Розшук безвісти зниклих осіб потребує неабиякої віддачі, терпіння та високого професіоналізму. У секторі карного розшуку Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області працює група по розшуку безвісти зниклих осіб. Завжди напоготові, не рахуючись з власним часом, удень і вночі несуть службу три оперативних працівники, серед яких жінка. Роз’яснити, заспокоїти, дати надію тим, хто втратив рідну, близьку, кохану людину, чи просто знайомого – справа відповідальна та делікатна.
До районного відділу міліції звернулась 66-річна мешканка села Княжичі з вдячністю за розшукану 42-річну дочку, яка зникла восени 2012 року. Жінка схвильовано розповідала, що відразу звернулась до міліції з заявою про зникнення. Оперуповноважений по розшуку безвісти зниклих Дмитро Чумаченко уважно вислухав бідолашну. Майор міліції оцінив непросту ситуацію, адже зникла хворіє на психічні розлади після перенесеної травми голови, тож розшук може тривати довго. А на руках у пенсіонерки залишився неповнолітній онук - син зниклої.
Відразу було оглянуто помешкання, з'ясовані обставини зникнення, перевірені медичні установи, орієнтовано інші територіальні підрозділи міліції. І невдовзі така кропітка робота дала свої позитивні результати. Жінку знайшли в одному з районів міста Києва та направили на лікування. Після курсу реабілітації мати забрала дочку до рідної домівки, де її доглядає.
Заявниця викроїла годину, аби приїхати і особисто подякувати Дмитру Костянтиновичу за повернення доньки. Бідкалася, що не може нічим йому віддячити, адже працює дояркою на мізерну зарплату. А розчулений оперативник ніяковів, дивлячись на вологі очі від сліз пенсіонерки і у відповідь побажав, щоб на її нелегкій долі менша було горя.
Віталія Грохольська,
помічник начальника Києво-Святошинського РВ
по зв’язкам громадськістю та ЗМІ
|
