Михайло Будаєв: «Хочу, щоб мої сини були порядними людьми»

30-річний оперуповноважений карного розшуку міліцейського главку Київщини Михайло Будаєв ще зі школи мріяв про роботу в органах внутрішніх справ. Його батько Віктор Михайлович, який довгий час працював в оперативних підрозділах, а на сьогодні вже ветеран МВС, спочатку з вибором хлопця не погоджувався, проте, коли прийшов час вступати до вищого навчального закладу, боротися з цілеспрямованим юнаком все-таки не став. Вже більше 9 років Михайло працює в «убійному» відділі.

Син та батько Будаєви

Розпочиналася кар’єра теперішнього майора міліції в Донецькій області – туди він потрапив за розподілом після закінчення Академії внутрішніх справ. Там були і перше розкриття, яке вразило людською жорстокістю, і досягнення, і розчарування, і перші слова подяки від керівництва… за кмітливість та людяність.

Спомини про трагічну історію, яка трапилась з 11-річним хлопчиком, який став жертвою зведеного брата і його подружки, у Михайла якісь особливі. Разом зі своїми колегами це перше в його практиці вбивство він розкрив, але роздуми про те, яка мала ціна в нашому світі на людське життя, не покидають його й дотепер.

Свою першу нагороду Михайло отримав за участь в розкритті серії злочинів, пов’язаних з ґвалтівником в Маріуполі. Київській регіон захищати від злочинності йому довелося з вересня минулого року. Незважаючи на такий невеликий проміжок часу, в новому колективі про нього говорять, як про професіонала. Майже неможливу відносно розкриття кримінальну справу йому вдається завершити на відмінно. Найбільшою перепоною під час виконання службових обов’язків Михайло вважає низький рівень довіри населення до міліції, бо найважливішим в його роботі є встановлення контакту з людьми. Мало хто на сьогоднішній день поважає, довіряє, та ще й хоче допомогти правоохоронцю. На думку оперуповноваженого, запорукою успіху під час спілкування з громадянами є щира посмішка і вміння не лише вислухати, але й почути людину.

Михайло одружений. Разом зі своєю Оленою вони виховують двох чудових хлопчиків – Олексія та Іллю. Довіра і розуміння охоронниці сімейного вогнища, за словами міліціонера, дозволяють уникнути конфліктів через постійні затримки на роботі, втому, а іноді й роздратованість. Дякуючи за це, Михайло присвячує дружині вірші, а ще мріє про те, щоб його діти виросли і стали справжніми людьми, не залежно від того, чи захочуть вони продовжувати міліцейську династію діда та батька.

Юлія Сінчак ВЗГ ГУМВС України в Київській області