Є події, про які не забуваєш з плином часу. Навпаки, скільки би не минуло років, вони постійно спливають у пам’яті, щоразу болісно нагадуючи про себе. Саме до таких подій належить аварія на Чорнобильській АЕС.
«Незабаром 26-та річниця Чорнобильської катастрофи, але багато епізодів того часу спливають у пам’яті так виразно, ніби це було вчора. І, напевно, вони залишилися у пам’яті усіх тих, хто був там, виконував різні буденні обов’язки ліквідатора, і ціною свого здоров’я, а в деяких випадках життя, врятували багатьох людей від жахливої за своїми масштабами техногенної катастрофи 20 століття», - говорить Іван Григорович Ястреб, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, який на той момент працював заступником начальника райвідділу міліції по політчастині.
В місто Чорнобиль він прибув у складі підрозділу міліції з районного відділку 29 квітня: «Протягом всієї дороги кожен з нас милувався красою хвойних лісів, сіл, які потопали в цвітінні фруктових садів, зеленіли поля. Який то був чудовий край! І ніхто тоді не міг подумати, що вся ця краса покриється «іржею радіації», бур’янами в людський зріст, все навколо «захворіє, міста та села стануть пустками», - згадує Іван Григорович.
В обов’язок групи входило забезпечення громадського порядку, охорона будинків, держустанов, магазинів, житлових будинків та інших об’єктів державного призначення в м.Прип’ять. З собою мали протигази та прилад для вимірювання радіоактивного випромінювання. Складність полягала в тому, що ні протигаз, ні автомобіль не захищала від опромінення. Прибор часом зашкалювало до 250 рентген. Під час чергування були випадки затримання громадян, які з різних причин були у місті. Після відповідних оформлень протоколів або роз’яснень їх відправляли за 30-ти кілометрову зону. Спільно з міліцією тільки групи з внутрішніх військ несли там службу.
Після декількох діб перебування в більшості співробітників підрозділу розпочалися сильні головні болі, носові кровотечі, був високий артеріальний тиск. Стан здоров’я кожного погіршувався. Від опромінення ніщо не могло врятувати.
За декілька днів зміна їх підрозділу закінчилася і хоробрі захисники повернулися додому. Всі вони отримали шкоду для здоров’я, яку вже нічим не можна виправити. Декілька днів служби – і підірване на все життя здоров'я.
Ще двічі Івану Григоровичу довелося побувати в Чорнобильській зоні. «По приїзді туди мене більш за все вразила тиша. В селах пустка, все навкруги заросло бур’янами. На яблунях і грушах рясніли плоди, бігали здичавілі собаки а коти, деінде перебігали дорогу дикі кабани. Все побачене дуже вражало», - розповідає Іван Григорович.
Вражає пустка тих земель і дотепер. Чорною дірою вона поглинула родючі землі, прекрасні сади, вигнала з рідних домівок тисячі людей. Ця трагедія завжди буде нагадувати про себе. Та слід також пам’ятати і тих людей, які в перші хвилини, години, дні безстрашно кинулася в бій з невидимим ворогом. Багатьох з них вже немає серед нас, багато хто отримав непоправну шкоду здоров’ю. Та вони захистили нас. І за їм вдячність та шана.
Білоцерківський РВ ГУМВС України в Київській області
|
