…Коли кілька років тому до Олега Соловйова, який на той час працював у лінійному управлінні внутрішніх справ «Київ - Пасажирський», звернулася його колега-слідчий із проханням про допомогу, то винятково завдяки його професійним діям удалося викрити групу ґвалтівників.

« ПОРНО-СТУДІЯ» В КУПІЕ ПОТЯГА

Суть прохання (точніше – направлення на експертизу) зводилася до наступного: за кілька днів до цього в лінійне управління міліції звернулася громадянка, яка заявила про те, що її зґвалтували троє сусідів по купе. Причому все це молодики знімали за допомогою мобільного телефону. Завдяки точному описові потерпілою прикмет зловмисників їх вдалося затримати дуже швидко, от тільки молоді люди геть-чисто заперечували саму подію злочину й стверджували, що, мовляв, їх – таких чесних і порядних людей – потерпіла намагається обмовити, щоб потім вимагати гроші за відмову від своїх претензій. В одного із хлопців оперативники вилучили мобільний телефон, але виявилося, що в каталозі знятих відеороликів немає записаної сцени насильства над потерпілою.
Саме на цьому етапі й звернулися слідчі до експертів-криміналістів, направивши на дослідження вилучений мобільний телефон. За допомогою спеціальних апаратних засобів вдалося відновити знищений відеофайл, а також скопіювати його на компакт-диск. Цей диск у якості речового доказу був долучений до кримінальної справи й став вирішальним фактором при доведенні провини трьох ґвалтівників.

НЕ ТІЛЬКИ МИСТЕЦТВО НЕ ГОРИТЬ

У фільмі «Людина з бульвару Капуцинів» герой Миколи Караченцева промовляє фразу: «Мистецтво не горить!..» Як пізніше довели правоохоронці Київської області, не горить не тільки мистецтво, але й... документація, що зберігається на жорстких дисках комп'ютера.
У ніч напередодні святкування Дня незалежності України у 2006 році в місті Славутич Київської області зайнявся один з кабінетів місцевого суду. Бійцям Славутицького загону пожежно-рятувальної служби вдалося швидко ліквідувати загоряння, однак системний блок комп'ютера, що перебував у кабінеті, встиг постраждати. Працівники міліції вилучили ушкоджений пристрій і направили його на експертизу до групи компьютерно-технічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра при ГУМВС України в Київській області, співробітником якої являється старший лейтенант міліції Олег Соловйов. У ході експертизи йому вдалося встановити, що перед пожежею в період з 1.59 до 2.14 ночі комп'ютер був увімкнений невстановленою особою. За цей час із жорсткого диска пристрою були видалені 1156 текстових файлів (постанов, ухвал суду й т.п.), а потім – і більшість файлів операційної системи Windows, аби комп'ютер взагалі не можна було запустити. Після кропіткого багатогодинного «чаклування» над вилученим жорстким диском знищені файли були повністю відновлені й «зігнані» на компакт-диск, що ліг у кримінальну справу як доказ, а особу самого палія (так само як і мотиви злочину) у цей момент установлюються правоохоронцями.

НАЇВНИЙ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК І РЕПИТИТОР-ЗБОЧЕНЕЦЬ

«Так мені її тільки-но на здачу дали!», – заявив парубок, затриманий працівниками міліції в момент розрахунку за придбаний товар фальшивою купюрою номіналом у 50 гривень. Хлопець начисто заперечував своє «авторство» шедевру комп'ютерної поліграфії. Проте, у рамках кримінальної справи, порушеної за ст.199 КК України («Виготовлення, зберігання або збут підроблених грошей, державних цінних паперів або квитків державної лотереї») у помешканні затриманого «поліграфіста» під час проведення обшуку були вилучені комп'ютер і принтер, а на жорсткому дискові ПК – файли із зображеннями тих самих 50 гривень! Висновок експерта був однозначним: «На наданому для дослідження комп'ютері були створені файли із зображенням купюри номіналом 50 гривень, серія... №..., які в подальшому роздруковані на наданому для дослідження друкувальному пристрої». У результаті затриманий «першодрукар» за свою тягу до легкої наживи одержав аж ніяк не умовний строк.
Але як один із найбільш шокуючих співробітники групи компьютерно-технічних експертиз називають випадок, пов'язаний із Білою Церквою. У 2005 році до місцевих вартових правопорядку звернулася жителька цього міста із заявою про притягнення до відповідальності іншого жителя Білої Церкви, що займається репетиторством. Стривожена жінка звернулася до міліції після того, як помітила серйозні зміни у поведінці свого 9-річного сина. Після довгих і наполегливих розпитувань хлопчик розповів матері про те, «що дядько фотографував мене оголеним і змушував робити всякі штуки».
За заявою жінки білоцерківські правоохоронці порушили кримінальну справу й провели обшук у квартирі репетитора. Комп'ютер, що стояв в одній з кімнат його будинку, був направлений до Києва на експертизу. Розбещувач зберігав компрометуючі його файли в папках комп'ютера, обладнаних секретними кодами. В результаті блискавично проведеної операції по його затриманню зловмисник не встиг нічого знищити. До речі, серед вилучених фото виявилися й знімки його 12-літньої доньки, які горе-вчитель продавав через Всесвітню мережу всім бажаючим...
Оперативники встановили всіх жертв розбещувача, однак не по всіх епізодах змогли довести його провину через строки давності (деякі випадки трапилися ще у 1996-му році!). Але завдяки зібраним за допомогою проведених експертиз доказам Феміда змогла винести рішення по 21-му доведеному епізодові злочинів сексуального характеру й визначити покарання зловмисникові у вигляді 3 років позбавлення волі.

