Сьогодні ми поспілкувались з ветераном Великої Вітчизняної війни, колишнім партизаном європейського антифашистського опору, полковником МВС у відставці Іваном Васильовичем Чайкою.
«Наприкінці червня 1941 року почалося бомбардування Білої Церкви, а на початку липня воно не припинилося ні вдень, ні вночі», - розповідає Іван Васильович. «Горіли житлові квартали, військові об’єкти, казарми, госпіталь, корпус сільгоспінституту, дзвіниця Преображенського собору. Згорів тоді і будинок-музей великого єврейського письменника, класика світової літератури Шолом - Алейхема. Бомби падали повсюди, гинули люди. Фронт наближався. 16 липня 1941 року розпочалася 902-денна фашистська окупація м. Біла Церква. Жорстокість, терор німецьких окупантів породжували серед населення всенародний опір, який наростав з кожним днем. Створювались підпільні групи народних месників, формувались партизанські загони. Діяло 10 підпільних груп, які налічували 900 чоловік. Партизани здійснювали різні диверсії, висаджували у повітря фашистські ешелони, знищували гітлерівців і поліцаїв, спалювали автомашини з військовим вантажем, тощо… велика роль у боротьбі з окупантами лягла на медиків міста. Добру пам’ять про себе залишили медсестри Сацкови, які через конспіративні квартири в партизанський загін «Сокіл» переправляли вилікуваних поранених червоноармійців, харчі, зброю, медикаменти. У власних домівках, та інших надійних місцях, ризикуючи власним життям, переховували втікачів та євреїв.»
З наближенням фронту доля розкидала білоцерківських правоохоронців. Проте де б вони не воювали – чи то в тилу ворога, чи на передовій, їм завжди були притаманні мужність і самопожертва заради миру та спокою наших людей. Після війни серед працівників Білоцерківського міськрайонного відділу були і ті, хто наближав День перемоги і назавжди залишився прикладом для кожного працівника як символ стійкості, вірності Присязі та відданості справі. Це ветерани ОВС та учасники Великої Вітчизняної війни: Олейнік М.О., Білик Г.С., Воронов І.П., Дмитренко В.П., Чайка І.В. та інші. Саме на них рівнялись працівники Білоцерківської міліції.
З почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками. Низько вклоняємося вам, дорогі ветерани, і висловлюємо щиру подяку за ваш подвиг і перемогу, за розуміння й батьківську підтримку в побудові незалежної України.
Світлана Лісовська, ВЗГ ГУМВС України в Кивській області
|
