитих, безперспективних дітей, що боротися потрібно за кожну дитячу душу, опікуватися долею кожної дитини. Тому, відрадно, що турбота про дітей з непростими долями у нас дедалі більше стає повсякденною, а не лише у День захисту дітей.

Днями до Богуславського районного відділу міліції надійшло повідомлення про те, що в селі Іванівка у власній квартирі із забиттям голови та тіла виявлено труп 54-річного господаря, смерть якого за висновком судово-медичного експерта настала внаслідок закритої травми грудної клітини та живота з ушкодження внутрішніх органів, що призвело до гострої крововтрати. Правоохоронці встановили, що вказані ушкодження потерпілому під час сімейної сварки, руками та ногами, нанесли син, 18-річний студент Київського професійного ліцею транспорту та його приятель, 31-річний Андрій.
Проти затриманих молодиків порушена кримінальна справа.
Біля п’ятої години ранку на узбіччі дороги поблизу села Мощун Вишгородського району ранішні автомобілісти помітили тіло невідомого чоловіка віком близько 45 років, про що й повідомили до відділу міліції.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів правоохоронці того ж дня встановили особу загиблого, ним виявився раніше судимий 37-річний уродженець столиці Олег.
Слідчо-оперативною службою встановлено, що вказані тілесні ушкодження потерпілому під час сварки, яка виникла на грунті неприязні, у 113 квадраті Старопетрівської лісової науково-дослідницької станції заподіяв металевим предметом 28-річний киянин Максим.
Затриманий зловмисник у скоєному злочині зізнався і дав правдиві покази.
У місті Бориспіль на вулиці Лютневій у своїй квартирі із забиттям голови було виявлено труп 30-річного непрацюючого Романа, смерть якого, за висновком проведеної судмедекспертизи настала в результаті черепно-мозкової травми та набряку мозку.
В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що тілесне ушкодження потерпілому на вулиці Київський шлях, під час сварки, заподіяв 21-річний Олексій, непрацюючий житель села Велика Олександрівка, якого затримано.
До Миронівського відділу міліції надійшло повідомлення з села Зеленьки, що у своєму будинку із забиттям голови виявлено тіло 40-річного Анатолія.
Під час розслідування встановлено, що дані ушкодження під час сварки, яка виникла після спільного розпиття спиртних напоїв заподіяв місцевий житель 23-річний Іван.
З тієї ж причини трагедія сталася і у селищі Володарка.
35-річному Анатолію тілесні ушкодження наніс 32-річний Віктор, з яким господар пиячив. За висновками судмедекспертизи смерть чоловіка настала в результаті черепно-мозкової травми з крововиливом у мозок.
Що ж, про ці трагічні випадки можна сказати лише одне – якби не оковита та не повсякденні посиденьки за чаркою, трагедій могло б і не статись.
Наразі зловмисників затримано, ведеться слідство. Подальшу їх долю вирішить суд.
Правоохоронцям Київщини вистачає роботи і у інших напрямках порушення закону. Не є виключенням і боротьба із незаконними заволодіннями транспортними засобами, адже кількість бажаючих прокататися “з вітерцем” на чужому автомобілі не зменшується.
Так до чергової частини Броварського міського відділу міліції надійшло повідомлення від місцевого мешканця про те, що його стареньке «Жигулі» першої моделі викрали невідомі. По гарячих слідах правоохоронцями були затримані двоє 16-річних хлопчаків із села Калинівка, які стали на кримінальну стезю. Основною причиною, що підштовхнула підлітків на злочин – це бажання «похизуватися» перед друзями хоч і старенькою, та нібито своєю «тачкою».
Мати свої «колеса» забажав і 25-річний Юрій, житель селища Клавдієво Бородянського району. Щоправда автомобіль УАЗ-452 він «добували» за допомогою фізичної сили, яку застосував до власника машини, 40-річного киянина. От тільки їзда з вітерцем не вдалася, так як він був затриманий правоохоронцями.
По даному випадку порушена кримінальна справа.
Досить неприємні хвилини довелося пережити і власнику авто з селища Баришівка. Вранці Андрій Михайлович помітив, що двері гаража пошкоджені, а від новенької «Ниви» залишився лише слід та гіркота на душі у власника.
За допомогою чоловік звернувся до міліції, яка згодом і повернула авто власнику.
Не обійшлося і без грабежів.
В селищі. Клавдієве Бородянського району жертвою 25-річного Михайла, місцевого жителя, став киянин, у якого абориген відібрав одяг та особисті речі, після того, як добряче нам’яв йому боки.
По цій хибкій стежині вирішив піти і 27-річний киянин Анатолій, який на «промисел» поїхав до селища Гостомель, що на Приірпінні. Об’єктом свого злочину столичний житель вибрав магазин, до якого зайшов і серед білого дня відкрито викрав з вітрини закладу чотири пневматичні пістолети.