І «ДИСКИ ПОДРЯПАНІ», І «КОМПЬЮЕР ЇХ НЕ ЧИТАЄ»...

Саме такі «відмазки» найчастіше чують оперативники, що проводять вилучення партій контрафактної аудіо- і відеопродукції. Торговці чомусь думають, що після таких слів міліція від них відчепиться, однак вони помиляються. Зразки вилученої продукції направляються на експертизу, що дає висновок про можливість нормального відкриття файлів, які знаходяться на вилучених дисках. У результаті – вилучена продукція йде на знищення, а її творці - до суду за порушення авторських прав, а також виготовлення й поширення підробленої продукції.
«Так ми не тільки по кримінальних справах працюємо!», – розповідає Олег. – «При необхідності можемо допомогти кожному, хто має потребу у відновленні випадково знищеної або втраченої інформації – для цього досить звернутися до нашого Центру!».
За час існування служби постійно вдосконалюється її матеріально-технічна база. До речі, частину обладнання для роботи (а саме - робота «Сапер-1») фахівці відділу вибухотехнічних експертиз обласного ГУВС розробили самостійно, а втілили ідею у життя за допомогою фахівців з АНТК ім. Антонова. «Монстрик» на гусеницях має відеокамеру, керується дистанційно й допоміг зберегти не одне людське життя. До слова, західні аналоги, які по багатьох параметрах поступаються нашому «Саперові», коштують близько 200-250 тисяч євро при ціні нашого робота у 50 тисяч гривень. Як кажуть, «відчуйте різницю»...
Співробітники більшості відділів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра (балістичних, автомобільних, почеркознавчої, дактилоскопічної й хімічної експертизи) на роботі є постійно. Навіть у день професійного свята – Дня працівника експертної служби МВС, що відзначається 20 червня. Керівництво ГУМВС у Київській області в урочистій обстановці поздоровило «винуватців урочистостей», а кращим з них були вручені нагороди МВС і пам'ятні знаки Главку з побажаннями професійних успіхів і всього найкращого.

Всі ми пам'ятаємо суворого, але справедливого дільничного інспектора на прізвище Аніськін – завжди точно знаючого, де шукати злодюжку й викрадене ним чуже добро. Сучасним колегам кіношного героя ловити зловмисників набагато складніше.

За найскромнішими підрахунками до службових обов'язків дільничного інспектора вписані кілька десятків пунктів. Тут – і профілактична робота з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя, і «догляд» за раніше засудженими, і бесіди на правоохоронну тематику в трудових колективах. Ну й, природно – розкриття злочинів, скоєних на ввіреній дільниці, затримання дрібних правопорушників, виховна робота з підростаючим поколінням...
Майор міліції Микола Дуда – дільничний, як кажуть, «за покликанням». Прийшов до органів внутрішніх справ у далекому 1984-му році за комсомольською путівкою після звільнення з лав Радянської армії. З того часу встиг послужити міліціонером патрульно-постової служби, помічником слідчого, оперативним черговим Києво-Святошинського РВВС. Микола Дуда (тоді ще – сержант) 26 квітня 1986 року разом з колегами по тривозі виїхав до Чорнобиля, де приймав участь в евакуації місцевого населення й охороні спустілих будинків від мародерів. А в 1999 році лейтенантові міліції Миколі Дуді як кращому дільничному інспекторові Київської області наказом Міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченко було достроково присвоєне спеціальне звання «старший лейтенант міліції».
Микола Петрович трудиться дільничним інспектором міліції ось уже понад 12 років. Дільниця у нього клопітка – селище міського типу Чабани, що знаходиться у безпосередній близькості від столиці, а також прилеглі до нього села. «Усього народу з урахуванням приїжджих працівників з інших регіонів і дачників – тисяч 15 буде», - розповідає Микола Дуда. - «І це - при нормі у 2,2 тисяч чоловік на одного дільничного для сільської місцевості. Іноді буває просто ніколи передихнути!»
На такій роботі з особистим часом особливо рахуватися не доводиться. Коли людині погано, вона звертається по допомогу. До того ж у будь-яку годину дня й ночі дільничний на своїй дільниці зобов'язаний зустрічати на місці події прибулу слідчо-оперативну групу. Адже саме сучасний «Аніськін» краще всіх орієнтується на своїй «землі», знає розташування всіх притонів, місць збуту крадених речей, пунктів прийому металобрухту й т.д. Іноді лише завдяки тільки цим знанням можна виграти дорогоцінні хвилини й по «гарячих слідах» затримати зловмисника!
Незважаючи на допомогу з боку місцевої влади (селищна рада в особі її голови Григорія Лебедя виділила Миколі Петровичу для службових потреб стареньку «Таврію»), сьогоднішньому «шерифові» доводиться нелегко. Найбільше клопотів завдають дачники зі столиці, що приїжджають на вихідні, а також сезонні працівники з інших регіонів, що трудяться на місцевих будівництвах. До слова, торік відносно цієї категорії наших співгромадян на території Києво-Святошинського району було скоєно близько десятка тяжких злочинів (убивства, нанесення тілесних ушкоджень і т.д.). Всі ці злочини були розкриті по «гарячих слідах», за що співробітники райвідділу не раз заохочувалися керівництвом Київської обласної міліції.
До «плюсів» своєї роботи Микола Петрович відносить постійне спілкування з людьми, надбання багатого життєвого досвіду й задоволення від усвідомлення того, що він приносить користь людям. Ну а «мінуси» – відсутність вільного часу й недостатність спілкування з родиною, хоча про це майор Дуда воліє не говорити. До речі, незважаючи на довгий стаж роботи в міліції, дільничний зі своєю родиною дотепер проживає в гуртожитку...
20 червня у приміщенні актового залу ГУМВС України в Київській області зібралися голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко, заступник голови Київської обласної ради Лариса Піотрович, заступник Міністра внутрішніх справ України Сергій Попков та інші почесні гості, аби привітати дільничних інспекторів Київщини із професійним святом – Днем дільничного інспектора міліції. Кращим серед «іменинників» (а це – близько 130 чоловік) були вручені відзнаки МВС, Київської облдержадміністрації та Київської облради: почесні знаки, грамоти, радіотелефони, комп’ютери і навіть кілька домашніх кінотеатрів. Ну і, звичайно, те, без чого не може обійтися сільський «шериф» – ключі від 5 новеньких автомобілів.
У бесіді з нами одна з жительок Чабанів сказала: «Дільничний – він як сімейний лікар: знає, хто чим хворіє, і завжди готовий прийти на допомогу. Але я б хотіла, аби неприємних приводів для його приходу було якнайменше». Що ж, у їх професійне свято хотілося б, аби це побажання для всіх «шерифів» збулося.

