Вони запросто розплутують найскладніші справи і ловлять найпрудкіших злочинців. Як і 300 років тому, головним методом їхньої роботи залишається спілкування з людьми. Але хай злочинці не сумніваються: вони також ідуть у ногу з прогресом. І якщо у правопорушників на озброєнні найрізноманітніші технічні навороти, то і вони не відстають. Але все це — лише верхівка айсберга. Більшість методів, що вони використовують — секретні, бо вони не носять форму, і знати їх в обличчя — не бажано. Але напередодні їхнього професійного свята, Дня карного розшуку, ми все ж ризикнули й познайомилися зі співробітниками відділу карного розшуку 1-го Білоцерківського міського відділу міліції. Тут служать сильні духом, професійно підготовлені люди, яких, без перебільшення, можна назвати фанатиками міліцейської справи. Адже за мізерні, як на таку роботу, зарплати розшуковики щодня очищають суспільство від кримінального накипу, ризикуючи наразитися на бандитський ніж чи кулю.
Історія із глибини віків
Історія карного розшуку бере свій початок з далекого і полум’яного дев’ятнадцятого року минулого сторіччя і має багаторічні традиції... Минали роки, змінювалася структура, форми і методи розшукової діяльності, удосконалювалося і розширювалося коло обов’язків, проте його функції залишалися незмінними. Карний розшук завжди був і сьогодні є ударною силою міліції, її авангардом. Саме на його плечі покладається найважча робота із розкриття злочинів, встановлення і затримання небезпечних злочинців, розшуку безвісті зниклих. У діяльності карного розшуку завжди головним залишається людський чинник. Працівник карного розшуку – це в першу чергу психолог, аналітик, і, звичайно ж, самовіддана людина. За час свого існування карний розшук довів, що ця служба не прощає легкодухості і дилетантства, вимагає залізної волі і найвищого професіоналізму. Тому в розшуку працюють люди, по-справжньому віддані справі і завжди готові бути для суспільства надійним заслоном від злочинності.
Поцікавившись істо¬рією карного розшуку у нашій державі, ми дізна¬лися, що ще у давньо¬руському збірнику за¬конів «Руська правда» були нормативне закріп¬лені правила розшуку злочинців - «Свод» і «Гонение следа». У на¬ших предків правоохо¬ронні органи мали широ¬ку компетенцію. Так, у Х\/-Х\/ІІ ст. «Земський» та «Розбійний» накази не тільки розшукували зло¬чинців, але й вели над ними слідство, чинили суд над винними. І вико¬нували вирок. Лише в кінці XVII ст. утверджуєть¬ся посада «сищика», який займався безпосеред¬ньо розшуком та затри¬манням злочинців. У лип¬ні 1908 року в царській Росії було створено само¬стійну службу поліції - карний розшук. А 15 квіт¬ня 1919 року Радою на¬родних комісарів Украї¬ни був виданий декрет «Про організацію судо¬во-карного розшуку». Отож цьогоріч службі карного розшуку України виповнюється не багато не мало - 92 роки.
У їхній роботі є своя ізюминка
У службі карного розшуку Білоцерківського МВ ГУ МВС в Київській області несуть службу кращі оперуповноважені Микола Чорненький та Володимир Лузан, з якими ми познайомилися напередодні свята та поцікавилися подробиця¬ми їхньої роботи.
Старший лейтенант міліції Микола Чорненький розповів, що він обслуговує один з найбільш густонаселених мікрорайонів Білої Церкви – Леваневського, де проживає більше 37 тисяч громадян. «Обслуговую, зазначив він, значить займаюся розкриттям злочинів на даній території. І як старший оперуповноважений, маю бути в курсі усіх справ щодо облікового елементу, тобто, усіх засуджених, наркоманів, неблагополучних квартир тощо.
- Який напрямок роботи Ви виконуєте?
- Ми займаємося розкриттям злочинів загальнокримінальної спрямованості: крадіжки, пограбунки, грабежі, розбої, які за тяжкістю злочину різняться.
- Які найбільш поширеніші правопорушення зараз скоюються?