Виявляється, методом «з вуст у вуста» передаються не тільки народні казки й багатовікова мудрість, але й... способи незаконного заволодіння чужим майном. У цьому на власному досвіді переконалися правоохоронці Києво-Святошинського району столичної області.

ЗАМІСТЬ УРОКІВ – НА «ВЕЛИКУ ДОРОГУ»

… У 15-річного Дмитра, його ровесника Романа та 13-річного Сергія дуже схожі долі. Всі вони – жителі одного із селищ Васильківського району Київської області, учаться в одній школі, живуть у сусідніх будинках, на вигляд - однаково худі й непоказні. У всіх батьки – військовослужбовці, уже на пенсії.
Але якось у розмові хлопці торкнулися теми, чим можна заробити на «кіно й комп'ютери». Тоді Дмитро (який свого часу жив з батьками в м. Суми) повідав, що в їхньому місті був дуже популярний такий метод добування кишенькових грошей, як... розбій. Жертвою зазвичай обирали дівчаток віком 12-15 років. Мовляв, підходиш до потенційної жертви з ножем у рукаві, показуєш його лезо й просиш віддати мобільний телефон (гроші, прикраси й т.п.), а потім збуваєш награбоване й одержуєш гроші.
Рома з Сергієм схвалили такий спосіб «експропріації» і вирішили його випробувати. В якості зброї вони роздобули кілька складних ножів на кнопках, так званих «викидух», що продаються майже в кожному кіоску. Утрьох вони поїхали в м. Боярку, що неподалік від Києва, де біля місцевої школи № 5 стали чекати першу жертву. Побачивши худеньку дівчинку з «трубкою» у руці, малолітні розбійники обступили її, один з них продемонстрував лезо ножа, що виглядало з рукава, й відібрав телефон. Ретирувавшись із місця скоєння злочину, пацани вскочили до електрички в напрямку Києва. Там на радіобазарі біля залізничної станції «Караваєві дачі» вкрадений телефон продали за безцінь одному з перекупників, на виручені гроші погуляли у «Мак-Дональдсі» та «Гранд-кафе», а після того з чистою совістю поїхали додому – начебто після уроків.

Я - НЕ Я, А ОТ « СІМ-КАРТКА» – МОЯ...

За словами слідчого Києво-Святошинського райвідділу внутрішніх справ Олени Поліщук, хлопчаки «сиділи в засідці» майже завжди в одному й тому ж місці. Вони настільки повірили у свою безкарність, що малолітніх «робін гудів» не лякала й та обставина, що дівчата поверталися зі школи вдвох або навіть утрьох. Налетівши й оточивши одну з дівчаток, вони відбирали в неї мобільний телефон. Решта дівчаток відбігали убік і лише спостерігали за тим, як грабують їхню подружку, а потім всі разом йшли додому до заплаканої жертви розбою й розповідали батькам, як їхня дочка втратилася «мобілку»...
Проте налагоджена схема злочину все-таки дала збій, коли малолітні злочинці спробували відібрати майно у своєї чергової жертви. Дівчинка виявилася не боязкою, стала пручатися й голосно кликати на допомогу. Її почули старшокласники 5-й ЗОШ, а також співробітники Києво-Святошинського РВВС, що перебували неподалік. Неповнолітні грабіжники поспішно залишили місце злочину й подалися в напрямку залізничної станції «Тарасівка», правоохоронці кинулися за ними й наздогнали хлопців уже у вагоні від'їжджаючої електрички. На наступній станції міліціонери висадили малолітніх зловмисників і доправили їх у райвідділ. Хлопці спочатку заперечували свою причетність до розбійних нападів, однак після того, в одного з них при поверхневому огляді вилучили «сім»-картку з раніше викраденого мобільного телефону, почали давати покази. Пізніше їх впізнали 5 дівчаток, що стали жертвами малолітніх розбійників. Були вилучені 2 ножі, з якими шибайголови ходили «на справу», ще один ніж був завбачливо викинутий в озеро...