Минулими вихідними співробітниками відділу зони ЧАЕС Головного управління МВС України в Київській області спільно із «сусідами» – працівниками ГУМНС Київщини із залученням прикордонників та Держрибінспекції був проведений рейд з метою виявлення та затримання браконьєрів на території, ураженій радіоактивним забрудненням.

До проведення цього заходу залучалося понад 80 правоохоронців, що патрулювали заборонену територію у складі 14 автопатрулів, 7 піших та 2 кінних «маршрутів», а також 5 екіпажів на плавзасобах. «Вилов» вартових правопорядку видався багатим – браконьєрів та тих, хто незаконно проник до Чорнобильської зони, затримували цілими групами. В основному це були наші співгромадяни, що промишляли незаконним виловом риби. До речі, ці міні-артілі були солідно підготовлені, адже у них на технічному озброєнні перебували сучасні катери, в тому числі – й іноземного виробництва. Однак після затримання всі плавзасоби, що використовувалися для ведення незаконного промислу, а також виловлена риба були вилучені, а у відношенні самих «промисловиків» вирішується питання про порушення кримінальної справи, що передбачає відповідальність за порушення вимог радіаційної безпеки.
Не відставали від «водоплавних» браконьєрів їх сухопутні «колеги» – мисливці за металобрухтом. Двоє чоловіків на автомобілі «ГАЗ – 69» із саморобним причепом проникли до населеного пункту Вільча, звідки намагалися вивезти 200 кілограмів брухту чорного металу, що «фонив». Результат – молодики не тільки не заробили на здаванні металу до пункту приймання, але й позбулися автомобіля. Ще й відносно них вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст.213 КК України – «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом».
Загалом же правоохоронцями були вилучені 9 човнів загальною вартістю у 100 тисяч доларів США, складені відносно порушників 102 адміністративних протоколи (в основному – за порушення правил режиму радіаційної безпеки) та накладено штрафів на суму близько 32 тисяч гривень. А в разі доведення їх вини затримані шукачі легкої наживи (залежно від завданої їх діями шкоди) можуть отримати від 3 до 7 років позбавлення волі.

Викрадення картин з картинної галереї Яготинського музею, що відбулося торік, мало досить серйозний резонанс у суспільстві. 15 червня відбулася врочиста передача музеєві більшої частини викрадених картин.

