Українська міліція нині, як і протягом усього періоду її існування, була, є й буде правоохоронного системою, на яку держава покладає основ¬ний тягар відповідальності за захист нашого суспільства від злочинності. Найперше, що має турбувати міністра внутрішніх справ будь-якої країни, це те, наскільки безпечно живеться його співгромадянам, чи вільні від криміналу вулиці, чи захищені діти, чи зможе захистити свої права людина в державній установі, інституті, лікарні, кабінеті землевпорядника без «додаткового стимулювання». Також очільника МВС має турбувати й те, чи чесно й сумлінно виконують правоохоронці свої обов’яз¬ки, реєструючи будь-яке звернення про допомогу та порятунок, працюючи над ним за законом, не ховаючи жодної справи «під сукно». Як міністр внутрішніх справ України я щодня опікуюсь усіма цими проблемами.
Я сподіваюся, що будь-якого міліціонера, незалежно від того, яку роботу він виконує, сприйматимуть як захисника, що завжди прийде на допомогу, врятує, відкинувши думки про власну безпеку. Упевнений: нашу роботу потрібно оцінювати за тим, наскільки громадяни щиро та шанобливо ставляться до правоохоронців, які зуміли вчасно і кваліфіковано виконати професійні обо¬в’язки. Міліція повинна працювати не для красивих звітів, а для людей. Ми робитимемо все для того, аби громадян, задоволених роботою міліції, ставало дедалі більше. Як швидко ми зможемо розбудувати нову українську міліцію, залежить від кожного з нас.
Тож, як реформуватимемо відомство? І, найголовніше, яка мета цих змін?
Усі розуміють, що міліція більше не може працювати так, як працювала в останні роки. За цей час накопичилося багато проблем, які потребують глобального та невідкладного вирішення. Ми почали якісно змінювати систему відомчої освіти – мине кілька років, і, сподіваюся, у райвідділи, а значить – і на допомогу кожному громадянину, прийдуть фахівці із вищою мотивацією, із практичним розумінням того, як повинна працювати міліція. Ми суттєво скорочуємо громіздкий управлінський апарат, а вивільнені ресурси скеровуватимемо в підрозділи, які безпосередньо займаються оперативною діяльністю. Але доки змінюватимемо кадрову складову, потрібно підняти на вищий рівень забезпечення праці спеціаліста, який у своїй роботі орієнтуватиметься на європейські стандарти. Тобто керівництво МВС націлене на створення кращих умов для служби, на збільшення заробітної плати, на відстоювання соціального пакету гарантій, зокрема розв’язання житлової проблеми та збереження системи медичного забезпечення. Щоб зберегти і примножити те, що маємо, та здобути більше, треба довести, що міліція гідна кращого бюджетного фінансування, що потрібно реагувати на виклики сьогодення й ухвалювати закони, потрібні як для подолання злочинності, так і для забезпечення діяльності ОВС. І тут одним ініціюванням затвердження нової редакції Закону України «Про міліцію» не обійтися. Ми готові до тривалої співпраці з Урядом, Верховною Радою й Адміністрацією Президента, відомствами та установами, щоб праця міліціонера цінилася, а його родина була належно забезпечена – як у розвинених країнах. Принаймні в цих інститутах ми відчуваємо підтримку. Отже, відчуватиме підтримку й уся велика «міліцейська родина».
Але ще раз нагадаю, шановні колеги: багато що залежить від нас. Потрібно тверезо подивитися на реальний стан речей. І не з висоти власного інтересу, а чесно зізнатися, що не всі, хто носить міліцейські погони, здатні підтвердити високий професійний рівень. Не всі наші підрозділи потребують такого великого штату, бо часом вони дублюють функції одне одного, або взагалі виконують невластиву їм роботу. Я намагаюся вести чесну та відверту розмову і зовсім не хочу, щоб ми уподібнювалися до деяких заангажованих критиків, які постійно твердять, що в міліції працюють лише нероби чи корупціонери. Це не так. Мабуть, ви вже встигли дізнатися про те, що конструктивну і предметну критику на адресу працівників міліції ми сприймаємо як сигнал до дій, до необхідності виправлення ситуації, а от наклепи на правоохоронне відомство вважаємо просто неприпустимими. Однак прошу запам’ятати: мірилом кожного нашого кроку, вчинку й навіть слова є Закон. І якщо ви хочете дійсно служити справі правопорядку – дотримуйтесь усіх його постулатів. Відомий принцип «Злодій повинен сидіти у в’яз¬ниці!» повинен втілюватися за допомогою сили доказів, інтелекту, аналітичної роботи й досвіду наших попередників, який ми маємо свято берегти, та в жодному разі не через побиття й катування. Порушення прав людини не можна виправдати розкриттям навіть найрезонанснішого злочину. Я до останнього захищатиму міліціонера, котрий стояв на позиції Закону й діяв у його рамках. Якщо ж він порушив норми права, рішення одне: звільнення й відповідальність, як кажуть, «за всією суворістю закону». Так звані «неправові» методи роботи треба скинути як найгірший баласт, що заважає модернізувати МВС.
Так, на жаль, поки що не всі злочини розкриті, не всі громадяни задоволені результатами нашої роботи, – але головне, щоб люди не втрачали надію, вірили в перемогу справедливості й ефективність правоохоронної системи. Нам потрібно вчитися не лише працювати постфактум, коли стався злочин, а й діяти на запобігання, більше уваги приділяти профілактичній роботі. Важливо підняти і свій культурний рівень, здатність спілкуватися із громадянами на рівних, так, як би ми хотіли, щоб зверталися та говорили б і з нами.
Честь та хвала кожному правоохоронцеві, який постійно підвищуватиме свій професійний рівень та допомагатиме в цьому колегам. Я не маю на увазі якусь цехову корпоративність чи, боронь Боже, кругову поруку. Але якщо ви почнете дотримуватися християнської моралі у взаєминах у колективі, однозначно покращаться і стосунки з громадянами.
Якщо ж ми будемо постійно самовдосконалюватися, імідж міліції невпинно зростатиме. Я впевнений, що міліція України зможе гарантувати громадянам мир, спокій та правопорядок. Вірю, що в усіх нас одна мета – побудова правового суспільства, і досягати її потрібно в атмосфері взаємної довіри та допомоги.
З повагою,
міністр внутрішніх справ України
генерал-лейтенант міліції
А. В. МОГИЛЬОВ
|