- Найбільш поширеними злочинами в на¬шому районі є правопорушення, пов’язані з уживанням та незаконним обігом наркотиків, причому кількість таких злочинів зро¬стає, хоча проведена велика робота і відсоток розкриття злочинів дуже високий. Разом з цим, проводиться робота щодо зменшення кількості осіб, які займаються збутом наркотиків. А з особами, які протягом тривалого часу вживають наркотики, ведеться роз’яснювальна робота, щоб запобігти втягуванню нових осіб до вживання зілля. І отримавши відповідну інформацію в цьому напрямку, ми спрямовуємо її до відділу у справах по роботі з неповнолітніми, надаючи тим самим допомогу своїм колегам-міліціонерам. Водночас важких та резонансних злочинів зараз на нашій території немає, однак має місце вулична злочинність. Так, минулого року раніше засуджений громадянин В. вчиняв пограбунки жінок, зриваючи з них ланцюжки, іноді навіть не нехтував нанести й кілька ударів. Над розкриттям цієї справи працював весь відділ, проводячи усі заходи за місцем його знаходження. Знаходили людей, які не зверталися до міліції, встановлювали місця, де збував награбоване майно. Робота була непростою, бо далеко не кожна людина звертається до міліції. Але злочинця затримали й справи направлені до суду.
- Які ще види злочину поширені в місті?
- Трапляються також крадіжки особистого майна і квартирні крадіжки. Маю сказати, що два роки тому ці види злочину були дуже поширені, але завдяки спільній роботі усіх гілок правоохоронної діяльності зараз ці показники різко зменшилися.
- Ми зрозуміли, що Ваша робота дуже небезпечна, а чим цікава вона?
- Звичайно ж цікава, бо має високу інтенсивність спілкування з людьми. Ми дуже рідко буваємо в кабінетах, адже наша робота – це постійне знаходження інформації на території обслуговування, безпосереднє спілкування із засудженими, бомжами, наркоманами. Від них ми отримуємо оперативну інформацію, а потім її реалізовуємо на конкретних осіб, які займаються злочинністю.
До розмови приєднується й старший оперуповноважений старший лейтенант Сергій Лузан, який урізноманітнює розмову. Виявляється, в нашому провінційному містечку трапляються детективні історії, не гірші, ніж на сторінках книг та телеекранах. Хоча хотілося б, щоб менше небезпек і неприємностей чекало на людей, і щоб вони не боялися ходити ввечері по вулицях. Цілком можливо, що так воно і буде, адже щодня без вихідних, 24 години на добу, оперуповноважені працівники міліції несутть свою службу, захищаючи безпеку суспільства та держави, спокій людей, серед яких вони живуть і для яких працюють. «Однак, говорить старший лейтенант міліції Сергій Лузан, часто й густо самі люди через свою безпечність та довірливість стають об’єктами злочинців і шахраїв. Саме шахраї розгулюють не тільки містом, а й на сторінках засобів масової інформації, запрошуючи погадати, поворожити, зняти порчу або зглаз, причарувати тощо. Люди йдуть на такі запрошення і стають об’єктами справжнісіньких шахраїв, які виманюють у людей гроші, а потім зникають. А нещодавно, продовжує правоохоронець, злодії вигадали ще один вид шахрайства: вночі громадянам телефонують начебто від імені міліціонерів та повідомляють про те, що їхній син затриманий. А тому треба терміново перерахувати гроші на певний рахунок по телефону. Люди ведуться на це і від несподіванки виконують все, що їм говорять по телефону, втрачаючи при цьому свої кревні. Хоча в такому випадку громадянам треба терміново зателефонувати до міліції та з’ясувати, чи справді їхнього сина затримували, а потім вже роботи поспішні висновки. Протягом цього року зафіксовано вже 2 факти.
Сторінки біографії
Дивлячись на цих молодих і красивих хлопців виникає запитання, що ж їх спонукало вибрати цю складну, і водночас цікаву роботу, якими шляхами вони до неї прийшли. Та як виявилося, їхні біографії майже не відрізняються: після закінчення середньої школи вступили до Київскої Академії внутрішніх справ України, а після закінчення прийшли працювати в міліцю. І хоча мають різні спеціальності – Микола – юрист, а Сергій психолог, напевне саме цей й стало вдалим поєднаням їхніх професій на користь спільної справи. А тому й працюють вони вже не один рік пліч-о-пліч, вдосконалюючи свій досвід. Хоча, кажуть, на початку свого кар’єрного шляху свій багатий досвід оперативно-розшукової діяльності та професійні знання передавали їм досвідчені наставники: Юрій Пилипенко, Віталій Ждан, Юрій Одрина, Тарас Мазуренко. Бо набуті знання в навчальних закладах без практики не матимуть потрібного результату.
Напередодні свята офіцери карного розшуку Микола Чорненький та Володимир Лузан побажали своїм колегам завжди повертатися додому живими й здоровими, адже в усі часи саме в карному розшуку було найважче служити, а кожен працівник міліції - це син, чоловік, батько для своїх близьких, годувальник сім’ї.
Ольга Кваша
|