Трохи з історії викрадення колекції полотен. У квітні минулого року група зловмисників після ретельної підготовки скоїла крадіжку 33 картин, серед яких були роботи таких відомих художників, як Сергій Шишко, Анатолій Пламеницький, Тетяна Яблонська, а також інші українські живописці. Викрадачі розпиляли ґрати, виставили вікно й проникнули в приміщення галереї, де зв'язали сторожа (жінку похилого віку), винесли полотна й зникли.
Розкриття злочину ускладнювалося тим, що воно було вчинене вночі, його свідків і очевидців правоохоронцям установити не вдалося, однак через кілька днів частина викраденої колекції була знайдена подружньою парою, що прогулювалася берегом місцевої річки. Тим часом спеціально створеній слідчо-оперативній групі, до складу якої входили співробітники місцевої міліції, обласного Управління карного розшуку й Міністерства внутрішніх справ, у результаті напруженої роботи вдалося вийти на слід виконавців крадіжки, а також її замовника. У зв'язку з тим, що сліди злочинної групи вели в Хмельницьку область, до роботи оперативної групи підключили місцевих міліціонерів. У результаті злагоджених дій оперативників були затримані троє жителів Хмельниччини, серед яких – безпосередній виконавець викрадення. Чоловік – громадянин Російської федерації, неодноразово судимо за майнові злочини. Ще двоє співучасників злочину на даний момент перебувають у розшуку. Була вилучена більша частина викраденої колекції (32 з 33 полотен), які зловмисники зберігали частинами у власних гаражах, ще одне полотно розшукується. До речі, у результаті такого «дбайливого» зберігання картини одержали ушкодження різного ступеня складності й мають потребу в реставрації. У музеї, який до крадіжки не мав навіть елементарної охоронної сигналізації, нині встановлена сучасна система захисту від несанкціонованого проникнення у приміщення, яка виведена на пульт централізованої охорони місцевого відділу Державної служби охорони. І от тепер за рішенням суду полотна, що вважаються художнім надбанням українського народу, й оцінені експертами на суму біля двох з половиною мільйонів гривень, після тривалої відсутності завдяки зусиллям правоохоронців повернулися в рідні стіни.

Непорозуміння між дорослими людьми завжди мали, та, мабуть, і матимуть місце із-за різного сприйняття життя. Однак людина розумна істота і повинна б знати межу і тверезо мислити в будь якій ситуації, яка виникає. Та як не прикро не завжди так складається, досить часто звичайні сварки, які виникають із-за дрібниці закінчуються надто трагічно, як це скажімо сталося у місті П.Хмельницький.
До центральної районної лікарні із черепно-мозковою травмою госпіталізували 43-річну Ольгу, місцеву жительку. Не дивлячись на всі зусилля медичних працівників, жінку врятувати не вдалося. Так і не приходячи до свідомості вона померла.
Працівники слідчо-оперативної групи встановили, що під час сварки, яка виникла на грунті неприязні її побив сусід, 40-річний Віктор, якого за вчинений злочин затримано. І хоч чоловік жалкує щодо свого вчинку, назад життя жінки не повернути, тож і доведеться відповідати по всій суворості закону.
Із-за неприязні сталося вбивство і у селищі Калинівка Броварського району. В даному випадку сварка виникла між 20-річним Юрієм та 65-річною Ольгою у якої квартирував юнак. Зброє помсти за постійне повчання життя молодик обрав сковороду, за допомогою якої і відправив жінку в інший світ.
За вчинений злочин Юрій затриманий, також вилучено і речові докази.
Мало не сталося трагедії і у селищі Ворзель, що на Приірпінні.
Під час сварки, яка виникла все по тій же неприязні, 33-річний Олексій наніс проникаюче ножове поранення живота своєму земляку, 21-річному Сергієві, якого госпіталізовано до міської Ірпінської лікарні.

Неживий молодий чоловік лежав на підлозі у своїй хаті із зашморгом з електричного шнура на шиї…

Таку картину застала слідчо-оперативна група Києво-Святошинського райвідділу міліції, виїхавши на виклик у селище Чабани, звідки надійшло повідомлення про виявлення мертвим 22-річного місцевого жителя. Мати та дружина покійного висловлювали припущення, що він покінчив життя самогубством, бо, мовляв, раніше виявляв такі наміри. З огляду на характеристику самого чоловіка та той спосіб життя, котрий вела сім’я загалом, це виглядало цілком вірогідним. Покійний та його, чи то дружина, чи співмешканка – незрозуміло, бо пара то розлучалася, то знову сходилася – зловживали спиртним, ніде не працювали, засоби для прожиття, а точніше на пиятику, здобували, збираючи пляшки та металобрухт. Через це торік їх позбавили батьківських прав і забрали дитину у дитячий будинок. Одне слово, сім’я, як мовиться, котилася по похилій площині. Тож самогубство чоловіка могло видатися закономірним фіналом непутящого життя, мовляв, вкоротив собі віку сп’яну.
- Однак деякі обставини давали підстави засумніватися, що він задушився сам, - говорить перший заступник начальника Києво-Святошинського райвідділу внутрішніх справ Андрій Пономаренко. – По-перше, кінець зашморгу ні до чого не був прив’язаний, як це зазвичай буває при самогубстві. По-друге, синці на тілі наводили на думку, що задушенню передувала бійка, або ж загиблий отримав пошкодження, чинячи опір. Тому оперативники детально опитали всіх, хто міг бути причетний до цієї пригоди.
З’ясувалося, що напередодні у сім’ї була чергова пиятика. У ній брав участь також 23-річний двоюрідний брат покійного, який мекає по-сусідські - хати стоять, практично, на одному дворі. Засиділися допізна, коли вже були добряче напідпитку, між братами виникла сварка. Господар став ображати родича, лаявся, потім вдарив його. Той не стерпів такого поводження, відрізав від машинки для стрижки шнур, зробив петлю і підібравши зручний момент закинув братові на шию…
У цьому він зізнався в розмові з працівниками міліції. Мати та дружина загиблого не бачили фіналу сутички між братами. Тож подумали, що один з них просто заснув і самі теж пішли спати. Лише наступного дня, проспавшись, рідня виявила, що їх родич не подає ознак життя, і викликала міліцію та “швидку”.
Підозрюваного у вбивстві затримано, прокуратура порушила кримінальну справу.

