15 квітня відзначається свято, котре об’єднує мужніх та сміливих, відважних та сильних, тих, хто щодня працює на одному із головних напрямків боротьби зі злочинністю – День співробітників карного розшуку.
Кожного дня працівники карного розшуку доводять свій високий рівень професійної майстерності. На їхні плечі покладається розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів – вбивств, розбоїв, пограбувань, зґвалтувань та інших, розшук злочинців, встановлення долі безвісти зниклих осіб. Це робота для справжніх чоловіків, котрі знають ціну людського життя.
Напередодні свята поділились з нами секретами своєї служби двоє старших оперуповноважених Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант Микола Чорненький та старший лейтенант Володимир Лузан.
- Для початку розкажіть, як ви прийшли на службу, з чого все починалося?
Микола: на сьогоднішній день я - старший уповноважений відділу карного розшуку. У 2006 році закінчив Київський національний університет внутрішніх справ України та прийшов на посаду оперуповноваженого Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області. У 2009 році перейшов на посаду старшого оперуповноваженого і надалі працюю на даній посаді.
Володимир: у нас з колегою все склалось ніби під копірку – я також у 2006 році закінчив той самий університет і прийшов працювати оперуповноваженим у перший міський відділ міліції. На сьогоднішній день працюю на посаді старшого оперуповноваженого Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області.
- Чому обрали саме такий напрямок роботи?
Микола: таке рішення я прийняв ще під час навчання в університеті. Я закінчив навчання по спеціалізації "Боротьба з організованою злочинністю", та стажу роботи на той час не було, тому був переведений у відділ карного розшуку.
Володимир: ідея піти працювати в міліцію виникла не на порожньому місці, адже виріс я у родині військових. Тому довго обирати майбутній шлях не довелося. Лише мама не приєдналась до нашої компанії - вона працює вихователем у дитячому садочку.
- У вас великий колектив?
Микола: людей працює багато, але кадри дуже швидко змінюються. В першу чергу це пов’язано з умовами праці. На даний час не кожен захоче працювати ненормований робочий день та ще й у стресових і небезпечних ситуаціях. Спілкування з особами, котрі судимі, - це не найбільше задоволення для нервової системи.
- Особисто ви як пристосовувались до таких неординарних умов роботи?
Микола: коли я прийшов працювати у цей колектив, у мене не було ніяких проблем з тим, щоб приступити до роботи. Я отримав усі навики для практичної роботи. В мене було багато хороших учителів та наставників, таких як Т.М. Мазуренко, Ю.В. Одрина та багато працівників, які не відмовляли у допомозі молодому колезі.
- З чого починається робочий день оперуповноваженого карного розшуку?
Володимир: робочий день починається з планування. Треба обов’язково спланувати, що я буду робити для розкриття того чи іншого злочину. Обмежень у робочому дні оперуповноваженого немає, важко сказати, коли він закінчується – може, у п’ять годин вечора, а може, і серед ночі.
- Ніколи не виникало бажання змінити роботу на більш спокійнішу?
Микола: будь-яка робота інколи змушує прокручувати такі ідеї в голові, але це все емоції. Зупиняє те, що вже багато віддано цій справі і ти її по-справжньому любиш. Робота приносить задоволеня, коли маєш результат, затримуєш небезпечних злочинців. У такі моменти не проміняєш свою роботу ні на яку іншу.
- Як ваші рідні ставляться до вашої роботи?
Микола: моя дружина також працює в міліції, тому ставиться до усього більш-менш із розумінням. В мене є маленький синочок, якому два рочки. Своєму синові у майбутньому я побажав би більш спокійної роботи і щоб у всьому була стабільність.
Володимир: моя дружина до міліції ніякого відношення немає, але також до моєї служби ставиться з розумінням. У мене також є маленька дитинка. У наших з колегою дітей лише чотири дні різниці у віці. Можна сказати, що родина просто звикла до моєї роботи. Бувають інколи моменти незадоволення, та все ж розуміння перемагає.
- Які злочини розкриваються найшвидше?
Володимир: кожен злочин по часу, затраченому на розкриття, індивідуальний. Найшвидше розкриваються справи, пов’язані зі зберіганням наркотичних речовин. Як правило, вони розкриваються прямо на місті злочину, оскільки особа, котра зберігає наркотичні речовини, затримується безпосередньо під час скоєння злочину.
- З яким контингентом злочинців вам доводиться мати справу?
Володимир: доводиться стикатися з різними людьми, віком від 16 років до 55 років, людьми, які вже неодноразово перебували у місцях позбавлення волі. З усіма доводиться знаходити спільну мову, а це не завжди легко, та в першу чергу все залежить від самої людини.
Інколи злочинці самі допомагають слідству, і з ними тоді простіше працювати. Майже немає проблем із людьми старшого віку, а от молодь надто проблемна та некерована.
- Ваші побажання колегам з нагоди професійного свята.
Микола: колегам я бажаю, щоб наша робота завжди приносила задоволення. Щоб у кожного з них завжди була оперативна вдача, адже це для працівників карного розшуку дуже важливо. Хочеться, щоб у всіх не було жодних негараздів на роботі та в сім’ї. Щиро бажаю колегам, щоб у них ніколи не зникало бажання працювати задля спокою мешканців рідного міста.
Володимир: своїм колегам з нагоди професійного свята я хочу побажати здоров’я та витримки. Все інше, впевнений, у них буде.
Ми також приєднуємось до щирих побажань з нагоди свята. Бажаємо працівникам карного розшуку міцного здоров’я, благополуччя в родинах, успіхів у роботі, а головне – спокійнішої служби, щоб дружини менше хвилювались за коханих чоловіків.
Євгенія Федорова
|
