Після шокуючого ДТП у місті Фастів Київської області пройшов рік. У ніч на 21 липня 2011 року через нетверезого водія на пішохідному переході під час несення служби загинув 41-річний співробітник ДАІ Володимир Литвин. З неймовірним сумом і болем згадують страшні події недалекого минулого й тяжку втрату рідні, колеги та друзі міліціонера.
На перехресті вулиць Соборна та Чевоноармійська близько 02:00 патруль ДПС ДАІ помітив автомобіль, який рухався на протилежній стороні дороги з вимкненими фарами. Один із інспекторів, старший лейтенант Володимир Литвин, зупинивши водія направився до нього по «зебрі» для того щоб дізнатися причини руху без освітлення та переконатися чи все гаразд із керманичем. У цей час по вулиці Соборна у напрямку вулиці Героїв Танкістів на великий швидкості, грубо порушуючи правила переїзду перехрестя та пішохідного переходу на червоний сигнал світлофора мчав автомобіль «Ford Scorpio». Не зменшуючи швидкість водій автівки збив лейтенанта та зник із місця аварії навіть не зупинившись.
Удар був такої сили, що працівник ДАІ відлетів на 30 метрів. Випадково проїжджаючий повз місце ДТП патрульний автомобіль зупинився для того щоб надати потерпілому першу допомогу і викликати швидку. Але до приїзду медиків потерпілий не дожив, прибувши вже за кілька хвилин лікарі лише констатували смерть. Водія «Ford Scorpio» наздогнав напарник загиблого приблизно за півтора кілометри. Зі слів колишнього колеги, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу супроводження при УДАІ МВС України в Київській області Руслана Марінича, він навіть попередити Володимира не встиг. Все трапилося за лічені секунди. Спочатку гучний звук двигуна, а потім звук страшного удару… Затриманий винуватець трагедії, вийшовши зі своєї автівки лише розгублено сказав – що я накоїв…
Відповідно до висновку результатів медичного огляду Фастівської Центральної районної лікарні в крові водія-убивці, 41-річного місцевого мешканця виявили 3.8 проміле алкоголю. Обставини події і причини аварії детально з’ясовувало слідство, проводилося службове розслідування. За фактом ДТП порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). Порушника засудили до шести років позбавлення волі та забов’язали виплатити родині загиблого матеріальні та моральні відшкодування в сумі 880 000 гривень. Зі слів родини міліціонера, сам ув’язнений або його сім’я навряд чи колись сплатять призначену компенсацію, оскільки ледь зводять кінці з кінцями.
20-річний син загиблого Олег зазначив, хай скільки б років не відсидів винуватець смерті його тата, батька і найближчого, найріднішого в світі друга це вже ніколи не поверне. Зі скорботою і неймовірною теплотою у серці молодий чоловік згадує: тато не був суворим, швидше був прикладом для наслідування і взірцем порядності, справедливості, честі, працелюбності, любові до рідних, друзів і життя для молоді та колег. Його любили і поважали люди. Як ніхто інший, він умів слухати, чути, радити і допомагати тоді, коли це було потрібно. Навіть друзі заздрили юнакові, що у нього такий батько. Тепер найдобріша та найсвітліша пам'ять про рідну людину вічно житиме на сімейних фото, в душі Олега і його мами. Любов до голови родини осиротіла сім’я пронесе через все життя.
Колишній колега і напарник Володимира Литвина Руслан Марінич разом із загиблим прослужив шість років. Вони фактично жили в одній машині, товаришували родинами, ходили один до одного в гості на свята. Під час патрулювань, виїздів на місця ДТП, співробітникам дуже багато довелося пережити разом. «Я знав його тільки з хорошої і доброї сторони. Це була добродушна людина. Володимир завжди відзивався на чуже горе. І в радості, і в біді він був поряд. На службі він не був прихильником того, щоб зупиняти і одразу карати водіїв – намагався пояснити, як не допускати порушень. До штрафування вдавався дуже рідко, тільки у крайніх випадках або за дуже грубі ігнорування правил дорожнього руху. Втім доля чомусь розпорядилася так, що він сам так трагічно загинув під колесами нетверезого порушника.»
.jpg)
Начальник УДАІ в Київській області Сергій Дерев’янкін із болем зізнається, що втратив професійного співробітника, якого всі любили: «Загинув молодий чоловік, той працівник, який завжди добропорядно ніс службу та працював на користь і захист державних інтересів». Заступник командира взводу супроводження УДАІ Київської області Віктор Корінний пригадує: «За весь час роботи Володимир не отримав жодної скарги або невдоволення від водіїв, як ніхто умів ладнати з ними, завжди знаходив спільну мову при спілкуванні. Й для мене він колись був наставником…» Колишній начальний інспекції з особового складу ГУМВС України в Київській області та колега загиблого Володимир Гуменюк розповів, що тим, що колись у житті зустрів Володимира Ливина: «Мені випала велика честь працювати з таким офіцером. Я його знав ще лейтенантом. Це була порядна високоморальна людина, офіцер із «великої літери», порядний сім’янин. Я гордий тим, що така людина трапилась на моєму шляху. Я думаю на його місце прийдуть достойні люди і завжди пам’ятатимуть Володимира Федоровича Литвина.
У спогадах близьких, друзів, колег і знайомих Володимир Литвин назавжди залишиться зразковим інспектором ДАІ, найкращим товаришем, чоловіком, сином і батьком. Щоправда, тепер поспілкуватися і разом помовчати всі хто його пам’ятатиме і любив приходитимуть до могили. В Управлінні ДАІ Київської області для загиблого колеги зібрали кошти на пам’ятник. На річницю смерті Володимира в черговий раз відвідали його родину, котру підтримують як можуть і робитимуть це й надалі. Зі слів командира взводу третьої роти ДПС із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області Олега Гусєва, допомагати сім’ї покійного друга і правоохоронця – справа честі. А честь – це найдорожче для працівників органів внутрішніх справ.
За роки незалежності України під час виконання службових обов’язків загинуло близько тисячі правоохоронців. Осиротіло понад 1243 родини, втративши когось із близьких, серед них у 269 сімей є неповнолітні діти. Кожна така родина знаходиться на обліку у Міністерстві внутрішніх справ України і отримує допомогу. Адже загиблі під час несення служби назавжди залишаться відданими своїй нелегкій та небезпечній професії міліціонерами і героями. Своїм життям вони заплатили за порятунок інших, чужих і незнайомих людей, тих, кого заприсягнули захищати.
Марія Синельникова, ВЗГ ГУМВС України в Київській області
|