Днями працівники відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Києво-Святошинського райвідділу міліції отримали оперативну інформацію, що у районі з’явився чоловік, який намагається збути досить значну кількість маріхуани. Через місцевих любителів кайфу, до яких наркоторговець звертався з пропозиціями про продаж наркотиків, боярські оперативники встановили його особу та місце перебування.
- На контакт з продавцем наркотичного зілля вийшов працівник ВБНОНу під виглядом наркомана, - розповідає перший заступник Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській обласні Андрій Пономаренко, - Він виявив готовність придбати кілька склянок маріхуани. Зійшлися на ціні, домовилися про продаж двох склянок наркоречовини по сто доларів кожна та місце проведення оборудки. Як тільки вона відбулася, продавця затримали. Крім “проданого” міліціонеру, у нього вилучили ще стільки ж маріхуани, загалом близько 600 грамів.
Затриманий виявився двадцятирічним жителем Дніпропетровської області, ніде не працює. Зараз міліціонери з’ясовують канал надходження наркотиків на територію Київщини. Вони мають підозри, що вилучено далеко не всю доставлену сюди їх партію. Принаймні, наркокур’є спершу виявляв готовність продати п’ятнадцять стаканів маріхуани.

У місті Фастів на вулиці Плеханова на своєму подвір’ї з вогнепальним пораненням голови виявлено тіло 45-річного Олександра.
В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за даним випадком, оперативники встановили, що того дня Олександр, під час сварки, яка виникла на грунті ревнощів, із саморобного револьвера калібру 5,6 мм. скоїв вбивство своєї дружини. Після розправи над своєю коханою, чоловік таким же чином покінчив життя самогубством – вистрілив із тієї ж зброї собі у голову.
А от тіло 25-річного Олега із села Панфили Яготинського району було виявлено у особистому будинку.
За висновком проведеної судмедекспертизи смерть чоловіка настала від переломів ребер, розриву селезінки та внутрішньочеревної кровотечі.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому, в результаті яких настала смерть, під час сварки, яка виникла на грунті неприязні у приміщенні місцевого кафе, заподіяв 38-річний робітник товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинський цукровий завод», якого за вчинений злочин затримано.
А тепер кілька прикладів щодо крадіжок та розбійних нападів.
Слід відзначити, що у перші літні дні значно збільшилося кількість злочинів вчинених неповнолітніми.
Так у місті Б.Церква на вулиці Молодіжній учень випускного класу однієї із шкіл застосувавши фізичне насильство до 35-річного непрацюючого місцевого жителя, відібрав у нього 70 гривен.
А у селі Рудня Броварського району жертвою 17-річного школяра стала пенсіонерка-киянка. Пізнього вечора він проник до дачного будинку 75-річної Валентини Сергіївни і погрожуючи старенькій ножем, відібрав мобільний телефон та останніх 40 гривен.
За скоєне доведеться відповідати.
А ось неповнолітній Данило із села Тарасівка К.Святошинського району не став розмінюватися на дрібниці, він «накинув» своє дитяче око на автомобіль свого земляка-пенсіонера. Пізнього вечора, коли у будинку чоловіка погасло світло, він проник до гаража і намагався викрасти старенького «Жигулика». Однак молодому злодюжці не поталанило, він був затриманий, як мовиться, на «гарячому» власником автомобіля.
Не до відпочинку було і дорослим грабіжникам.
Так у селі Здорівка Васильківського району житель Вінницької області застосувавши фізичне насильство до місцевого 68-річного пенсіонера відібрав у нього 200 гривен.