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

– На сьогоднішній день у столичній області зареєстровано 166 злочинів, скоєних підлітками, серед них – 37 грабежів, 7 розбійних нападів, 3 випадки нанесення тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості й навіть є одне вбивство, – розповідає начальник ВКМСН ГУМВС України в Київській області підполковник міліції Олексій Лазаренко. – Іноді просто лякає та легкість, з якою кожний бажаючий підліток може купити загрозливого вигляду ніж і з його допомогою пограбувати першого зустрічного. До речі, я із власного досвіду спілкування з американськими поліцейськими знаю, що в них навіть кишенькові ножі роблять зі спеціальною скобою. Вона призначена для того, щоб навіть коли ніж перебуває в кишені власника, оточуючі знали про його наявність і знали, чого можна чекати від людини!
Що ж стосується цього випадку, то хлопців на скоєння злочину штовхали різні мотиви. Дмитро іноді розробляв плани здійснення нападів і є неформальним лідером малолітніх розбійників, Рома намагався самоствердитися й підняти власний авторитет в очах товаришів, а Сергій ходив «на справу» з інтересу й «за компанію»... І ще необхідно буде перевірити - куди, як кажуть, дивилися родина й школа, зробивши можливими 5 розбійних нападів?!
Тим часом на підставі зібраних у справі доказів Романа затримали в якості підозрюваного й помістили до ізолятора тимчасового тримання Києво-Святошинського РВ. До речі, під час своєї першої бесіди зі слідчим хлопчик зізнався, що хотів на власному досвіді спробувати, як то воно – сидіти у в'язниці, однак після трьох діб вимушеного перебування в ІТТ свої бажання змінив. На жаль, найближчим часом його доля й бажання (як втім і його товаришів) будуть прямо залежати лише від рішення суду по цій справі.

Близько 10-ї години Олена з чоловіком Павлом прийшла у паспортне відділення. Біля входу і райвідділ міліції у неї раптом почалися пологи. Чоловік кинувся до міліціонерів, щоб викликати швидку. Однак події розвивалися так швидко, що було очевидно – лікарі не встигнуть до народження дитини. Виконуючий обов’язки начальника чергової частини капітан міліції Григорій Корх повідомив про пригоду жінок зі слідчого відділення і став збирати по кабінетах речі, необхідні у такому випадку.
Першою на допомогу породіллі та її ошелешеному чоловікові прийшла слідчий райвідділу старший лейтенант міліції Тетяна Хижняк. Незабаром підбігли її колеги старший лейтенант Леся Біланова, майор міліції Ірина Проценко та начальник відділення дізнання майор міліції Любов Поліщук.
- Пологи були такими стрімкими, що дитина, здається, прямо випала мені на руки, - згадувала кілька годин по тому слідчий Тетяна Хижняк. - Чесно кажучи, я ще й досі не оговталася після цієї події. Проте, діяли ми, схоже, правильно. Пригодилися знання, здобуті на заняттях з професійної підготовки. Пуповину перев’язали шовковою ниткою, якою зшиваємо кримінальні справи. Тут саме й “швидка” нагодилася і забрала матір і дитину. Дитинка була жива, кричала. Сподіваюся з нею все буде гаразд.
Сподівання Тетяни Хижняк підтвердили у пологовому відділені Української районної лікарні, куди доставили матір з дитиною.
- Їх стан цілком задовільний, - говорить лікар-ординатор Сергій Гвардіян. – Дитина хоч і народилася дещо передчасно, але доношеною, з нормальною вагою і зростом. Треба віддати належне жінкам-міліціонерам, які приймали пологи: вони не розгубилися і діяли правильно. Дякувати Богу, пологи пройшли без ускладнень. Народження дитини поза спеціалізованим закладом зараз – рідкість. Якщо такі випадки трапляються, то переважно народжують у дома або у кареті швидкої допомоги. Тому цей випадок можна вважати до певної міри унікальним.
- Ніколи не думала, що мені доведеться так народжувати, - говорить Олена Хижняк, - адже живу за десять хвилин ходи від пологового будинку. Дуже вдячна всім, хто допоміг мені і моєму чоловікові у такій незвичній і складній ситуації. Особливо хочеться подякувати жінкам з райвідділу міліції.
- Справді, якби не вони, то не знаю, що було б, - доповнює свою дружину Павло, - Насамперед хочеться подякувати молодій жінці у формі старшого лейтенанта міліції., у нас з нею, виявляється, однакові прізвища – вона теж Хижняк. Я так розгубився … Дитина народжується, я тримаю її голівку, а що робити далі, не знаю… У цей момент і підбігла Тетяна. Велике їй спасибі.