Шановні колеги! Моє звернення до кожного з вас викликано тим, що в останні дні я особисто і вся система МВС піддаються жорстоким нападкам з боку певних політичних сил.
Дуже скоро, після курсу лікування, я повернуся до своїх обов'язків міністра. Але і сьогодні ми з вами, як і раніше, знаходимося в одних лавах, я постійно в курсі всіх задач міністерства, колегія МВС працює в постійному зв'язку з мною.
Мені важливо, щоб кожен співробітник міліції знав: незважаючи на вкрай складну політичну ситуацію, незважаючи на цькування МВС із боку окремих політиканів і політичних сил, як і раніше, несу відповідальність за все, що відбувається в міністерстві, і не дозволю, щоб хоча б один співробітник міністерства постраждав через необґрунтовані політичні нападки.
В усіх складних ситуаціях останніх тижнів відповідальність за всі прийняті рішення я брав на себе, і там де потрібно, особисто був на місці подій і віддавав накази. Ні за чию спину не ховався, і ховатися не збираюся, оскільки всі мої рішення ґрунтуються на букві закону і Конституції України.
Хочу висловити всім співробітникам подяку за виявлену витримку і професіоналізм у ході драматичних подій, пов'язаних з незаконним захопленням кабінету Генерального прокурора групою збройних осіб у цивільному, а також у зв'язку з незаконним спрямуванням у столицю підрозділів внутрішніх військ.
Тільки правомірні і відповідальні дії сотень міліціонерів врятували українське суспільство від важких потрясінь, що загрожували початком громадянського конфлікту в Україні. Усі професіонали органів внутрішніх справ, здорові сили суспільства, позитивно оцінюють наші дії. Присяга на вірність народу України залишається головним мірилом честі і достоїнства особового складу органів внутрішніх справ.
Підтвердження цьому - звільнення з інших силових структур, утягнених у політичні грища, співробітників, які не хочуть, щоб їх "підставляли". Пишаюся тим, що в МВС навіть у період кризи ніхто не подав рапортів про звільнення за політичними мотивами. Для цього немає причин. У керівництві міністерства жоден з моїх заступників, начальників департаментів, управлінь та підрозділів МВС, не залишив корабля під час шторму. А тому він і далі йде курсом, визначеним Конституцією і законами України.
У Міністерстві внутрішніх справ налаштована злагоджена командна робота, почалися реальні позитивні зрушення - як в оцінці роботи міліціонерів, так і проведенні реформ у міністерстві.
Колегія МВС за підтримкою Уряду і Верховної Ради України домоглася реального підвищення зарплати співробітникам органів внутрішніх справ, і це - тільки початок. Ми робимо все можливе для створення нормальних умов роботи в міліції, підвищення професійного рівня і відповідальності співробітників.
Дякую усім, хто підтримав мене в цей складний період. Робив, і буду робити все, щоб міліція, рядові співробітники залишалися поза політикою. Кращою відповіддю МВС на політичний хаос буде професійна робота строго в рамках закону.
І гарантую - поки ми з вами працюємо разом, честь співробітника міліції і борг перед Батьківщиною ніколи не стануть розмінною монетою.

Досить дивна пригода сталася у День захисту дітей з трирічним киянином на трасі Київ-Одеса.

Екіпаж дорожньо-патрульної служби ДАІ Київської області, який першого червня ніс службу на трасі Київ-Одеса поблизу селища Чабани Києво-Святошинського району, близько о пів на сьому вечора отримав повідомлення від чергового по підрозділу, що у напрямку Києва рухається сірий «Опель» з останніми літерами державного номера АР, водій котрого викрав у пасажирів трирічну дитину та особисті речі.
- Щоб перекрити одразу кілька напрямів можливого руху розшукуваного автомобіля, ми підтягнулися до роз’їзду, що біля селища Глеваха, - розповідає інспектор ДПС прапорщик міліції Віталій Гасан. – Незабаром нам назустріч проїхало авто, з прикметами, котрі ми отримали від чергового. Розвернвшись, ми наздогнами його і зупинили. На передньому пасажирському сидінні “Опеля-Омеги”, справді, сидів маленький хлопчик, а на задньому – лежали дві жіночі сумочки. Ми викликали на підмогу ще один екіпаж. Тим часом на попутній машині підїхала мати дитина та двоє її супутників, чоловік і жінка. Водія “Опеля” ми затримали і доправили у Васильківський райвідділ внутрішніх справ.
Передісторія цієї події, як з?ясувалося, у найзагальніших рисах була такою. Мати дитини та двоє її кумів попросили знайомого водія відвезти їх з Києва у Гребінки і назад. Коли вже поверталися у столицю полизу села Пінчуки машина заглохла. Водій попросив пасажирів підштовхнути її, а коли двигун запрацював, помчав геть, залишивши оторопілих людей посеред дороги. Тим нічого іншого не залишалося, як зателефонувати у міліцію. Дорожньо-патрульна служба, як бачимо, спрацювала чітко.
Свої дії 25-річний водій “Опеля” пояснює тим, що він зрозумів – пасажири йому платити не збираються. Ото ж вмрішив їх провчити, залишивши на дорозі, мовляв, хай добираються як хочуть. Що ж до хлопчини, то він спершу не помітив, що той сплячий залишився у машині. Коли ж дитя проснулося, то він пересадив його на переднє сидіння, щоб заспокоїти. Вертатися не став, а мав намір відвезти малечу до бабусі.
Тепер правоохоронці сушать голову, як кваліфікувати прямо-таки безвідповідальні дії дивакуватого водвя.

Цей напис під дитячим малюнком на асфальті може слугувати лейтмотивом Дня захисту дітей, котрий відзначається у перший день літа. Він тим більш символічний, що зроблений вихованцями Київського обласного притулку для неповнолітніх у дворі цього закладу, де знаходять прихисток діти, позбавлені батьківської опіки.
Сюди потрапляють безпритульні діти, а також ті, чиїх батьків позбавили батьківських прав. Тобто ті, хто найбільше потребує державної та суспільної підтримки. Діти перебувають тут впродовж трьох місяців, доки органи соціальної опіки дбають про їх подальше прилаштування.
Частими гостями у притулку є працівники відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Головного управління МВС України у Київській області. Воно й не дивно, адже саме з їх допомогою багато хто з дітлахів, які опинилися на вулиці, сюди й потрапляє. Впродовж трьох років роботи притулок став для багатьох дітей рятівним колом, що допомогло їм виборсатися з виру безпритульності, залишитися на плаву нашого буремного життя. Завдяки старанням працівників закладу він перетворився на затишну, тиху заводь, де діти, багатьом з яких випало пережити чимало митарств, почувають себе комфортно, можуть відпочити душею, відчути радість дитинства.
А в День захисту дітей у притулок крім працівників КМСН завітали начальник ГУМВС України в Київській області полковник міліції Костянтин Сапко та його перший заступник полковник міліції Анатолій Кислий. Вони привітали дітей зі святом, розпитали про їх справи та проблеми.
- Ми хочемо, щоб ви не почувалися самотніми і беззахисним, щоб знали, що є кому про вас подбати, прийти на допомогу, захистити, - сказав у розмові з дітьми Костянтин Сапко. – Кожен з вас має право на радісне дитинство, на мрії, на щасливу долю, а обов’язок нас, дорослих, подбати, щоб ви були щасливими, щоб мали можливість здійснити свої мрії і сподівання.
Цікаво, що, коли начальник обласної міліції запитав, чи мріє хтось стати міліціонером, серед 27 вихованці притулку угору піднісся добрий десяток рук. Очевидно, у цих дітей є позитивний досвід спілкування з людьми у міліцейській формі.
А на своє свято вихованці притулку отримали від міліціонерів крім солодких гостинців ще й пральну машину та фотоапарат. Обласне управління міліції надало дитячому закладу також й фінансову допомогу.
Вихованців притулку дали для гостей невеликий, але зворушливий своєю дитячою безпосередністю, концерт. Відчувалося, що діти стараються з усіх сил. Ця дитяча завзятість була не лише виявом їхньої вдячності, а й зайвий раз засвідчила, що немає не талановитих, безперспективних дітей, що боротися потрібно за кожну дитячу душу, опікуватися долею кожної дитини. Тому, відрадно, що турбота про дітей з непростими долями у нас дедалі більше стає повсякденною, а не лише у День захисту дітей.

Виявляється, методом «з вуст у вуста» передаються не тільки народні казки й багатовікова мудрість, але й... способи незаконного заволодіння чужим майном. У цьому на власному досвіді переконалися правоохоронці Києво-Святошинського району столичної області.

ЗАМІСТЬ УРОКІВ – НА «ВЕЛИКУ ДОРОГУ»

… У 15-річного Дмитра, його ровесника Романа та 13-річного Сергія дуже схожі долі. Всі вони – жителі одного із селищ Васильківського району Київської області, учаться в одній школі, живуть у сусідніх будинках, на вигляд - однаково худі й непоказні. У всіх батьки – військовослужбовці, уже на пенсії.
Але якось у розмові хлопці торкнулися теми, чим можна заробити на «кіно й комп'ютери». Тоді Дмитро (який свого часу жив з батьками в м. Суми) повідав, що в їхньому місті був дуже популярний такий метод добування кишенькових грошей, як... розбій. Жертвою зазвичай обирали дівчаток віком 12-15 років. Мовляв, підходиш до потенційної жертви з ножем у рукаві, показуєш його лезо й просиш віддати мобільний телефон (гроші, прикраси й т.п.), а потім збуваєш награбоване й одержуєш гроші.
Рома з Сергієм схвалили такий спосіб «експропріації» і вирішили його випробувати. В якості зброї вони роздобули кілька складних ножів на кнопках, так званих «викидух», що продаються майже в кожному кіоску. Утрьох вони поїхали в м. Боярку, що неподалік від Києва, де біля місцевої школи № 5 стали чекати першу жертву. Побачивши худеньку дівчинку з «трубкою» у руці, малолітні розбійники обступили її, один з них продемонстрував лезо ножа, що виглядало з рукава, й відібрав телефон. Ретирувавшись із місця скоєння злочину, пацани вскочили до електрички в напрямку Києва. Там на радіобазарі біля залізничної станції «Караваєві дачі» вкрадений телефон продали за безцінь одному з перекупників, на виручені гроші погуляли у «Мак-Дональдсі» та «Гранд-кафе», а після того з чистою совістю поїхали додому – начебто після уроків.

Я - НЕ Я, А ОТ « СІМ-КАРТКА» – МОЯ...

За словами слідчого Києво-Святошинського райвідділу внутрішніх справ Олени Поліщук, хлопчаки «сиділи в засідці» майже завжди в одному й тому ж місці. Вони настільки повірили у свою безкарність, що малолітніх «робін гудів» не лякала й та обставина, що дівчата поверталися зі школи вдвох або навіть утрьох. Налетівши й оточивши одну з дівчаток, вони відбирали в неї мобільний телефон. Решта дівчаток відбігали убік і лише спостерігали за тим, як грабують їхню подружку, а потім всі разом йшли додому до заплаканої жертви розбою й розповідали батькам, як їхня дочка втратилася «мобілку»...
Проте налагоджена схема злочину все-таки дала збій, коли малолітні злочинці спробували відібрати майно у своєї чергової жертви. Дівчинка виявилася не боязкою, стала пручатися й голосно кликати на допомогу. Її почули старшокласники 5-й ЗОШ, а також співробітники Києво-Святошинського РВВС, що перебували неподалік. Неповнолітні грабіжники поспішно залишили місце злочину й подалися в напрямку залізничної станції «Тарасівка», правоохоронці кинулися за ними й наздогнали хлопців уже у вагоні від'їжджаючої електрички. На наступній станції міліціонери висадили малолітніх зловмисників і доправили їх у райвідділ. Хлопці спочатку заперечували свою причетність до розбійних нападів, однак після того, в одного з них при поверхневому огляді вилучили «сім»-картку з раніше викраденого мобільного телефону, почали давати покази. Пізніше їх впізнали 5 дівчаток, що стали жертвами малолітніх розбійників. Були вилучені 2 ножі, з якими шибайголови ходили «на справу», ще один ніж був завбачливо викинутий в озеро...

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

– На сьогоднішній день у столичній області зареєстровано 166 злочинів, скоєних підлітками, серед них – 37 грабежів, 7 розбійних нападів, 3 випадки нанесення тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості й навіть є одне вбивство, – розповідає начальник ВКМСН ГУМВС України в Київській області підполковник міліції Олексій Лазаренко. – Іноді просто лякає та легкість, з якою кожний бажаючий підліток може купити загрозливого вигляду ніж і з його допомогою пограбувати першого зустрічного. До речі, я із власного досвіду спілкування з американськими поліцейськими знаю, що в них навіть кишенькові ножі роблять зі спеціальною скобою. Вона призначена для того, щоб навіть коли ніж перебуває в кишені власника, оточуючі знали про його наявність і знали, чого можна чекати від людини!
Що ж стосується цього випадку, то хлопців на скоєння злочину штовхали різні мотиви. Дмитро іноді розробляв плани здійснення нападів і є неформальним лідером малолітніх розбійників, Рома намагався самоствердитися й підняти власний авторитет в очах товаришів, а Сергій ходив «на справу» з інтересу й «за компанію»... І ще необхідно буде перевірити - куди, як кажуть, дивилися родина й школа, зробивши можливими 5 розбійних нападів?!
Тим часом на підставі зібраних у справі доказів Романа затримали в якості підозрюваного й помістили до ізолятора тимчасового тримання Києво-Святошинського РВ. До речі, під час своєї першої бесіди зі слідчим хлопчик зізнався, що хотів на власному досвіді спробувати, як то воно – сидіти у в'язниці, однак після трьох діб вимушеного перебування в ІТТ свої бажання змінив. На жаль, найближчим часом його доля й бажання (як втім і його товаришів) будуть прямо залежати лише від рішення суду по цій справі.

Близько 10-ї години Олена з чоловіком Павлом прийшла у паспортне відділення. Біля входу і райвідділ міліції у неї раптом почалися пологи. Чоловік кинувся до міліціонерів, щоб викликати швидку. Однак події розвивалися так швидко, що було очевидно – лікарі не встигнуть до народження дитини. Виконуючий обов’язки начальника чергової частини капітан міліції Григорій Корх повідомив про пригоду жінок зі слідчого відділення і став збирати по кабінетах речі, необхідні у такому випадку.
Першою на допомогу породіллі та її ошелешеному чоловікові прийшла слідчий райвідділу старший лейтенант міліції Тетяна Хижняк. Незабаром підбігли її колеги старший лейтенант Леся Біланова, майор міліції Ірина Проценко та начальник відділення дізнання майор міліції Любов Поліщук.
- Пологи були такими стрімкими, що дитина, здається, прямо випала мені на руки, - згадувала кілька годин по тому слідчий Тетяна Хижняк. - Чесно кажучи, я ще й досі не оговталася після цієї події. Проте, діяли ми, схоже, правильно. Пригодилися знання, здобуті на заняттях з професійної підготовки. Пуповину перев’язали шовковою ниткою, якою зшиваємо кримінальні справи. Тут саме й “швидка” нагодилася і забрала матір і дитину. Дитинка була жива, кричала. Сподіваюся з нею все буде гаразд.
Сподівання Тетяни Хижняк підтвердили у пологовому відділені Української районної лікарні, куди доставили матір з дитиною.
- Їх стан цілком задовільний, - говорить лікар-ординатор Сергій Гвардіян. – Дитина хоч і народилася дещо передчасно, але доношеною, з нормальною вагою і зростом. Треба віддати належне жінкам-міліціонерам, які приймали пологи: вони не розгубилися і діяли правильно. Дякувати Богу, пологи пройшли без ускладнень. Народження дитини поза спеціалізованим закладом зараз – рідкість. Якщо такі випадки трапляються, то переважно народжують у дома або у кареті швидкої допомоги. Тому цей випадок можна вважати до певної міри унікальним.
- Ніколи не думала, що мені доведеться так народжувати, - говорить Олена Хижняк, - адже живу за десять хвилин ходи від пологового будинку. Дуже вдячна всім, хто допоміг мені і моєму чоловікові у такій незвичній і складній ситуації. Особливо хочеться подякувати жінкам з райвідділу міліції.
- Справді, якби не вони, то не знаю, що було б, - доповнює свою дружину Павло, - Насамперед хочеться подякувати молодій жінці у формі старшого лейтенанта міліції., у нас з нею, виявляється, однакові прізвища – вона теж Хижняк. Я так розгубився … Дитина народжується, я тримаю її голівку, а що робити далі, не знаю… У цей момент і підбігла Тетяна. Велике їй спасибі.